Постанова

від 24.02.2014 по справі 815/6891/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6891/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року 15 год. 36 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

представника Позивача Буценка С.В.,

представника Відповідача та 3-ї особи Грунь С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третьої особи з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. № 0001782280 та № 0001772280, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. № 0001782280 та № 0001772280.

У судовому засіданні 17.10.2013 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на належного Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, окрім того, у судовому засіданні 03.12.2013 року залучено до участі у справі третю особу - Головне управління Міндоходів в Одеській області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Згідно позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби стосовно проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства ремонтно- будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста про що складено акт перевірки, а також, визнати незаконними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 20.06.2013р. №0001782280 та №0001772280, якими суб'єкту господарювання визначено суму податкового зобов'язання і застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 1252595 грн. та з податку на прибуток у розмірі 1315226грн.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, в тому числі посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях наданих суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі направлень від 13.05.2013 року №001289/1255, №001430/1263, №000668/1266, №001365/1267, №001366/1268, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси одеської області ДПС згідно п.77.1 п.77.4 статті 77 податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, відповідачем проведена планова виїзна перевірка державного підприємства ремонтно-будівельного управління № 5 Одеського міського ПБ Рембудтреста (код за ЄДРПОУ 03331625), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки був складений акт від 06.06.2013 №3291/22-80/03331625 «про результати виїзної планової перевірки державного підприємства ремонтно-будівельного управління № 5 Одеського міського ПБ Рембудтреста код ЄДРПОУ 03331625 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012» (Том 1 а.с. 12-57).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013р. №0001782280 та №0001772280, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання і застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 1252595 грн та з податку на прибуток у розмірі 1315226 грн. (Том 1 а.с. 78, 79).

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 встановлено їх завищення 4 175 316 грн., у тому числі: у 3-му кварталі 2012 року на суму 3663812 грн., у 4-му кварталі 2012 року на суму 51 1504 гривень.

Так, перевіркою відображених у рядку 5 Декларацій "Витрати операційної діяльності" показників за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 у загальній сумі 5961641 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання будівельно-монтажних, ремонтних та інших робіт, які придбавалися за договорами субпідряду на виконання договорів підряду, укладеними з замовниками у сумі 5961641 грн.

На підставі відомостей по рахунку № 631, № 311 та первинних документів до них, відповідачем встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 4 175 3 16 грн., у т.ч.: у 3-му кварталі 2012 року на суму 3 663 812 грн., у 4-му кварталі 2012 року на суму 51 1 504 грн.

Під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем у 3-му кварталі (липні, серпні та вересні) 2012 року сформовано витрати по взаємовідносинам з ПП "Унісон Дизайн" (ЄДРПОУ 34795572) на загальну суму 3 663 812 гривень.

В ході перевірки та під час розгляду адміністративної справи, було встановлено, що позивач - «Підрядник» уклав з ПП "Унісон Дизайн" «Субпідрядник» договори субпідряду № 1/1 від 03.07.2012р.; № 56/1 від 25.07.2012р.;№ 2305-12/07 від 23.05.2012; № 2805-12/07 від 31.05.2012; № 12/1106/1 від 12.07.2012; № 1052-1007/1 від 30.07.2012; № 12/1105/2 від 12.07.2012; № с/07 від 08.06.2012; № 11-06-12/1 від11.06.2012 від 08.06.2012; № 3107-12/07 від 23.07.2012; № 13/1 від 25.07.2012; № 0507.12/07 від 05.07.2012; № 5/07.1 від 05.07.2012; № 10/1 від 14.06.2012; №2805-12/.1 від 31.05.2012; № 18/1 від 20.08.2012; №0208/.1 від 02.08.2012; № 2305-12/.1 від 23.05.2012; № 0108/.1 від 01.08.2012; № 2305-12/.1 від 23.05.2012; № 3/.1 від 08.08.2012; № 3107-12/. 1 від 31.03.2012; № 1806/.2/1 від 18.06.2012; № 0707.12-01/1 від 31.07.2012; № 12/1106/1 від 10.06.2012; № 12/1 105/3 від 12.07.2012; № 16/1 від 19.09.2012; №0/1 від 30.08.2012; № 2505-12-01/1 від 25.05.2012; № 2609-12/1 від 26.09.2012; № 3/1 від 25.07.2012; № 2505-12/2 від 25.05.2012; № 2503-12/1 від 23 05.2012; № 0208/1 від 02.08.2012; № 11/2 від 03.07.2012; №35/1 від 01.09.2012; № 20/09-12/1 від 01.09.2012; № 17/1 від 01.09.2012; № 3107/2 від 31.07.2012; № 11/1 від 03.07.2012; № 15/1 від 12.09.2012; № 2108/1 від 21.08.2012; 17/1 від 27.09.2012 № 18/1 від 01.09.2012; № 02-07/1 від 20.09.2012 та було підписано відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт за липень, серпень, вересень 2012 року складеними за вказаними договорами, а також банківські виписки щодо перерахування грошових коштів на рахунок ПП "Унісон дизайн" № 398 від 31.07.2012;№ 399 від 31.07.2012;№ 400 від 31.07.2012;№ 430 від 27.08.2012;№ 414 від 10.08.2012;№ 432 від 29.08.2012;№ 404 від 02.08.2012;№ 405 від 02.08.2012;№ 406 від 02.08.2012;№ 407 від 02.08.2012;№ 412 від 10.08.2012;№ 413 від 10.08.2012;№ 409 від 08.08.2012;№ 426 від 23.08.2012;№ 415 від 14.08.2012;№ 424 від 21.08.2012;№ 416 від 14.08.2012;№ 417 від 14.08.2012;№ 423 від 21.08.2012;№ 422 від 15.08.2012;№ 427 від 23.08.2012;№ 411 від 09.08.2012;№ 428 від 23.08.2012;№ 429 від 23.08.2012;№ 433 від 29.08.2012;№ 442 від 31.08.2012;№ 439 від 30.08.2012;№ 434 від 30.08.2012;№ 448 від 07.09.2012;№ 447 від 07.09.2012;№ 443 від 05.09.2012; № 449 від 07.09.2012; № 450 від 07.09.2012; № 451 від 07.09.2012; № 452 від 07.09.2012; № 454 від 11.09.2012; № 455 від 12.09.2012;№ 456 від 17.09.2012;№ 462 від 19.09.2012;№ 453 від 07.09.2012;№ 463 від 21.09.2012;№ 464 від 21.09.2012;№ 465 від 21.09.2012;№ 467 від 21.09.2012;№ 468 від 26.09.2012;№ 469 від 26.09.2012;№ 470 від 26.09.2012;№ 479 від 05.10.2012;№ 490 від 10.10.2012;№ 480 від 05.10.2012; № 489 від 12.10.2012;№ 500 від 18.10.2012;№ 501 від 22.10.2012;№ 482 від 10.10.2012;№ 475 від 03.10.2012;№ 499 від 18.10.2012;№ 498 від 18.10.2012;№ 483 від 10.10.2012;№ 484 від 10.10.2012;№ 476 від 03.10.2012;№ 477 від 03.10.2012; № 497 від 17.10.2012; № 492 від 16.10.2012; № 488 від 12.10.2012; № 491 від 16.10.2012; № 485 від 10.10.2012;№ 478 від 03.10.2012 та інші документи (Том 3,4, Том 5 а.с. 2-62).

Відповідно п.2 зазначених договорів Субпідрядник зобов'язується виконати своїми чи залученими силами передбачені договором роботи, відповідно до затвердженого кошторису, забезпечити готовність робіт, що виконуються та здавати обсяги цих робіт у порядку, згідно з встановленими будівельними нормами та правилами.

Відповідно п.7 вищенаведених договорів Субпідрядник забезпечує технічну документацію, воду та електроенергію, матеріали, побутові приміщення, несе охорону об'єкта.

ДП РБУ № 5 включило до складу витрат, які відображено у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг)» субпідрядні роботи, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в і № КБ-3), отриманих від ПП "Унісон Дизайн" на загальну суму 4 396 574 грн.

Також, в ході перевірки встановлено, що позивачем - «Підрядник» укладено договори субпідряду з ТОВ "Фалкон-2011" - «Субпідрядник» №8с/1 від 01.10.2012;№ 17 а/1 від 01.10.2012;№ 35/1 від 01.10.2012;№ 24/1 від 01.10.2012;№ 18а/1 від 01.10.2012;№ 8с/1 від 01.11.2012;№ 19-1 1/1 від 19.1 1.2012;№ 011012/2 від 01.1 1.2012;№ 104/1 від 01.12.2012;№ 17/1 від 01.12.2012;№ 05-11/1 від 01.12.2012; № 08-1 1/1 від 01.12.2012 2012 та були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад 2012 року складеними за вказаними договорами, а також банківські виписки щодо перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Фалкон 2011" №№ 523-526 від 31.10.2012 року; № 535 від 20.11.2012 року; № 539 від 27.11.2012 року; № 540 від 28.11.2012 року; № 543 від 06.12.2012 року; №№ 562-564 від 13.12.2012 року та інші документи (Том 5 а.с. 62-167).

