Постанова

від 26.03.2009 по справі 16/366/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/366/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.03.09                                                                                       Справа №16/366/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі   Лоли Н.О.         

за участю представників:                                                   

кредитора - Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Куйбишеве Запорізької області, - не з"явився

боржника - Новикової Л.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Куйбишеве Запорізької області

на ухвалу   господарського суду   Запорізької області від 09.02.2009року

у справі  № 16/366/08

про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славута", с.Пролетарське Розівського району Запорізької області                                                   

                       Установив:

           Господарським судом Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) за заявою Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Куйбишеве Запорізької області, на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвалою від 23.12.2008р. порушено провадження у справі № 16/366/08 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славута", с.Пролетарське Розівського району Запорізької області, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначене наступне засідання суду.   

Ухвалою цього ж суду від 09.02.2009р. провадження у справі припинено.

Таке рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю підстав для провадження у справі за спрощеною процедурою – за статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки будь-які ознаки, що дають підстави для провадження у справі про банкрутство, відсутні.

Не погоджуючись з цією ухвалою суду, податкова інспекція оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати як таку, що прийнята з

порушенням закону, та направити справу до господарського суду Запорізької області.

Вважає, що місцевий господарський суд припинив провадження у справі безпідставно, оскільки будь-яка фінансово-господарська діяльність боржника відсутня.

          У відзиві на апеляційну скаргу виконуючий обов"язки керівника боржника зазначив, що підприємство припинило господарську діяльність, а тому не заперечує проти визнання його банкрутом.

Державна податкова інспекція – заявник апеляційної скарги надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю забезпечити явку свого представника.

 Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право <…> брати участь в господарських засіданнях <…>. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі статті 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

До того ж, згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Такими представниками є керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Таким чином, заявник (юридична особа) для представництва своїх інтересів мав право і повинен був (на виконання ухвали суду) направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні, а у разі необхідності не позбавлений права направити поштою відповідні докази, якщо такі заявник мав на меті представити.

В свою чергу, достатність матеріалів для розгляду справи дає можливість суду переглянути справу за відсутності повноважного представника сторони.

А відтак колегія суддів клопотання залишає без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши представника боржника, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2008 року порушено провадження у справі №16/366/08 про банкрутство СТОВ. "Славута" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі поданих заявником документів.

          Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

          Відповідно до п. 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами  статті  52 Закону про банкрутство підстави для подання кредитором заяви про порушення  справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення усіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 вказаного Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства.

Відповідно до статей 16, 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною   інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи;  організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно з вимогами частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які

підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного  державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 34 ГПК України,   лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Однак,  матеріали справи, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців серії АА №821449 станом на 05.03.2009року не містить підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження. Навпаки, у цьому витягу підтверджено наявність підприємства-боржника за юридичною адресою. В зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції про те, що підстав вважати боржника відсутнім за юридичною адресою не має, є вірними.

              До того ж, відсутність керівних органів боржника спростовується явкою його керівника в судові засідання як першої, так і апеляційної інстанцій.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що матеріалами справи також встановлено, що боржник подає передбачену законом звітність.

Так, до відповідних територіальних органів фондів соціального страхування, фонду зайнятості, Пенсійного фонду, управління статистики боржник звітував у січні 2009 року. Остання податкова звітність подавалася боржником за ІІІ квартал 2008 року, тобто менше, ніж рік тому, як то передбачено ст.52 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

          Надання податкової звітності з нульовими показниками, на що звертає увагу кредитор, не може бути ознакою відсутності діяльності, а є відображенням стану підприємства у певний період.

Крім того, довідки, звітні документи боржника до органів статистики свідчать про те, що станом на 01.01.2009р. на балансі боржника – СТОВ. "Славута" значиться майно - основні засоби (житловий фонд, соцкультпобут, інженерні інфраструктури) на загальну суму 1.142.311,79 грн., а також грошові кошти в сумі 462,36 грн.

Тобто, факт існування вказаного майна на балансі СТОВ. "Славута" також не дає підстав зробити висновок про відсутність боржника.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції в тому, що матеріали справи містять достатньо документальних доказів, за якими не можна вважати СТОВ. "Славута" відсутнім боржником у розумінні статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".  

Враховуючи те, що згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а такі докази у матеріалах справи відсутні, судова колегія дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги, оскаржена ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -                                                              

     Постановив:

          Апеляційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Куйбишеве Запорізької області, залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.02.2009р. у справі № 16/366/08  залишити без змін.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.