Ухвала

від 17.02.2014 по справі 816/5503/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 р.Справа № 816/5503/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/5503/13-а

за позовом Фонду державного загальнообов`язкового соціального страхування на випадок безробіття представленний Лубенським міськрайонним центром зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Фонд державного загальнообов`язкового соціального страхування на випадок безробіття, представленний Лубенським міськрайонним центром зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Лубенського міськрайонного центру зайнятості кошти в розмірі 14326 грн. 20 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. зазначений позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду державного загальнообов`язкового соціального страхування на випадок безробіття, представленого Лубенським міськрайонним центром зайнятості кошти в розмірі 14326, 20 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 11 Закону України «Про підприємництво», ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.11.2012 ОСОБА_1 звернувся до Лубенського МРЦЗ із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.

Наказом Лубенського МРЦЗ від 14.11.2012 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

12.08.2013 відповідач знятий з обліку у Лубенському МРЦЗ на підставі наказу № НТ130812 та йому припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з поданням письмової заяви про зняття з реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було незаконно отримано допомогу по безробіттю у розмірі 14326, 20 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (чинного на момент надання відповідачу статусу безробітного) (далі - Закон № 803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Отже, особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. N 578 передбачено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю.

Жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості щодо перевірки під час реєстрації чи надання статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, при реєстрації в центрі зайнятості відповідачем подавалася заява про надання статусу безробітного, в якій він зазначав, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с. 15).

Згідно пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 (далі - Порядок №60/62) перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості, зокрема шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 20.08.2013 № 43, у якому зафіксовано порушення, а саме: ОСОБА_1 у період перебування на обліку в Лубенському МРЦЗ і отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, чим порушив умови перебування на обліку в центрі зайнятості.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 25.10.2005р. було проведено реєстраційні дії щодо державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. 06.06.2011р. до Єдиного державного реєстру внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Станом на 12.08.2013р. реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача не здійснена.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 при реєстрації в службі зайнятості не повідомив про непроведену реєстрацію припинення підприємницької діяльності, він неправомірно набув статусу безробітного і, відповідно, отримував допомогу по безробіттю за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безпідставно і незаконно.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 виплаченої йому допомоги по безробіттю, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 816/5503/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Старостін В.В.