Відповідно п.2 вищенаведених договорів Субпідрядник зобов'язується виконати своїми чи залученими силами передбачені договором роботи, відповідно до затвердженого кошторису, забезпечити готовність робіт, що виконуються та здавати їх обсяги робіт у порядку, згідно з встановленими будівельними нормами та правилами.

Відповідно п.7 вищенаведених договорів Субпідрядник забезпечує технічну документацію, воду та електроенергію, матеріали, побутові приміщення, несе охорону об'єкта.

Позивач включив до складу витрат, які відображено у ряд.05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» субпідрядні роботи, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в і № КБ-3), отриманих від ТОВ "Фалкон-2011" на загальну суму 613 805 грн. У 4-му кварталі (жовтні, листопаді) 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Фалкон-2011" (ЄДРПОУ 37649519) сформовано витрати на загальну суму 511 504 грн.

При проведенні перевірки відповідачем використовувався акт від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства «Унісон Дизайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, вересень, жовтень 2012 року» від 17.01.2013р. №165/2240/34795572 (Том 1 а.с. 173-189), яким фактично встановлено нікчемність правочинів з постачальниками та покупцями. Враховуючи те, що на підприємстві ПП «Унісон Дизайн» відсутні трудові ресурси, відповідач дійшов до висновку що неможливо підтвердити виконання робіт. Крім того, відповідно наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт), також неможливо підтвердити факт отримання вищевказаних робіт, місце їх проведення та підтвердити витратну частину, оскільки до перевірки не надано кошторису, що є невід'ємною частиною договору, актів форми КБ - 2, а також акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.12.2012р. № 2341/22-20/34795572 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП "Унісон-Дизайн"(Том 1 а.с. 191-194).

Також при проведенні перевірки відповідачем використовувався акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фалкон-2011» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень - листопад 2012р.» від 17.01.2013р. № 168/2240/37649519 (Том 1 а.с. 195-209), яким фактично встановлено нікчемність правочинів з постачальниками та покупцями. Враховуючи те, що на підприємстві ТОВ «Фалкон-2011» відсутні трудові ресурси, відповідач дійшов до висновку що неможливо підтвердити виконання робіт. Крім того, відповідно наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт), також неможливо підтвердити факт отримання вищевказаних робіт, місце їх проведення та підтвердити витратну частину, оскільки до перевірки не надано кошторису, що є невід'ємною частиною договору, актів форми КБ -2.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що ПП «Унісон Дизайн» у 3-му кварталі 2012 року та ТОВ «Фалкон-2011» у 4-му кварталі (жовтні, листопаді) не мали можливості бути постачальниками субпідрядних робіт, вказаних у актах приймання виконаних підрядних робіт, довідках про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в і № КБ-3) наданих позивачем.

З урахуванням вище визначеного відповідач дійшов висновку, що позивачем, в порушення вищезазначених норм законодавства, завищено витрати, відображені у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 4 175 316 грн., у тому числі: у 3-му кварталі 2012 року на суму 3663812 грн., у 4-му кварталі 2012 року на суму 511504 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 876 817 грн.

Окрім того, згідно акту перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму 835 063 грн., у тому числі: у липні 2012р. суму 223 109 грн., у серпні 2012р. суму 260 887 грн., у вересні 2012р. суму 248 766 грн.. у жовтні 2012р. суму 77 007 грн., у листопаді 2012р. суму 25 294 гривень.

Так, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 у загальній сумі 1228583 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання будівельно- монтажних, ремонтних робіт та інших, які придбавалися за договорами субпідряду та інші витрати для забезпечення господарської діяльності.

Згідно акту перевірки позивача, на підставі обігово-сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахункам №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №685 «Розрахунки з іншими кредиторами», №23.1 «Виробництво», банківських виписок, актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2). актів надання послуг, №641 «Податковий кредит», банківських виписок, податкових накладних на придбання товарів (робіт послуг), реєстрів отриманих податкових накладних встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на мит ній території України товарів (послуг) та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на загальну суму 835 063 грн., у тому числі: у липні 2012р. суму 223 109 грн., у серпні 2012р. суму 260 887 грн., у вересні 2012р. суму 248 766 грн., у жовтні 2012р. суму 77 007 грн., у листопаді 2012р. суму 25 294 гривень.

