Постанова

від 15.01.2007 по справі 34/474-06-11835а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" січня 2007 р.

Справа  № 34/474-06-11835А

15.01.2007р. в 12год.56хв.

господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання

Артем'євій В.В.,

за участю представників від

позивача: Зуєва Ю.А. -засновника ПП „ІДЕАЛ”; ОСОБА_2 -представника,

діючого на підставі довіреності б/н від 25.11.2006р.; від відповідача:

Кучіна В.В. -завідувача сектору супроводження справ у судах юридичного

відділу ДПІ у Суворовському м.Одеси, діючого на підставі довіреності

№12504/10/10-006 від 23.05.2006р.; Гуменюк І.В. -державного податкового

інспектора сектору документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної

роботи ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, діючої на підставі довіреності

№27025/9/10-006 від 21.11.2006р.         

розглянув у відкритому судовому

засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області № 416 в

м. Одесі адміністративну справу №34/474-06-11835А

за позовом

Приватного підприємства „Ідеал”

до відповідача

Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи

                               ОСОБА_1

про

скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у

Суворовському районі м. Одеси від 15.05.2006р. НОМЕР_1повністю

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство

„Ідеал” звернулося до суду з позовною заявою та уточненням позовних вимог, в

якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової

інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.05.2006р. НОМЕР_1повністю,

посилаючись на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання

по податку на додану вартість на суму 3348грн. та застосованим штрафним

санкціям по цьому податку на суму 1674грн. внаслідок відсутності порушення з

боку позивача вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану

вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).

Державна податкова інспекція у

Суворовському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав,

викладених у запереченні на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа ОСОБА_1 в засідання суду не з'явилася,  у зв'язку з чим справа розглядається по

наявним в ній матеріалам.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив.

11.05.2006р. Державна податкова

інспекція у Суворовському районі м. Одеси здійснила комплексну планову

документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та

валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 01.01.2006р., за

результатами якої склала акт перевірки НОМЕР_2.

Перевіркою було встановлено

завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ за вересень 2005р. на суму

3348грн. всупереч вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на

додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), оскільки податкова

накладна НОМЕР_3 на загальну суму 20089,2грн., в т.ч. ПДВ на суму 3347,6грн.,

видана суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1. з не

зазначенням номеру свідоцтва ПДВ продавця.

Позивачем під час перевірки надане

відповідачу письмове пояснення від 11.05.2006р. стосовно виявленого порушення з

зазначенням, що відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на

додано вартість” від 03.04.1997р. не дозволяється включення до податкового

кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими

накладними, а у разі коли на момент перевірки суми податку, попередньо включені

до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими

накладними (тобто взагалі відсутні податкові накладні), платник податку несе

відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Тоді як податковий кредит

Приватного підприємства „Ідеал” підтверджений податковою накладною НОМЕР_3, а

сума сплачена за цією податковою накладною відповідає сумі податкових

зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.

Позивач посилається на відсутність з його боку вини при помилковому зазначенні

своїм контрагентом в графі номера свідоцтва платника ПДВ податкової накладної

НОМЕР_3 номеру свідоцтва платника єдиного податку суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. Крім того, позивач зазначає що в кінці

вересня 2005р. позивачем була виявлена зазначена описка та 01.10.2005р.

суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1. виписана

податкова накладна НОМЕР_3 з виправленням в графі номера свідоцтва платника ПДВ

-самого номера свідоцтва платника ПДВ суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1.

Не погоджуючись з висновками акту

перевірки, позивач звернувся до відповідача з запереченнями від 16.05.2006р.

НОМЕР_4 (отримана ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 17.08.2006р.).

На підставі цього акту перевірки

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м.Одеси прийняла податкове

повідомлення-рішення від 15.05.2006р. НОМЕР_1про визначення позивачу

податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 3348грн. та застосованим

штрафним санкціям по цьому податку на суму 1674грн.

За результатами апеляційного

оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення,

відповідачем, ДПА в Одеській області та ДПА України прийняті рішення за

результатами розгляду скарг позивача, якими податкове повідомлення-рішення від

15.05.2006р. НОМЕР_1залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Враховуючи вищевикладене позивач

звернувся до господарського суду Одеської області про скасування податкового

повідомлення рішення від 15.05.2006р. НОМЕР_1 повністю.

