Рішення

від 18.02.2014 по справі 910/20473/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20473/13 18.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня"

2) Приватного підприємства "Транском"

про визнання договору застави майнових прав №28/10/10 від 28.10.2010р. недійсним

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Гулевець О.В.

Суддя Любченко М.О.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Гіндрюк Т.С. (дов.)

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

У судовому засіданні 18.02.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", відповідача 2 - Приватного підприємства "Транском" про визнання договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/20473/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.11.2013р.

27.11.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. розгляд справи № 910/20473/13 відкладено на 11.12.2013р.

10.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" та від відповідача 2 - Приватного підприємства "Транском" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

11.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2013р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/20473/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2013р. відкладено розгляд справи № 910/20473/13 на 25.12.2013р.

25.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" надійшов відзив на позовну заяву.

25.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/20473/13.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/20473/13 у складі колегії суддів: Гулевець О.В. (головуючий), Пригунова А.Б., Стасюк С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013р. колегією суддів у складі: Гулевець О.В. (головуючий), Пригунова А.Б., Стасюк С.В. прийнято справу №910/20473/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 18.02.2014р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 18.02.2014р., у зв'язку з завантаженістю судді Стасюка С.В. справу № 910/20473/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Гулевець О.В. (головуючий), Любченко М.В., Пригунова А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. справу №910/20473/13 прийнято до свого провадження колегію суддів у складі: Гулевець О.В. (головуючий), Любченко М.В., Пригунова А.Б.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні 18.02.2014р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" в судове засідання 18.02.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 - Приватного підприємства "Транском" в судове засідання 18.02.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, в судовому засіданні 18.02.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", найменування якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (позичальник 1, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (позичальник 2, відповідач 2) було укладено генеральну кредитну угоду №010/14/242/1, відповідно до умов якої кредитор зобов'язався надавати позичальникам кредитні кошти, відкривати гарантії в порядку та на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, договорах про надання гарантій, укладених в її рамках.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В рамках генеральної кредитної угоди між позивачем - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" укладено Кредитний договір №010/14/06/001 від 04.01.2008р.

Відповідно до п. 7.7 Кредитного договору №010/14/06/001 від 04.01.2008р., з підписанням цього кредитного договору позичальник надає право кредитору, у разі порушення умов договору в частині повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій, на підставі ст.1071 Цивільного кодексу України та ст.26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" здійснювати договірне списання коштів в сумі, що становить суму кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших грошових зобов'язань позичальника перед кредитором з будь-якого поточного рахунку позичальника, відкритого на балансі кредитора, реквізити якого відомі сторонам, без додаткових розпоряджень позичальника, та направити списані кошти на погашення заборгованості позичальника перед кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст.1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

20.05.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (клієнт, відповідач 1) укладено договір №0315-01/11218 банківського рахунку.

Відповідно до 1.1. Договору банківського рахунку від 20.05.2008р., на підставі цього договору банк відкриває клієнту один або декілька поточних рахунків у національній та/або іноземній валютах та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку (рахунків) клієнта відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, умов цього договору та умов функціонування кореспондентських рахунків банку, а також надає клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та тарифами банку для корпоративних клієнтів.

Пунктом 2.1.7 Договору банківського рахунку від 20.05.2008р., передбачено, що банк має право здійснювати договірне списання коштів з рахунку (рахунків) клієнта, якщо право на таке списання передбачене цим або іншими договорами між банком та клієнтом.

Відповідно до п.4.4 Договору банківського рахунку від 20.05.2008р., клієнт надає банку право здійснювати договірне списання грошових коштів зі свого рахунку (рахунків), за якими здійснюється розрахунково-касове обслуговування клієнта згідно з умовами цього договору в сумах, необхідних для погашення клієнтом заборгованості за цим договором та іншої заборгованості клієнта перед банком, в тому числі за надання банком інших послуг клієнту.

13.07.2009р. між позивачем - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, позивач) та відповідачем 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" (позичальник, відповідач 1) укладено Кредитний договір №010/14/528 невідновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів.

Відповідно до п. 6.3 Кредитного договору №010/14/528 від 13.07.2009р., цим договором позичальник доручив кредитору здійснювати договірне списання з будь-яких рахунків позичальника у Відкритому акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" будь-яких сум, належних до сплати за цим договором, в тому числі, в рахунок погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором на підставі цього договору будь-яку кількість разів до повного погашення заборгованості позичальника за цим договором.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що, що внаслідок невиконання відповідачем 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" кредитних зобов'язань, у відповідача виникла прострочена кредитна заборгованість.

На поточний рахунок відповідача 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" у Відкритому акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" надійшли грошові кошти в сумі 4 143 959,00 грн.

Позивач, реалізовуючи своє право на списання грошових коштів відповідно до умов договору банківського рахунку та умов кредитних договорів, в рахунок погашення прострочених грошових зобов'язань відповідача 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" списав з поточного рахунку відповідача 1 грошові кошти у розмірі 3 491 680,43 грн.

Відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" не погодившись із списанням грошових коштів у розмірі 3 491 680,43 звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення з позивача - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 3 491 680,43 грн.

Господарським судом м. Києва було порушено провадження у справі № 5011-47/2102-2012 за позовом TOB "Торгівельний дім "Ласуня" до ПAT "Райффайзен Банк Аваль", третя особа ПП "Транском" про стягнення з ранку 3 491 680,43 грн.

