Ухвала

від 04.02.2014 по справі 1570/4112/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/4112/2012

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Лук'янчук О.В.,

при секретарі - Посторонка І.Г.,

за участю: представника ТОВ "Жюстар" - Павлишина Юрія Миколайовича, представника ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС - Трусова Анатолія Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Жюстар" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жюстар" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Жюстар" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2012 року № 0000722301, № 0000732301, та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувані рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки № 11/22-01/33317047/2 від 02.03.2012 року, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у задоволені позовних вимог ТОВ "Жюстар" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, директором ТОВ "Жюстар" подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Жюстар" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 01 листопада 2004 року, знаходиться на обліку платників податків ДПІ у Київському районі м. Одеси та з 17 грудня 2004 року є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу від 21.02.2012 року № 135-п "Про проведення позапланової невиїзної перевірки" та направлень на перевірку від 21.02.2012 року № 127, № 128, № 129, № 130 фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Жюстар" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 11/22-01/33317047/2 від 02.03.2012 року, в якому перевіряючі дійшли до висновку, що ТОВ "Жюстар" неправомірно віднесло суму витрат з придбання пожежно-охоронного та іншого обладнання по господарським операціям з ТОВ "Миракод" в загальній сумі 2136307,00 грн. та внаслідок цього занизило податок на прибуток у податкових деклараціях підприємства з цього податку за перевіряємий період у загальній сумі 53416,00,00 грн., у тому числі: за півріччя 2009 року в сумі 22590,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2009 року - 22590,00 грн., за 3-и квартали 2009 року в сумі 53416,00 грн., у тому числі за 3-й квартал 2009 року - 30827,00 грн., за 2009 рік в сумі 53416,00 грн., у тому числі за 4-й квартал 2009 року - 0 грн. Крім того, перевіряючі вважали, що ТОВ "Жюстар" неправомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, що сплачені на користь ТОВ "Миракод" в ціні придбання зазначеного вище обладнання у загальній сумі 42733,00 грн., а саме по періодах: за червень 2009 року в сумі 18072,00 грн., за липень 2009 року в сумі 24661,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у податкових деклараціях підприємства з цього податку за вказані періоди.

Такі висновки також зроблено на підставі листа ДПА в Одеській області № 881/7/23-8006 від 12.01.2012 року "Про відпрацювання підприємств" з урахуванням доповнень до нього № 2063/7/23-8006 від 23.01.2012 року на виконання доповідної записки управління податкової міліції ДПА в Одеській області № 7/11 від 11.01.12 року щодо отримання вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2011 року по кримінальній справі стосовно громадянки Сидорчук С.Л. по обвинуваченню її в скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України щодо здійснення незаконної діяльності "фіктивним підприємством" - ТОВ "Миракод".

Також, вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2011 року встановлено, що ТОВ "Миракод" є фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності, яке було зареєстровано Сидорчук С.Л. з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, які, використовуючи зазначене підприємство, документально оформлювали неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого данні документи передавалися замовникам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, за що контрагенти ТОВ "Миракод" перераховували кошти на його розрахункові рахунки.

Враховуючи здійснення незаконної діяльності "фіктивним" підприємством "Миракод", що було постачальником ТОВ "Жюстар" у червні-липні 2009 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси зроблено висновок, що операції з поставки товарів (послуг) на адресу ТОВ "Жюстар" мають ознаки нікчемності та безтоварності, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Тому валові витрати та податковий кредит, задекларовані ТОВ "Жюстар" у червні-липні 2009 року внаслідок операцій з ТОВ "Миракод", сформовані ним в порушення Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ "Жюстар" положень: пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.ч 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання підприємством вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені по правочинах, здійснених при придбанні товарів, робіт (послуг), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік у загальній сумі 53416,00 грн. та в порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість на загальну суму 42733 грн. за червень, липень 2009 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2012 року:

- № 0000722301 про визначення ТОВ "Жюстар" податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 53417,00 грн. за основним платіжем та 13354,00 грн. - штрафних санкцій;

- № 0000732301 про визначення ТОВ "Жюстар" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 42733,00 грн. за основним платежем та 10683,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, однак залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було досліджено наданий позивачем договір купівлі-продажу товарів № 010604 від 01.06.2009 року укладений між ТОВ "Жюстар" (покупець) та ТОВ "Миракод" (продавець), у якому зазначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, а саме: охоронно-пожежне обладнання, асортимент, кількість та вартість якого зазначається в рахунках-фактурах.

На обґрунтування виконання умов зазначеного договору позивачем надано до суду документи щодо поставки йому контрагентом протягом червня-липня 2012 року охоронно-пожежного обладнання та сплати позивачем на адресу ТОВ "Миракод" коштів за поставлені товари: податкові накладні, картку рахунку 631 та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, платіжні доручення.

Під час дослідження зазначених документів судом першої інстанції було встановлено, що на договорі купівлі-продажу товарів № 010604 від 01.06.2009 року між ТОВ "Жюстар"та ТОВ "Миракод", а також податкових та видаткових накладних маються підписи керівника ТОВ "Миракод" - Сидорчук С.Л. та документи скріплені печаткою підприємства.