12.07.2006р. ДПІ у Приморському

районі м. Одеси на запити відповідача від 04.05.2006р. НОМЕР_4 повідомила, що

суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 на письмовий запит

ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.06.2006р. НОМЕР_5 про надання

пояснень та їх документальних підтверджень щодо взаємовідносин з ПП „Ідеал”, на

який 05.07.2006р. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1

надала письмові пояснення (довідку від 04.07.2006р.) та документальне

підтвердження по перевіряємим операціям. Зазначені документи направлені до ДПІ

у Суворовському районі м. Одеси.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд

прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.п.7.5.1 п.7.5

ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р. (в

редакції, чинній в перевіряємому періоді) датою виникнення права платника

податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів

(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податку товарів (робіт, послуг).

Позивач  сплатив 

суб'єкту підприємницької 

діяльності -фізичній  особі

ОСОБА_1. 06.09.2005р. за податковою накладною НОМЕР_6 грошові кошти на загальну

суму 20089,2грн., в т.ч. ПДВ на суму 3347,6грн., про що свідчить довідка

суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1. та включив до

складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2005р. відповідно до п.п.7.5.1

п.7.5 ст.7 вказаного Закону України.

Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4

ст.7 вказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із

сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у

зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до

складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних

активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4

ст.7 вказаного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту

будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними

чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт

(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату

вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку

органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу

податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом

документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових

санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту,

не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до змісту податкової

накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено

підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого Закону. Порядок заповнення

податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації

України від 30.05.1997 року №165, яким передбачено, що податкова накладна

складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення

податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової

накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати

продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника

податку - продавця (пункт 18).

За приписами п.5 названого Порядку

податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж

та, що зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно

індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Надана позивачем на розгляд суду

виправлена податкова накладна НОМЕР_3, видана суб'єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1. з зазначенням номеру свідоцтва платника ПДВ

(НОМЕР_7) свідчить про наявність у позивача права на включення податку на

додану вартість за цією податковою накладною до складу податкового кредиту з

ПДВ за вересень 2005р.

У відповідності зі статтею 124

Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що

виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України

визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної

податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України. Тобто органи державної податкової служби не

наділені законом правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та

визначати підстави для невключення будь-яких сум до складу податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми

законодавства, надану до справи виправлену податкову накладну, невраховану

відповідачем під час перевірки позивача, оформлену із повним дотриманням правил

щодо їх складання, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового

зобов'язання по податку на додану вартість на суму 3348грн. та застосованим

штрафним санкціям по цьому податку на суму 1674грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС

України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає

невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності

прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має

довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши

свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних

підставах), які знайшли відображення в акті.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу

адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

За викладених обставин, суд

доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і

обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на

додану вартість на суму 3348грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому

податку на суму 1674грн., а також, що прийняте податкове повідомлення-рішення

Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 15.05.2006р.

НОМЕР_1 та підстави його прийняття не відповідають вимогам, викладеним в

п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому

позовні вимоги Приватного підприємства „Ідеал” про скасування податкового

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.

Одеси від 15.05.2006р. НОМЕР_1підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України

якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних

повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати

з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.89 КАС України

судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом,

повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином позивач не позбавлений

права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого

судового збору. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню

судовий збір на суму 3,40грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Приватного

підприємства „Ідеал” задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.

Одеси від 15.05.2006р. НОМЕР_1 повністю.

3.          Стягнути з Державного бюджету України

(р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460

банк-УДК в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200) на користь

Приватного підприємства „Ідеал” (п/р2600966004929в Одеській обласній філії АКБ

УСБ, МФО 328016, код ЄДРПОУ 31137692, адреса: м.Одеса, вул. Чорноморського

козацтва, 80) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.

4.          Виконавчий лист видати після набрання

постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої

ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили

після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення

суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування

мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в

апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга

подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої

інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги

одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається

протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства

України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                

Фаєр Ю.Г.