Ухвала

від 20.02.2014 по справі 820/11761/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р.Справа № 820/11761/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. по справі № 820/11761/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Золотий вік"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Компанія Золотий вік", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, від 19.11.2013 р. №0001032212 та від 19.11.2013р. №0001042212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. по справі №820/11761/13-а вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001032212 від 19.11.2013р., №0001042212 від 19.11.2013р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. по справі №820/11761/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. по справі №820/11761/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача №972/20-23-22-01-07 від 06.11.2013 р., в якому зроблені висновки про недодержання положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 98.3, п. 98.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток за рахунок віднесення на розрахунки з державою показників документів, складених в межах нереальних господарських операцій за нікчемними правочинами з ТОВ "Сіопт", ТОВ "Альфа-інкс", ТОВ "КП ТІТ", ТОВ "Шелані", НВТ "ППП".

Фактичною підставою для винесення спірноих рішеннь слугувало відображене в акті №972/20-23-22-01-07 від 06.11.2013 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків положень ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про ПДВ", ст.ст.138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат показників первинних документів, складених в межах нереальних господарських операцій за нікчемними правочинами з ТОВ "Сіопт", ТОВ "Альфа-інкс" та ТОВ "КП ТІТ".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

На час звітних податкових періодів, в яких на думку відповідача платник вчинив податкові правопорушення, правовідносини з приводу справляння ПДВ були врегульовані як приписами Закону України "Про ПДВ" (до 31.12.2010р. включно), так і приписами розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; а згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У силу встановленого приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні за змістом правові норми містяться в ст.ст.1 і 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинних документів (в тому числі і податкової накладної) без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрації контрагентом податкової накладної в Реєстрі податкових накладних або подання отримувачем товару (робіт, послуг) скарги на постачальника разом з первинними і розрахунковими документами.

На момент настання звітних податкових періодів, в яких на думку інспекції платник вчинив податкові правопорушення у спосіб заниження грошових зобов'язань з податків (зборів), правовідносини з приводу справляння податку на прибуток були унормовані приписами як Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за правилом п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; а за змістом п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

У силу положень п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні за змістом правові норми містяться в ст.ст.1 і 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином платник податків має право на збільшення витрат з податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як : 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

Стосовно взаємовідносин з ТОВ "Сіопт", ТОВ "Альфа Інкс", ТОВ "КП ТІТ"

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2010 р. та 11.01.2011 р. між позивачем, ТОВ "Компанія Золотий вік" (в якості покупця), та ТОВ "Сіопт" (в якості продавця) було укладено письмові правочини у формі договорів №2010/01-11 та №2011/01-03 відповідно, предметом яких є купівля-продаж товару згідно накладних (фарби).

05.04.2011 р. між позивачем, ТОВ "Компанія Золотий вік" (в якості покупця), та ТОВ "Альфа Інкс" (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №10405-4, предметом якого є купівля-продаж товару згідно накладних (фарби).

Також, між позивачем, ТОВ "Компанія Золотий вік" (в якості покупця), та ТОВ "КП ТІТ" (в якості продавця) було укладено письмові правочини у формі договорів поставки №44-П від 18.02.2011 р. та №8-П від 04.01.2012 р., предметом яких є постачання поліетилену, поліпропілену, полістиролу та інших полімерних матеріалів.

Спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, вони не суперечать закону,їх предметом не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірні договори є доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.ст.202 і 203 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду видаткові накладні №2 від 04.11.2011 р. на суму 10.633,52 грн., №6 від 05.11.2011 р. на суму 7.612,00 грн., №9 від 10.01.2011 р. на суму 906,40 грн., №10 від 10.01.2011 р. на суму 5.007,42 грн., №23 від 14.01.2011 р. на суму 913,20 грн., №24 від 14.01.2011 р. на суму 11.889,20 грн., №98 від 03.02.1011 р. на суму 3.748,80 грн., №127 від 14.02.2011 р. на суму 13.440,70 грн., №139 від 3.303,36 грн., №159 від 24.02.2011 р. на суму 13.152,60 грн., №170 від 01.03.2011 р. на суму 2.298,60 грн., №196 від 09.03.2011 р. на суму 9.718,22 грн., №203 від 10.03.2011 р. на суму 961,60 грн., №245 від 21.03.2011 р. на суму 7.621,20 грн., 3280 від 28.03.2011 р. на суму 3.819,80 грн., №44 від 13.04.2011 р. на суму 7.522,50 грн., №45 від 13.04.2011 р. на суму 830,00 грн., №80 від 21.04.2011 р. на суму 7.023,60 грн., №104 від 28.04.2011 р. на суму 7.512,84 грн., №РН-0001303 від 13.10.2011 р. на суму 35.912,50 грн., №РН-0001304 від 13.10.2011 р. на суму 14.535,00 грн., №РН-0001336 від 19.10.2011 р. на суму 17.000,00 грн., №РН-0001403 від 02.11.2011 р. на суму 84.412,49 грн., №РН-0001448 від 10.11.2011 р. на суму 33.400,00 грн., №РН-0001534 від 30.11.2011 р. на суму 50.100,00 грн., №РН-0001541 від 02.12.2011 р. на суму 86.040,00 грн., №РН-0001577 від 12.12.2011 р. на суму 28.210,00 грн., №РН-0000003 від 04.01.2012 р. на суму 3.260,00 грн., №РН-0000012 від 10.01.2012 р. на суму 139.364,96 грн., №23 від 13.01.2012 р. на суму 61.910,00 грн., №62 від 26.01.2012 р. на суму 98.400,02 грн., №151 від 22.02.2012 р. на суму 21.675,00 грн., №169 від 29.02.2012 р. на суму 46.989,98 грн., №194 від 12.03.2012 р. на суму 53.325,00 грн., №РН-0001265 від 04.10.2011 р. на суму 33.800,00 грн., №217 від 19.03.2012 р. на суму 30.000,00 грн.; податкові накладні №2 від 04.11.2011 р. на суму 10.633,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.772,25 грн.), № 6 від 05.11.2011 р. на суму 7.612,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.268,67 грн.), №10 від 10.01.2011 р. на суму 906,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 151,07 грн.), №11 від 11.01.2011 р. на суму 5.007,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 834,57 грн.), №26 від 14.01.2011 р. на суму 913,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 152,20 грн.), №27 від 14.01.2011 р. на суму 11.889,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.981,53 грн.), №23 від 03.02.2011 р. на суму 3.748,80 грн., (у т.ч. ПДВ - 3.748,80 грн.), №55 від 14.02.2011 р. на суму 13.440,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.240,12 грн.), №66 від 16.02.2011 р. на суму 3.303,36 грн. (у т.ч. ПДВ - 550,56 грн.), №89 від 24.02.2011 р. на суму 13.152,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.192,10 грн.), №1 від 01.0-3.2011 р. на суму 2.298,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 383,10 грн.), №30 від 09.03.2011 р. на суму 9.718,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.619,70 грн.), №34 від 10.03.2011 р. на суму 961,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 160,27 грн.), №77 від 21.03.2011 р. на суму 7.621,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.270,20 грн.), №116 від 28.03.2011 р. на суму 3.819,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 636,63 грн.), №42 від 13.04.2011 р. на суму 7.522,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.253,75 грн.), №43 від 13.04.2011 р. на суму 830,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 138,33 грн.), №79 від 21.04.2011 р. на суму 7.023,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.1170,60 грн.), №104 від 28.04.2011 р. на суму 7.512,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.252,14 грн.), №458 від 13.10.2011 р. на суму 35.912,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.985,42 грн.), №49 від 13.10.2011 р. на суму 14.535,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.422,50 грн.), №81 від 19.10.2011 р. на суму 17.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.833,33 грн.), №13 від 02.11.2011 р. на суму 86.412,49 грн. (у т.ч. ПДВ - 14.402,08 грн.), №66 від 10.11.2011 р. на суму 33.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.566,67 грн.), №140 від 30.11.2011 р. на суму 50.100,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8.350,00 грн.), №5 від 02.12.2011 р. на суму 86.040,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14.340,00 грн.), №45 від 12.12.2011 р. на суму 28.210,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4.701,67 грн.), №4 від 04.01.2012 р. на суму 3.260,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 543,33 грн.), №11 від 10.01.2012 р. на суму 139.364,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 23.227,49 грн.), №22 від 13.01.2012 р. на суму 61.090,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10318,33 грн.), №65 від 26.01.2012 р. на суму 98.400,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 16.400,00 грн.), №78 від 22.02.2012 р. на суму 21.675,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3.612,50 грн.), №101 від 29.02.2012 р. на суму 46.989,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 7.831,66 грн.), №22 від 12.03.2012 р. на суму 53.325,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8.887,50 грн.), №8 від 04.10.2011 р. на суму 33.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.633,33 грн.).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перелічених вище первинних документів.

Фізичне переміщення товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 13.10.2011 р. №ТТН-000208, від 19.10.2011 р. №ТТН-000214, від 04.11.2011 р. №ТТН-000223, від 10.11.2011 р. №ТТН-000224, від 30.11.2011 р. №ТТН-000235, від 02.12.2011 р. №ТТН-000236, від 12.12.2011 р. №ТТН-000244, від 04.01.2012 р. №ТТН-000001, від 10.01.2012 р. №ТТН-000004, від 13.01.2012 р. №ТТН-000005, від 26.01.2012 р. №ТТН-000013, від 22.02.2012 р. №ТТН-000025, від 29.02.2012 р. №ТТН-000033, від 12.03.2012 р. №ТТН-000037, від 19.03.2012 р. №ТТН-000043, а також листом підприємства-перевізника "Транспортна компанія "САТ".

Факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару підтверджується перерахуванням безготівкових коштів

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ОДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Висновок суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів ґрунтується також на мотивах складених ДПІ у Печерському районі м. Києва актів №403/22-3 від 01.10.2012 р. та №15/2208 від 04.01.2013 р. перевірки діяльності контрагентів позивача - ТОВ "Альфа Інкс" та ТОВ "Сіопт" відповідно.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

За змістом норм Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ "Шелані", ТОВ "Адан", ТОВ "ППП"

Висновок відповідача про вчинення платником податків податкового правопорушення - заниження грошових зобов'язань з ПДВ за епізодами взаємовідносин з даними контрагентами вмотивовано виключно відсутністю правового статусу платників ПДВ та наявністю розбіжностей між розміром задекларованого позивачем (як покупцем у спірних правовідносинах) податковим кредитом з ПДВ та розміром задекларованих контрагентами - постачальниками податкових зобов'язань з ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що 25.01.2011 р. між позивачем, ТОВ "Компанія Золотий вік" (в якості покупця), та ТОВ "НВТ ППП" було укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу поліграфічних матеріалів №380-КП, предметом якого є купівля-продаж поліграфічних матеріалів (фарб).

29.01.2010 р. та 10.01.2011 р. між позивачем, ТОВ "Компанія Золотий вік" (в якості покупця), та ТОВ "Шелані" (в якості продавця) було укладено письмові правочини у формі договорів купівлі-продажу №29/1-1 та №2 відповідно, предметом яких є поставка механізмів і матеріалів (скотчу двостороннього).

01.02.2010 р. між позивачем, ТОВ "Компанія Золотий вік" (в якості покупця), та ТОВ "Адан" (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №19/9, предметом якого є купівля продаж одноциліндрової машини флексографічного друку Fisher&crack ти 12 DF/4 №3082.

На підтвердження реальності господарських операцій, які відбулися у межах згаданих правочинів, позивачем надані до суду видаткові накладні №19051/Ха від 01.02.2011 р. на суму 1.742,40 грн., №19093/Ха від 10.02.2011 р. на суму 1.516,68 грн., №19139/Ха від 21.02.2011 р. на суму 1.561,80 грн., №19166/Ха від 25.02.2011 р. на суму 6.996,00 грн., №22/06-1 від 22.06.2010 р. на суму 90.297,90 грн., №30/08-1 від 30.08.2010 р. на суму 14.619,66 грн., №28/09-1 від 28.09.2010 р. на суму 42.999,00 грн., №20/01-1 від 20.01.2011 р. на суму 51.598,80 грн., №РН-29/04-1 від 29.04.2011 р. на суму 36.119,16 грн., №45 від 19.02.2010 р. на суму 200.000,00 грн.; податкові накладні №05019051 від 01.02.2011 р. на суму 1.742,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 290,40 грн), №05019093 від 10.02.2011 р. на суму 1.516,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 252,78 грн.), №05019139 від 21.02.2011 р. на суму 1.561,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 260,30 грн.), №05019166 від 25.02.2011 р. на суму 6.996,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.166,00 грн.), №22061 від 22.06.2010 р. на суму 90.297,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 15.049,65 грн.), №30081 від 30.08.2010 р. на суму 14.619,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 2.436,61 грн.), №28091 від 28.09.2010 р. на суму 42.999,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7.166,50 грн.), №20/0101 від 20.01.2011 р. на суму 51.598,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8.599,80 грн.), №12 від 29.04.2011 р. на суму 36.119,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 6.019,86 грн.), №32 від 10.02.2010 р. на суму 200.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 33.333,33 грн.), а також банківські виписки АТ "Укрсиббанк" та картки рахунків по контрагентам.

Жодних зауважень чи відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів того, що станом на дату виконання господарських зобов'язань по укладеним правочином шляхом проведення господарських операцій перелічені вище контрагенти платника податків не мали правового статусу платників ПДВ внаслідок анулювання свідоцтв.

Крім того на стор.70 №972/20-23-22-01-07 від 06.11.2013 р. відповідач Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області самостійно виклав з'ясовані в ході перевірки обставини, які підтверджують, що реєстрація ТОВ "Адан" як платника ПДВ була анульована 31.01.2011р., реєстрація ТОВ "Шелані" як платника ПДВ була анульована 21.10.2011р., тобто після вчинення спірних правочинів та виконання зобов'язань по господарським операціям.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. по справі № 820/11761/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2014 р.