Враховуючи висновки актів перевірок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 26.12.12 №2341/22-20/34795572 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП «Унісон Дизайн" (код за ЄДРПОУ 34795572)» від 17.01.13 №165/2240/34795572 «Про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства «Унісон Дизайн» (код за ЄДРПОУ 34795572) щодо підтвердження господарських відносин і з платниками податків за період червень, вересень, жовтень 2012 року» та від 17.01.13 №168/2240/37649519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фалкон-2011» (ЄДРПОУ 37649519) з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень - листопад 2012р.» ДП РБУ № 5 безпідставно сформовано податковий кредит у липні, серпні та вересні 2012 року по взаємовідносинам з ПП "Унісон Дизайн" (ЄДРПОУ 34795572) на загальну суму 732 762 грн., у тому числі: у липні 2012р. на суму 223109 грн., у серпні 2012р. на суму 260887 грн.. у вересні 2012р. на суму 248766 грн., та по взаємовідносинам з ТОВ "Фалкон-2011" (ЄДРПОУ 37649519) на загальну суму 102 301 грн., у тому числі: у жовтні 2012р. суму 77007 гри., у листопаді 2012р. на суму 25294 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами, правильності бухгалтерського та податкового обліку позивачем долучені до матеріалів справи первинні документи по операціям з контрагентами, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт між позивачем та контрагентами, податкові накладні, довідки про вартість виконаних ними будівельних робіт, платіжні доручення на оплату робіт, акти приймання виконаних робіт, а також акти виконаних будівельних робіт, між замовниками та позивачем.

Відповідач не заперечує проти того факту, що контрагенти позивача на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З наведеного вбачається, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.138 та пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними первинними документами та податковими накладними валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з контрагентами є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, відповідач повинен був надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг у контрагентів в реальності не надавались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента послуг.

Однак, оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства «Унісон Дизайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, вересень, жовтень 2012 року» від 17.01.2013р. №165/2240/34795572, акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.12.2012р. № 2341/22-20/34795572 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП "У ні сон-Дизайн" та акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фалкон-2011» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень - листопад 2012р.» від 17.01.2013р. № 168/2240/37649519. Однак, крім вказаних посилань ДПІ не надала достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання послуг у вказаних контрагентів. В той же час, на думку суду, наведені документі не може бути належним доказом порушень саме позивачем вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що що податкове законодавство не передбачає відповідальності платника податків за дії його контрагентів, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Зазначені в актах перевірок результати перевірочної роботи по контрагентам позивача, з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ним операцій. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаного контрагента, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вчиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Виходячи з наведеного, можливо дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договори укладені між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Відтак, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображено в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Щодо посилань податкового органу на безпідставність формування позивачем податкового кредиту через порушення податкового законодавства встановлені актами перевірок контрагентів позивача суд зазначає, що відповідач невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновки щодо перевірки таких контрагентів, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма» ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, що підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарі в/послу і, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, формування Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок Відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що контрагенти позивача на момент укладання та виконання договорів були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого мали право на складання податкових накладних (Том 3 а.с. 2-10, Том 5 а.с.63-66, 71-74).

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Також, перевіряючими не було встановлено порушення позивачем податкового законодавства щодо складання та оформлення первинної документації з контрагентами.

Відповідачем не доведено факту визнання недійсними первинних документів позивача.

Під час розгляду адміністративної справи судом була досліджена відповідна первинна документація позивача по господарським операціям з контрагентами.

Оцінивши первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин, натомість, відповідач не надав доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стаття 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемними сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач, при складанні акту перевірки, дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому, висновки про укладення позивачем нікчемних угод та без мети реального настання правових наслідків із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності, відтак оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті на підставі цього акту є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку його контрагенту.

Вказаний факт не був спростований під час розгляду адміністративної справи представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби стосовно проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста про що складено акт перевірки, суд зазначає наступне.

В обґрунтування протиправних дій відповідача щодо проведення планової перевірки, позивач зазначає, що попередня планова перевірка була проведена у 2012 році, відтак, проведена планова перевірка відповідачем у червні 2013 року є протиправною. Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки, відповідно до п. 77.2 ст. 72 Податкового Кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Наказом Державної Податкової служби України від 27 червня 2012 року № 553 затверджені Методичні рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання.

Методичними рекомендаціями, визначені критерії відбору суб'єктів господарювання-юридичних осіб високого ступеня ризику, в тому числі за наявності інформації правоохоронних органів, підрозділів податкової міліції, юридичних підрозділів органів ДПС щодо взаємовідносин із суб'єктами господарювання: які мають ознаки фіктивності, а також, є учасниками конвертаційних центрів; реєстрацію яких скасовано у судовому порядку; щодо яких порушено кримінальну справу; щодо яких заведено оперативно-розшукову справу; щодо яких встановлено факт неподання податкової звітності; які знаходяться у розшуку; які визнані банкрутами;

Як було встановлено під час розгляду адміністративної справи та підтверджується матеріалами справи відповідач отримав від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва інформацію, в тому числі акти перевірок ПП "Унісон-Дизайн" та ТОВ "Фалкон-2011", які були контрагентами позивача та згідно вказаних актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено нікчемність правочинів з постачальниками та покупцями.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивача було правомірно включено до плану-графіку проведення перевірок й проведено перевірку позивача, отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби стосовно проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста про що складено акт перевірки не підлягають задоволенню.

Під час розгляду адміністративної справи представник позивача, в обґрунтування своєї правової позиції посилався на протокол допиту директора ТОВ "Фалкон 2011" ОСОБА_4, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2013 року у відношені ОСОБА_4 та пояснення директора ПП "Унісон Дизайн" ОСОБА_5, згідно, яких реєстрація за ними підприємств відбувалась за грошову винагороду та директори підприємств заперечували ведення ними господарської діяльності (Том 2 а.с. 116-129).

Суд зазначає, що копії вказаних документів були надані листом ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.01.2014 року № 382/9/15-32-09-04 (вхід № 2194/14 від 29.01.2014 року) (Том 2 а.с. 114-115).

Щодо посилань ДПІ на протокол допиту директора ТОВ "Фалкон 2011" ОСОБА_4 та пояснення директора ПП "Унісон Дизайн" ОСОБА_5.(Том 2 а.с. 116-121, 126-129), в яких вони вказують на реєстрацію за ними цих підприємств та заперечення ведення ними господарської діяльності від імені цих підприємств слід зазначити наступне.

Реєстрація юридичної особи проводиться державним реєстратором на підставі нотаріально посвідчених установчих документів юридичної особи. Відповідно до вимог статей 43-45 Закону України «Про нотаріат» під час вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов'язаний: встановити осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії; визначити обсяг їх цивільної дієздатності, перевірити цивільну правоздатність та дієздатність юридичних осіб; перевірити повноваження представника фізичної або юридичної особи; встановити наміри сторін вчиняти правочин, перевірити справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

В свою чергу, до предмету розгляду цієї адміністративної справи не відноситься встановлення факту законності реєстрації підприємств-контрагентів позивача.

Також викликає обґрунтовані сумніви правдивість пояснень директора ПП "Унісон Дизайн" ОСОБА_5 (Том 2 а.с. 126-129), якщо допустити, що такі пояснення реально надавались, оскільки ця особа при наданні пояснень не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а дача ним таких пояснень може бути обумовлена його наміром ухилитися від відповідальності за можливі негативні результати діяльності ПП "Унісон Дизайн".

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що протокол допиту директора ТОВ "Фалкон 2011" ОСОБА_4 у кримінальній справі, не може бути належним доказаом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договорів, укладених між позивачем і контрагентом.

Такий протокол допиту зафіксований в процесуальних документах по кримінальній справі є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, відмова керівників контрагентів позивача від факту здійснення господарських відносин з позивачем, не може бути прийнята судом як беззаперечний доказ нікчемності правочину.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Крім того, ДПІ не довела, що копії протокол допиту директора ТОВ "Фалкон 2011" ОСОБА_4 та пояснення директора ПП "Унісон Дизайн" ОСОБА_5 надані суду з дотриманням законодавства, оскільки є невідомим, на підставі якого процесуального документа копії цих доказів були виготовлені (вилучені) з матеріалів кримінальних справ та були передані до матеріалів даної справи.

Згідно з п.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 20.06.2013 р. № 0001782280 та № 0001772280 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 19.02.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

постановив:

Адміністративний позов Державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третьої особи з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. № 0001782280 та № 0001772280- задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 20.06.2013 р. № 0001782280 та № 0001772280.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 24.02.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Адміністративний позов Державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ Рембудтреста до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, за участю третьої особи з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. № 0001782280 та № 0001772280- задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 20.06.2013 р. № 0001782280 та № 0001772280.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

24 лютого 2014 року