Ухвала

від 20.12.2013 по справі 2010/6820/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22ц/790/8369/13 Головуючий 1 інстанції - Жорняк О.М.

Справа № 2010/6820/13ц Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - стягнення аліментів

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Трішкової І.Ю.,

Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Черепаха С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм права. Вказує, що висновок суду про неможливість ОСОБА_3 надавати допомогу своєму сину не відповідає дійсності.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Московським відділом РАГС м. Харкова, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, його батьком є ОСОБА_3

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірваний 27.10.2010 року.

Із довідки від 06.09.2012 року №1552, виданої Харківським Національним Педагогічним Університетом ім. Г.С.Сковороди вбачається, що ОСОБА_4 є студентом І курсу природного факультету денного відділення на комерційній основі Харківського Національного Педагогічного Університету ім. Г. С. Сковороди.

За змістом довідки, виданої Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2 проживає з сином ОСОБА_4

Згідно довідок від 29.01.2013 року та 20.05.2013 року, виданих Орлинською селищною радою Балаклавського району М .Севастополь, заробітна плата ОСОБА_3 за 2012 рік склала 16603,59 гривень,а за чотири місяці 2013 року 3043,49 гривень.

Відповідно до вимог ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, з огляду на його доходи, не може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

Судова колегія вважає правильним такий висновок суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що щомісячний дохід відповідача у 2013 році (769 грн.) є меншим ніж прожитковий мінімум (1108 грн.), встановлений Законом "Про Державний бюджет на 2013 рік".

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -