Постанова

від 08.04.2009 по справі 22/288/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/288/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.04.09                                                                                       Справа №22/288/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.

при секретарі  Акімової Т.М.  

за участю представників:

позивача -Ласька Л.Г.

відповідача - не з'явився

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжінструмент трейдінг», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2008р.

у справі № 22/288/08

за позовом ЗАТ «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт»,                             м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжінструмент трейдінг», м. Запоріжжя

про стягнення боргу

                               Установив:

          Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Скиданова Ю.О.) від 24.12.2008р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 270633,40 грн. заборгованості, 2706, 33 грн. державного мита та 118,00 грн. на ІТЗ судового процесу.

                    Рішення суду мотивовано статтями 530, 526 ЦК України, 193 ГПК України.

          Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

          З підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволені позовних вимог відмовити.

                     Зокрема, зазначає, що суд незаконно та необґрунтовано задовольнив позов на підставі невиконання відповідачем усного договору купівлі-продажу. Вказує на те, що позивач міг ставити в суді першої інстанції питання про задоволення його позову на підставі статей 1212-1215 Цивільного кодексу України, тобто, у зв'язку з набуттям  відповідачем майна без достатньої правової підстави.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права і відповідає фактичним обставинам справи.           

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе переглянути справу без представника відповідача.

        Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до матеріалів справи,  ЗАТ «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» (позивач у справі) у вересні 2008р. здійснив поставку продукції виробничо-технічного призначення відповідачеві у справі – ТОВ «Запоріжінструмент трейдінг» на загальну суму - 132.126,14 грн.

        Поставка продукції підтверджується рахунком № Т0208-2683 від 11.08.2008р. та видатковою накладною №Т802798 від 16.09.2008р. на суму 131.852,95 грн. (а.с.12, 9), і рахунком №Т0208-2997 від 12.09.2008р. та видатковою накладною №Т802813 від 16.09.2008р. на суму 273,19 грн. (а.с.13,10) на загальну суму 132.126,14 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін, а також довіреностями.     

        28.11.2008р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшло клопотання  про збільшення позовних вимог на суму 138.507,26грн. та уточнена позовна заява про стягнення заборгованості за поставлений товар. Позивач просив стягнути  з відповідача загальну суму заборгованості - 270.663,40 грн.

       Збільшення позовних вимог на суму 138.507,26 грн., підтверджується рахунком №Т0208-3196 від 29.09.2008р. та видатковою накладною Т-803078 від 13.10.2008р. (а.с. 44, 47) на суму 135.217,22 грн. і рахунком № ТО208-3239 від 02.10.2008р. та видатковою накладною №Т-802953 від 13.10.2008р. на суму 3.290,04 грн. (а.с.45,48)  на загальну суму 138.507,26грн.     

        З урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму – 270.633,40грн. = (132.126,14+138.507,26грн.).    

        Доказів по сплаті поставленого товару відповідач суду не надав.

        Матеріалами справи та представником позивача у судовому засіданні підтверджено, що між сторонами угода у письмовій формі не укладалась, але з дій сторін вбачається, що фактично між сторонами склались правовідносини щодо купівлі-продажу, а саме,  поставки продукції виробничо-технічного призначення.

         Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)    зобов'язаний    вчинити    певну   дію   господарського чи   управлінсько-

господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

       Крім того, відповідач у апеляційній скарзі вказує на те, що суд незаконно та необґрунтовано задовольнив позов на підставі невиконання відповідачем усного договору купівлі-продажу. Вказує на те, що позивач міг ставити в суді першої інстанції питання про задоволення його позову на підставі лише статей 1212-1215 ЦК України, тобто, у зв'язку з набуттям  відповідачем майна без достатньої правової підстави.

        Відповідно до статей 1212-1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

                    Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше - збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони(потерпілого), друге – відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення  за підставою, яка згодом відпала.  Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом чи правочином.

          Юридичні факти у цивільному праві - це факти обставин, з якими норми цивільного права пов'язують встановлення, зміну, припинення, поновлення тощо цивільних прав та обов'язків.  

          Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

           Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

           Обов'язки позивача відобразилися шляхом передачі товару, а обов'язки відповідача полягають  в оплаті отриманого товару.

           Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

           Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

           Аналогічні  приписи  містить   і стаття 193 Господарського кодексу України.

           Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пункт 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

           Відповідно до статті 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

           Оскільки строк виконання відповідачем його зобов'язання щодо оплати отриманого товару не був встановлений, позивач 29.10.2008р. надіслав на адресу відповідача претензію (вих. № 1146/2008) з вимогою оплатити вартість переданого товару.

        Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати товару всупереч вимог закону                            не виконав навіть частково. Доказів оплати поставленого товару суду не надав. А тому стягнення з відповідача судом першої інстанції боргу по оплаті товару у сумі- 270.633,40 грн.  відповідає вимогам  чинного законодавства.   

         Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Так як доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

        Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до статті 15 Цивільного кодекс України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання, а тому, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, позовні вимоги ґрунтуються на законі та є такими, що підлягають задоволенню.            

          Оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для зміни або скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

                                                         Постановив:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжінструмент трейдінг», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

           Рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2008р. у справі                          № 22/288/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Коробка Н.Д.  Хуторной В.М.