Ухвала

від 15.04.2014 по справі 826/66/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/66/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ-Безпека» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінформ-Безпека» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0008732207, №0008742207 та №0000501702, прийняті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачем податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 листопада 2013 року по 29 листопада 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Євроінформ-Безпека» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12 серпня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 12 серпня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 13 грудня 2013 року №2800/26-58-22-07-17/37244141, в якому встановлено порушення позивачем пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 418659,00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2011 року - 17480,00 грн., за ІV квартал 2011 року - 60076,00 грн., за І квартал 2012 року - 132888,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 175686,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 10647,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 21882,00 грн.; порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35200,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року - 35200,00 грн.; порушення пп.162.2.19 п.164.2 ст.164, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині заниження податку на суму 7755,00 грн.; порушення п.3.2 п.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (ф.№1ДФ) №1020 від 24 грудня 2010 року в частині невключення у податковий розрахунок з І по ІV квартали 2012 року всіх виплат фізичним особам - не працівникам підприємства та п.51.1 ст.51, пп.б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; неподання у податковому розрахунку сум нарахованого та утриманого податку з доходу платників податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

На підставі акту перевірки №2800/26-58-22-07-17/37244141 від 13 грудня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0008732207, згідно якого за порушення пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 504385,00 грн., у тому числі 418659,00 грн. за основним платежем та 85726,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0008742207, згідно якого за порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44000,00 грн., у тому числі 35200,00 грн. за основним платежем та 8800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000501702, згідно якого за порушення пп.162.2.19 п.164.2 ст.164, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата у розмірі 9693,75 грн., у тому числі 7755,00 грн. за основним платежем та 1938,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.п.135.1, 135.2 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 418659,00 грн., внаслідок заниження доходів від надання транспортно-експедиційних послуг по взаємовідносинах з ПАТ «САН ІнБев Україна».

Разом з тим, в силу пп.135.4.1 п.135.4 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно пп.136.1.19 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, серед іншого, кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно з ч.ч.9, 10 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (перевізник) та ПАТ «САН ІнБев Україна» (замовник) укладено договір на перевезення вантажів від 26 травня 2011 року №4600028789, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується доставляти довірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачам, вказаним замовником, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену сторонами оплату. Вантаж, що підлягає перевезенню за даним договором, є пиво, тара, пакувальні матеріали, сировина та інші матеріали (п.1.2).

Відповідно до пп.10.2.1 п.10.2 договору у випадку відсутності у перевізника (позивача) необхідного для здійснення перевезень автотранспорту виконання даного договору здійснюється з врахуванням наступного: перевізник має право укладати договори субперевезення чи договори на транспортно-експедиційне обслуговування (на умовах додатково погоджених), в результаті яких зобов'язання з перевезення вантажів, що витікають з даного договору, будуть виконувати треті особи, що мають необхідний для цього автотранспорт, а перевізник буде набувати надані третіми особами послуги і передавати їх замовнику за даним договором, в будь-якому разі матеріально відповідальною особою перед замовником та/або вантажоотривувачем залишається перевізник. Перевізник є відповідальний за наявність у осіб, що залучаються ним для виконання цього договору, відповідних дозволів та ліцензій.

Згідно з пп.пп.10.2.2, 10.2.3 п.10.2 зазначеного договору перевізник зобов'язується контролювати отримання третіми особами призначених для перевезення вантажів від замовника, їх доставку вантажоотримувачем, а також доставку тари, що повертається вантажоотримувачами замовнику. При перевезенні вантажу третіми особами замовник і перевізник несуть один перед одним відповідальність, передбачену даним договором і діючим законодавством України.

Між позивачем (експедитор) та ПАТ «САН ІнБев Україна» (клієнт) укладено договір на транспортне експедирування №4600032913 від 01 березня 2012 року, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організовувати перевезення вантажів клієнта автомобільним транспортом та надати клієнту інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу в межах території України. Експедитор в інтересах клієнта виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук безпосереднього перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням (п.1.2).

На підтвердження виконання вищевказаних договорів, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких окремо зазначено вартість транспортних та експедиційних послуг. При цьому, позивачем не включено до складу валового доходу суму додаткових витрат в розмірі 1961500 грн. на оплату послуг третіх осіб по транспортному забезпеченню конкретних перевезень для замовника (ПАТ «САН ІнБев Україна»).