Допитаний в якості свідка директор ТОВ "Жюстар"- Волошин С.А., пояснив, що він особисто з керівником ТОВ "Миракод"- Сидорчук С.Л. не зустрічався та зазначений договір №010604 від 01.06.2009 року з нею не укладав. Про існування зазначеного суб'єкту господарювання дізнався від працівників свого підприємства, якими ТОВ "Миракод" був обраний лише виходячи з цінової політики на запропоновані ним товари, будь-яку податкову та іншу інформацію про цього контрагента не перевіряв. Про поставку товарів ТОВ "Жюстар", що зазначені в наданих до суду документах, з працівниками ТОВ "Миракод" особисто не домовлявся, цим займалися менеджери підприємства.

Також, допитана у судовому засіданні в якості свідка Сидорчук С.Л. зазначала, що ТОВ "Миракод" було зареєстровано нею на прохання невідомої особи за грошову винагороду, без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності. Після реєстрації зазначеного підприємства вона від імені ТОВ "Міракод" особисто фінансово-господарську діяльність не здійснювала, будь яких працівників на підприємство не наймала та нікого не уповноважувала на будь-які дії від імені підприємства, бухгалтерські та податкові документи ТОВ "Міракод" не складала та не підписувала. З приводу господарських взаємовідносин ТОВ "Миракод" з ТОВ "Жюстар" зазначила, що нею договір купівлі-продажу охоронно-пожежного обладнання № 010604 від 01.06.2009 року із ТОВ "Жюстар" не укладався, податкові та видаткові накладні на виконання умов цього договору не підписувались, а підписи, що містяться у зазначених документах, виконані не нею.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив, що надані позивачем документи в обґрунтування здійснення господарських операції ТОВ "Жюстар" з ТОВ "Миракод" не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку та не можуть бути прийняті в якості належного доказу реальності господарських поставок товару та правомірності віднесення витрат ТОВ "Жюстар" з придбання товарів у свого контрагента до складу валових витрат підприємства у зазначений період 2009 року.

Так, під час дослідження видаткових накладних, наданих на обґрунтування поставки товару позивачу, було встановлено, що в них не зазначено прізвище та посаду особи, яка відвантажувала зазначений у них товар від постачальника, що виключає можливість на підставі зазначених документів ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарських операцій від імені ТОВ "Миракод". До суду не було надано будь-якої транспортної документації щодо транспортування зазначеного товару контрагентом позивачу, що також, з урахуванням пояснень керівника підприємства Волошина С.А. щодо порядку укладення позивачем договору з ТОВ "Миракод" та здійснення господарської діяльності з цим підприємством, не дає підстав суду вважати реальними господарські операції між цими суб'єктами господарювання, та навпаки свідчить про те, що позивач, при здійсненні ним підприємницької діяльності на власний ризик, діяв без належної обачності та обережності щодо обрання ним свого контрагента. Надані представником позивача до суду відомості бухгалтерського обліку ТОВ "Жюстар", документи про наявність у позивача орендованого офісного приміщення та найманих працівників, не дають підстав суду вважати, що надані позивачем документи є належними доказами реальної постави йому товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Миракод", не спростовують висновків податкового органу, а тому з огляду на встановлені у судовому засіданні обставинне не можуть бути прийняті в якості достатніх доказів протиправності податкових повідомлень-рішень відповідача.

Також, суд першої інстанції вважав необґрунтованими висновки ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо нікчемності угоди між ТОВ "Жюстар" та ТОВ "Миракод" та вважав його таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Разом з тим, суд погодився з твердженням Податкового органу щодо не підтвердження ТОВ "Жюстар" факту реального придбання ним товарів у ТОВ "Миракод" по укладеному з ним договору та, відповідно, непідтвердження факту понесення ним витрат, що були пов'язані саме з таким придбанням, та у зв'язку з цим неправомірності перерахування позивачем сум вартості цього товару в якості валових витрат та податку на додану вартість в ціні цього товару на адресу цього контрагента у червні-липні 2009 року.

Тому, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до обгрутованого висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що позивачем спростовано не було.

В апеляційній скарзі ТОВ "Жюстан" зазначається, що вирок Іллічівського суду не має приюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки "фіктивність" контрагента позивача не може свідчити про порушення ТОВ "Жюстар" податкового законодавства. Оскільки, основою податкового обліку є первині документи, в яких відображено господарську діяльність позивача і які були надані суду в підтвердження реального характеру вчинених з ТОВ "Миракод" операцій.

Однак, колегія суддів не може погодитися з цими доводами апеляційної скарги, вважає висновки суду першої інстанції правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Також, відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема, такий обов'язковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.2005 документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо наявності обов'язкових реквізитів у первинних документах, у тому числі податкових накладних, є дотриманими в разі, якщо відповідні дані (зокрема, підпис) є достатніми для ідентифікації особи, що здійснила господарську операцію. При цьому такою особою є суб'єкт господарювання, тобто в нашому випадку - платник податку, який видав податкову накладну.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки договір купівлі-продажу охоронно-пожежного обладнання, та бухгалтерські і податкові документи щодо його виконання директором ТОВ "Міракод" не підписувалися, то вони не можуть бути визнані належною підставою для віднесення сум до податкового кредиту.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яким підтримані доводи відповідача про порушення підприємством приписів пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Інших належних доказів, які б давали ТОВ "Миракод" право віднести до складу валових витрат витрати понесені на виконання умов, згаданого вище, договору, надано не було.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Також, враховуючи клопотання представника відповідача, колегія суддів вважає можливим здійснити заміну належного відповідача у справі його правонаступником, а саме : Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Жюстар" - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: