Постанова

від 25.02.2014 по справі 826/66/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2014 року № 826/66/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ-«Безпека» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2013 № 0008732207, № 0008742207 та № 0000501702.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.02.2014 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.12.2013 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Євроінформ-«Безпека» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2010 по 31.12.2012 ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт № 2800/26-58-22-07-17/37244141 (далі - Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 418659 грн., порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму у розмірі 35200 грн., а також порушення пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку на загальну суму у розмірі 7755 грн.

20.12.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0008732207, яким у зв'язку з порушенням пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 418659 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 85726 грн.;

№ 0008742207, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35200 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8800 грн.;

№ 0000501702, яким у зв'язку з порушенням абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, у розмірі 7755 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1938,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 418659 грн. стало заниження доходів від надання транспортно-експедиційних послуг по взаємовідносинах з ПАТ «САН ІнБев Україна», надання яких підтверджено актами виконаних робіт (послуг).

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «САН ІнБев Україна» укладено договір перевезення вантажів від 26.05.2011 № 4600028789.

Разом з тим, вказаний договір містить риси договору транспортного експедирування, зокрема, пп. 10.2.1 п. 10.2 договору передбачено, що у випадку відсутності у перевізника (позивач) необхідного для здійснення перевезень автотранспорту виконання даного договору здійснюється з врахуванням наступного: перевізник має право укладати договори субперевезення чи договори на транспортно-експедиційне обслуговування (на умовах додатково погоджених), в результаті яких зобов'язання з перевезення вантажів, що витікають з даного договору, будуть виконувати треті особи, що мають необхідний для цього автотранспорт, а перевізник буде набувати надані третіми особами послуги і передавати їх замовнику за даним договором, в будь-якому разі матеріально відповідальною особою перед замовником та/або вантажоотривувачем залишається перевізник. Перевізник є відповідальний за наявність у осіб, що залучаються ним для виконання цього договору відповідних дозволів та ліцензій.

Згідно з пп.пп. 10.2.2, 10.2.3 п. 10.2 зазначеного договору перевізник зобов'язується контролювати отримання третіми особами призначених для перевезення вантажів від замовника, їх доставку вантажоотримувачем, а також доставку тари, що повертається вантажоотримувачами замовнику. При перевезенні вантажу третіми особами замовник і перевізник несуть один перед одним відповідальність, передбачену даним договором і діючим законодавством України.

Водночас, 01.03.2012 між позивачем та ПАТ «САН ІнБев Україна» укладено договір на транспортне експедирування № 4600032913, за яким експедитор (позивач) зобов'язується за плату і рахунок клієнта (ПАТ «САН ІнБев Україна») організовувати перевезення вантажів клієнта автомобільним транспортом та надати клієнту інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу в межах території України.

За результатами виконання таких договір сторонами складено відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи, та в них окремо зазначено вартість транспортних та експедиційних послуг. При цьому, до складу валового доходу позивачем не включено суму додаткових витрат у розмірі 1961500 грн. на оплату послуг третіх осіб по транспортному забезпеченню конкретних перевезень вищевказаного замовника, що полягало у наданні останніми транспортних послуг.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, вищезазначені послуги у 2011 році виконувались ПП «Л.В.С.», ТОВ «Декарт», ТОВ «Інтра Груп», ПП «Фаворит», ПП «Деміс», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрюгпром-ЛТД», а у 2012 році - ТОВ «Багатопрофільна фірма Юніс», ТДВ «Сімферопольське спеціалізоване автопідприємство № 1202», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3, ПАТ «Харківпродмаш», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Луч-СА», ФОП ОСОБА_5, ПП «Юта», ТОВ «Меатранс», ТОВ «Трансімперіал-М», ТОВ «АТП-16355», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Дейв Експрес», ТОВ «ТК Лідеравто», ТОВ «Авангард», ПП «Фірма «Веліта» та ПП «Транс-Експрес».

Факт виконання робіт наведеними суб'єктами підприємницької діяльності та факт оплати позивачем цих послуг підтверджується належними доказами, а саме: актами здачі-прийому виконаних робіт (надання послуг), реєстрами виконаних робіт та банківськими документами про оплату цих послуг.

При цьому, факт виконання цих послуг вищенаведеними третіми особами та факт оплати позивачем таких послуг не заперечувався відповідачем під час проведення перевірки.

За змістом п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 136.1.19 п. 136.1 ст. 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів.

Відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, витрати експедитора (ТОВ «Євроінформ-«Безпека»), понесені у зв'язку з оплатою послуг зазначених третіх осіб, які безпосередньо забезпечували надання ПАТ «САН ІнБев Україна» транспортно-експедиторських послуг замовнику, підтверджені належними доказами, як це передбачено ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналіз наведених норм права та фактичних обставин справи дає підстави вважати, що при проведенні перевірки відповідач безпідставно ототожнив всю суму коштів, перераховану на користь позивача замовником послуг - ПАТ «САН ІнБев Україна», із сумою винагороди ТОВ «Євроінформ-«Безпека», як експедитора, включивши до неї і витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання вищенаведених договорів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.01.2013 у справі № К-13507/09.

Враховуючи наведене, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України внаслідок заниження доходів від надання транспортно-експедиційних послуг по взаємовідносинах з ПАТ «САН ІнБев Україна» є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 № 0008732207 - безпідставним та неправомірним.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку на загальну суму у розмірі 7755 грн. стало не оподаткування доходу виплаченого фізичним особам - не працівникам позивача на загальну суму у розмірі 51700 грн. Також, в Акті перевірки вказано, що позивачем не надано до перевірки свідоцтв про реєстрацію фізичних осіб, як суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 1.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784, дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Згідно з п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Оскільки, в судовому порядку встановлено, що контрагенти позивача ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_10 зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, що підтверджено свідоцтвами про державну реєстрацію, копії яких наявні в матеріалах справи, та є визначальним фактором для неутримання податку на доходи фізичних осіб суб'єктом господарювання, який має господарські відносини з такими фізичними особами - підприємцями, тому позивач не є податковим агентом по відношенню до вказаних фізичних осіб та звільнений від обов'язку подання щодо них розрахунків форми № 1 ДФ. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2013 у справі № К/800/15596/13.

За таких умов, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України внаслідок не оподаткування доходу виплаченого фізичним особам - не працівникам позивача на загальну суму у розмірі 51700 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 № 0000501702 - безпідставним та неправомірним.

Також, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму у розмірі 35200 грн. стало не надання підтверджуючих документів щодо правомірності застосування нульової ставки з податку на додану вартість у повному обсязі.

Поряд з цим, згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як видно з матеріалів справи, господарські операції між позивачем та ТОВ «Центр-Євро-Транс-Плюс» здійснювались у листопаді 2010 року, а тому мають бути відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, граничний строк подання якої настав 20.12.2010.

Враховуючи, що граничний строк подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року настав 20.12.2010, а спірне податкове повідомлення-рішення № 0008742207 винесено 20.12.2013 - більше ніж через 1095 днів (з 21.12.2010 по 31.12.2010 - 11 днів, 2011 рік - 365 днів, 2012 рік - 366 днів, з 01.01.2013 по 20.12.2013 - 354 дня, що разом становить 1096 днів) потому з моменту закінчення строку подачі такої податкової декларації, тобто з пропуском встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку, суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві належних правових підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 № 0008742207, а відтак, вказане рішення є безпідставним і неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ-«Безпека» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154-А, секція 425, код ЄДРПОУ 37244141) задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2013 № 0008732207, № 0008742207 та № 0000501702, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко