Постанова

від 13.11.2008 по справі 12/243-б-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/243-Б-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.11.08                                                                                               Справа №12/243-Б-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Хуторной В.М.

при  секретарі   Бредихіна Ю.Ю.

за участю представників:   

кредитора - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Херсона - Кравченка С.А., дов. №5870/07 від 26.08.2008р.

боржника -  не з'явився  

розпорядник майна боржника - не з'явився  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона

на ухвалу    господарського суду  Херсонської області від 03.09.2008року

у справі   № 12/243-Б-07

про банкрутство  Житлово-експлуатаційної контори № 9, м.Херсон                                                   

                                                                Установив:

          Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.11.2007року (суддя Пінтеліна Т.Г.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  порушено провадження у справі № 12/243-Б-07 про банкрутство Житлово-експлуатаційної контори № 9, м.Херсон, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначене підготовче засідання суду, заборонено посадовим особам боржника відчужувати майнові активи у будь-який спосіб, проводити реорганізацію, ліквідацію боржника.

          Постановою місцевого господарського суду від 10.12.2007р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

Ухвалою від 07 липня 2008р. (т.2 а.с.35) господарський суд Херсонської області  за клопотанням ліквідатора банкрута, на підставі статей 3-1, 22-34 та 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв'язку з виявленням майна відсутнього боржника, припинив процедуру ліквідації та перейшов до загальних судових процедур у цій справі.

У газеті „Урядовий кур'єр” від 17.07.2008р. (т.2 а.с.86) опубліковане оголошення про припинення процедури ліквідації і перехід до загальних процедур банкрутства у цій справі, та зазначено про порядок подання заяв з кредиторськими вимогами.

Ухвалою від 03 вересня 2008р. (т.2 а.с.106) господарський суд Херсонської області затвердив реєстр вимог кредиторів боржника - Житлово-експлуатаційної контори № 9, м.Херсон, до якого увійшли: - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Херсона; - ДПІ у м.Херсоні; - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - Херсонський міський центр зайнятості; - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Херсонської дирекції; - Херсонське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів; -Херсонське міське комунальне підприємство „Херсонтеплоенерго”, та визначив черговість погашення кредиторських вимог.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, один з кредиторів - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Херсона оскаржив її до Запорізького апеляційного господарського суду, вважає оскаржуваний судовий акт таким, що порушує вимоги діючого законодавства України, просить його скасувати, а справу передати суду першої інстанції на новий розгляд.

Свої доводи заявник мотивує тим, що розглядаючи вимоги конкурсних кредиторів та затверджуючи реєстр вимог кредиторів, місцевий суд всупереч статті 15 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не повідомив про попереднє засідання сторін у справі та розглянув вимоги за їх відсутності, чим порушив право сторін у справі бути присутнім у судовому засіданні. Задовольнивши клопотання ліквідатора про перехід до загальних процедур банкрутства та припинивши процедуру ліквідації, передбачену статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд не призначив розпорядника майна, як цього вимагає стаття 13 вказаного Закону. Також заявник апеляційної скарги не погоджується з визнанням грошових вимог Комунального підприємства  „Херсонтеплоенерго”, оскільки цим кредитором нібито пропущений строк позовної давності, грошові вимоги не підтверджені документально.

У відзиві на апеляцій скаргу Комунальне підприємство „Херсонтеплоенерго” зазначило, що вважає доводи заявника безпідставними, а оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.

Представник заявника апеляційної скарги підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

Боржник не використав свого законного права на участь свого представника у судовому процесі, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, враховуючи відсутність перешкод для перегляду справи, обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними у справі матеріалами.  

За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2158 від 11.11.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мойсеєнко Т.В. та Хуторного В.М.                 

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасника судового процесу, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за клопотанням ліквідатора у разі  виявлення ним майна відсутнього боржника,  визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації,  передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

          Згідно зі статтею 4 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідно до цього Закону  щодо боржника  застосовуються такі судові процедури банкрутства: - розпорядження майном боржника; - мирова угода; - санація (відновлення платоспроможності) боржника; - ліквідація банкрута.

          Враховуючи припинення господарським судом першої інстанції у цій справі процедури ліквідації (ухвала від 07.07.2008р., т.2 а.с.35) та перехід до загальних судових процедур, то у даному випадку йдеться мова лише про судову процедуру - „розпорядження майном боржника”, а тому призначення розпорядника майна з числа осіб, що мають ліцензію арбітражного керуючого, є обов'язковим.

Але перейшовши фактично до процедури розпорядження майном боржника, місцевий господарський суд не призначив розпорядника майна, арбітражний керуючий – Бурдо О.В. у цій справі продовжує виконувати функції ліквідатора, що суперечить Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

           Відповідно до статті 15 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону.

           Господарський суд першої інстанції, затвердивши реєстр вимог кредиторів у попередньому засіданні, не повідомив жодну із сторін у справі, арбітражного керуючого про час та місце судового засідання, та й у самій ухвалі суд зазначив про те, що представники сторін та арбітражний керуючий не викликались, незважаючи на визначену законом обов'язкову присутність у попередньому засіданні представників сторін у справі.

           Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

           Таким чином, господарський суд першої інстанції позбавив сторін конституційного права не лише приймати участь у судовому засіданні, але й заперечувати проти заявлених кредиторами вимог.

           Оскільки суд першої інстанції не розглядав по суті вимоги конкурсних кредиторів, а лише формально затвердив реєстр вимог кредиторів, який складений та поданий суду для затвердження навіть не розпорядником майна, як того вимагає закон, а ліквідатором, та ще й поза межами судового процесу, то господарський суд апеляційної інстанції не наділений законним правом виправляти такі помилки при перегляді справи в апеляційному порядку, призначати замість ліквідатора – розпорядника майна, а, отже, підміняти суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 81-1 ГПК України у судових засіданнях складається протокол, але всупереч цій нормі закону протокол судового засідання 03.09.2008р. не складався.

Стаття 104 Господарського процесуального кодексу України передбачає скасування рішення місцевого господарського суду в будь-якому випадку, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін,                               не повідомленої належним чином про місце засідання суду, що й установлено в ході перегляду справи в апеляційному порядку.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції суперечить статтям 4, 84 та 86 Господарського процесуального кодексу України, постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. „Про судове рішення”, та Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями).   

          Зокрема, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

           Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

           У відповідності із статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору  повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю, встановленими господарським судом.  

Колегія суддів звертає увагу суд першої інстанції на те, що при переході до загальних судових процедур у справі про банкрутство, провадження розпочинається спочатку - з процедури розпорядження майном боржника, а тому призначення розпорядника майна є обов'язковим, і ліквідатор не вправі виконувати повноваження розпорядника майна, як-то: складати реєстр вимог кредиторів тощо.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права у їх сукупності, апеляційний суд не може визнати оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а відтак вона підлягає скасуванню.  

           Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

                                                              Постановив:

          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона задовольнити.

          Ухвалу господарського суду Херсонської області від 03.09.2008 року у справі №12/243-Б-07 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Херсонської області.            

 Хуторной В.М.