Ухвала

від 20.02.2014 по справі 816/5061/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р.Справа № 816/5061/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2013р. по справі № 816/5061/13-а

за позовом Приватного підприємства "Техноком-сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" (позивач), звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (відповідач), про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень в якому просило суд:

- визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001612204/611 від 25.03.2013 року; № 0003622204/1096 , № 0003632204 від 14.06.2013 року .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ Полтавської області ДПС № 0001612204/611 від 25.03.2013 року; № 0003622204/1096 , № 0003632204 від 14.06.2013 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Техноком-Сервіс" (ідентифікаційний код 36618359) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 27 липня 2009 року, номер запису 1585102 0000 006884 /том 1 а. с 19/. Товариство перебуває на обліку в органах державної податкової служби, та є платником податку на додану вартість з 08.10.2010 року /том 1 а. с. 20/.

Основними видами діяльності підприємства позивача за КВЕД-2010 є: електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, обслуговування систем безпеки, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, відповідно до довідки АБ № 492533 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) /том 1 а. с. 18/.

На підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 896 від 21.02.2013 року, було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП "Техноком-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства /том 1 а. с. 22-53/.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено Акт № 384/22.4-08/36618359 від 06.03. 2013 року, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог п. 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 129 212 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п.138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 321 970 грн.

На підставі висновків Акта перевірки № 384/22.4-08/36618359 від 06.03.2013 року, відповідачем 25.03.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001612204/611, яким ПП "Техноком-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 161 515 грн., в тому числі: основний платіж 129 212 грн., штрафні (фінансові) санкції - 32 303 грн. та № 0001602204/612, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 334 929 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 321 970 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 959 грн. 75 коп.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.06.2013 року № 96/10/10.2-07 скаргу позивача задоволено частково: залишено без змін податкове повідомлення - рішення № 0001612204/611 від 25.03.2013 року та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.03.2013 року № 0001602204/612 в частині нарахованого основного платежу в сумі 1 846 грн. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 09.07.2013 року № 6467/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0001612204/611 та № 0001602204/612 залишено без змін з урахуванням висновків рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.06.2013 року № 96/10/10.2-07, а скаргу позивача без задоволення.

Кременчуцькою ОДПІ на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.06.2013 року № 96/10/10.2-07 було прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.06.2013 року № 0003622204/1096, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 333 083 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем - 320 124 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 959 грн. 75 коп. та № 0003632204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 845 грн. 25 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та до яких включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, в тому числі, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат та беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, пп. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно положень п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); при

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З аналізу вказаних правових норм, колегія доходить до висновку, що для включення ПП "Техноком-Сервіс" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та вказаними контрагентами були укладені договори купівлі-продажу з ПП "Анві-Продукт" № 65 від 27.10.2011 року, з ТОВ "Арвет" № 62 від 30.09.2011 року, з ТОВ "Леда-Ком" № 71 від 02.12.2011 року, які є типовими /том 1 а. с. 203-205, том 2 а. с. 1-3, 10-12/. Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язаний передати у власність покупцю товар, найменування, кількість та ціну якого визначено в рахунках-фактурах, які виписуються продавцем за проханням покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість у строк та у розмірі, визначені договором.

Так, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні /том 1 а. с. 206-264, том 2 а. с. 4-9, 13-28/.

З вказаних товарно-транспортних накладних /том 1 а. с. 233-264, том 2 а. с. 7-9, 15-20, 25-27/ вбачається, що останні містять підпис особи, яка одержала вантаж, а також підпис водія-експедитора (ОСОБА_2) та підпис та відбиток печатки "Вантажоодержувача".

Фактичне отримання позивачем товару підтверджене наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірних договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Арвет", як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати, що підтверджені належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог ст.ст. 135, 138, 198 Податкового кодексу України не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень - рішень № 0001612204/611 від 25.03.2013 року; № 0003622204/1096 , № 0003632204 від 14.06.2013 року .

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2013р. по справі № 816/5061/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бегунц А.О.