Вищезазначені транспортні послуги у 2011 році виконувались ПП «Л.В.С.», ТОВ «Декарт», ТОВ «Інтра Груп», ПП «Фаворит», ПП «Деміс», ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Укрюгпром-ЛТД», у 2012 році - ТОВ «Багатопрофільна фірма Юніс», ТДВ «Сімферопольське спеціалізоване автопідприємство №1202», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4, ПАТ «Харківпродмаш», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Луч-СА», ФОП ОСОБА_6, ПП «Юта», ТОВ «Меатранс», ТОВ «Трансімперіал-М», ТОВ «АТП-16355», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Дейв Експрес», ТОВ «ТК Лідеравто», ТОВ «Авангард», ПП «Фірма «Веліта» та ПП «Транс-Експрес», що підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт (надання послуг), реєстрами виконаних робіт та банківськими виписками на підтвердження перерахування коштів, а також не заперечується відповідачем.

Таким чином, до складу доходів платника податку на прибуток-експедитора включається лише винагорода за організацію послуг з перевезення вантажу; у свою чергу витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування, до складу винагороди експедитора не входять, а тому не включаються до доходів та не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати експедитора ТОВ «Євроінформ-Безпека», понесені у зв'язку з оплатою послуг вищезазначених третіх осіб, які безпосередньо забезпечували надання ПАТ «САН ІнБев Україна» транспортних послуг, підтверджені належними доказами, як це передбачено ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому відповідач безпідставно ототожнив всю суму коштів, перераховану на користь позивача замовником послуг - ПАТ «САН ІнБев Україна», із сумою винагороди ТОВ «Євроінформ-Безпека», як експедитора, включивши до неї і витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання вищенаведених договорів, а тому податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0008732207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем пп.162.2.19 п.164.2 ст.164, пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України внаслідок неоподаткування доходу, виплаченого фізичним особам-підприємцям, які не являються працівниками позивача, на загальну суму 51700 грн.

Згідно п.«а.» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

При цьому, в силу пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.1.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Згідно п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_11, з якими позивач мав господарські відносини в межах обраних ним видів діяльності в ІІ-ІV кварталах 2011 року, І-ІІІ кварталах 2012 року, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, що підтверджено наявними в матеріалах справи свідоцтвами про державну реєстрацію, тому підстави для утримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати відсутні, оскільки позивач не є податковим агентом по відношенню до вказаних фізичних осіб та звільнений від обов'язку подання щодо них розрахунків форми №1 ДФ, що відповідає положенням п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0000501702 є протиправним та підлягає скасуванню.

З акту перевірки №2800/26-58-22-07-17/37244141 від 13 грудня 2013 року вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму у розмірі 35200,00 грн., стало ненадання підтверджуючих документів щодо правомірності застосування нульової ставки з податку на додану вартість у повному обсязі.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому, в силу пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 вищезазначеного Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції: поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України; поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, за межами державного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (вантажоперевізник) та ТОВ «Центр-Євро-Транс-Плюс» (експедиція) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №Є-001 від 12 серпня 2010 року, який встановлює взаємовідносини між вантажоперевізником та експедицією, що виникають при організації та здійсненні перевезення вантажів автомобільним транспортом за межами території України, а також при здійсненні експедирування вантажів та надання пов'язаних з цим додаткових послуг.

При цьому, у відповідності до додаткової угоди від 14 серпня 2010 року до вищезазначеного договору доповнено договір пунктом 9.4, згідно якого вантажоперевізник має право залучати для виконання зазначеного договору інших вантажоперевізників, придбаваючи права та обов'язки експедиції за договорами з даними особами. В такому випадку вантажоперевізник несе повну відповідальність перед експедицією за дії третіх осіб.

Виконання умов вищевказаного договору підтверджується поданими позивачем податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента, а також міжнародними товарно-транспортними накладними .

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Центр-Євро-Транс-Плюс» здійснювались у листопаді 2010 року, а тому мають бути відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, граничний строк подання якої настав 20 грудня 2010 року. Враховуючи, що граничний строк подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року настав 20 грудня 2010 року, а спірне податкове повідомлення-рішення №0008742207 винесено 20 грудня 2013, тобто більше ніж через 1095 днів, з пропуском встановленого чинним законодавством строку, підстави для винесення зазначеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача були відсутні з огляду на положення п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.