Під час розгляду справи № 5011-47/2102-2012 Приватним підприємством "Транском", подано до господарського суду м. Києва позов, в якому заявлено самостійні вимоги на предмет спору про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь Приватного підприємства "Транском" грошових коштів в сумі 3 684 535,98 грн., з яких основна сума боргу складає 3 491 680,43 грн. , 3% річних 192 855,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. у справі №№5011-47/2102-2012, яке залишене буз змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р., в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 3 491680,43 грн. відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Приватного підприємства "Транском" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості у розмірі 3 491 680,43 грн. та 3% річних у сумі 192 855,55 грн. задоволено частково.

Позивач - ПAT "Райффайзен Банк Аваль" вважає, що Договір застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, укладений між TOB "Торгівельний дім "Ласуня" та ПП "Транском" суперечить вимогам законодавства, у зв'язку з чим має бути визнаний недійсним в судовому порядку, з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що предметом Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року є застава прав відповідача 1 отримати грошові кошти, що є відшкодуванням податку на додану вартість, який попередньо сплачений відповідачем 1 - TOB "Торгівельний дім "Ласуня" до Державного бюджету України.

Однак, відносини щодо відшкодування суми податку на додану вартість з Державного бюджету України не є заснованими на юридичній рівності сторін, а є заснованими на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій та врегульовані податковим та бюджетним законодавством.

Позивач вважає, що відносини, що склались між відповідачем 1 - TOB "Торгівельний дім "Ласуня" та Державним бюджетом України, а саме виплата останнім грошової суми відшкодування ПДВ, є податковими і регулюються виключно нормами податкового та бюджетного законодавства, до яких відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільне законодавство не застосовується.

Зазначене, на думку позивача, виключає можливість застосування до податкових відносин норм цивільного законодавства про заставу, а отже Договір застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, укладений між TOB "Торгівельний дім "Ласуня" та ПП "Транском" предметом якого є застава майнових прав відповідача 1 на отримання відшкодування ПДВ з Державного бюджету України, суперечить ст. 1 ЦК України, що є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Також, в поясненнях, що надійшли до суду 27.11.2013р. ПAT "Райффайзен Банк Аваль" вказує, що право на отримання відшкодування податку ПДВ є нерозривно пов'язаним з особою платника податків, яким виконано податкове зобов'язання.

Позивач, стверджує, що оскільки вимоги ПП "Транском" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення грошових коштів в сумі 3 491 680,43 грн. обґрунтовані переходом права застави до ПAT "Райффайзен Банк Аваль" за Договором застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, то відповідно укладення Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року впливає на права та обов'язки ПAT "Райффайзен Банк Аваль".

Крім того, позивач зазначає, що укладення вказаного договору впливає на право Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити свої грошові вимоги до TOB "Торгівельний дім "Ласуня" за рахунок списаних позивачем грошових коштів в сумі 3 491 680,43 грн. відповідно до умов укладених кредитних договорів переважно перед ПП "Транском".

Враховуючи вищевикладене, позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", відповідача 2 - Приватного підприємства "Транском" про визнання Договору застави майнових прав №28/10/10 від 28.10.2010р. недійсним.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що між сторонами оспорюваного договору не складались податкові відносини, а відповідач 1 має право на власний розсуд розпоряджатися бюджетним відшкодуванням ПДВ.

TOB "Торгівельний дім "Ласуня" зазначає, що оспорюваний договір не порушує вимог чинного законодавства та підстави для визнання його недійсним відсутні.

Також, відповідач 1 вказує, що позивач не є стороною Договору застави майнових прав №28/10/10 від 28.10.2010р. та не є зацікавленою особою, а тому Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" не має правових підстав на звернення до суду з даним позовом.

Відповідач 2 - Приватне підприємство "Транском" заперечень на позов не надав, в судові засідання не з'явився.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судом вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (заставодавець) та Приватним підприємством "Транском" (заставодержатель) було укладено Договір №28/10/10 застави майнових прав від 28.10.2010р.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" № 2654-XII від 2 жовтня 1992 року, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ст. 4 Закону України ст. 1 Закону України "Про заставу" № 2654-XII від 2 жовтня 1992 року, предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про заставу" № 2654-XII від 2 жовтня 1992 року, якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

Відповідно до п. 1.1. Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань щодо оплати простого векселя АА2122313, складеного TOB "Торгівельний дім "Ласуня" 15.10.2010р. в м. Києві зі строком платежу за пред'явленням на суму 14 902 000,00 грн. заставодавець (відповідач 1, TOB "Торгівельний дім "Ласуня") передає в заставу майнові права заставодержателю (відповідачу 2, ПП "Транском") отримати кошти, які надійдуть відповідачу 1 від Державного бюджету України відповідно до заяв про повернення сум бюджетного відшкодування за квітень-травень 2010р. відповідно до п. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додатну вартість".

Пунктом 1.2 Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року визначено, що вартість застави становить 4 143 959 грн.

Відповідно до п. 2. 2 Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

Згідно з п. 2.4. Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, при одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.

Враховуючи вищенаведені положення Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року вбачається, що з моменту надходження бюджетного відшкодування на рахунок TOB "Торгівельний дім "Ласуня" дані грошові кошти стали предметом застави.

Враховуючи те, що державним податковим органом було виконано зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", то все одержане при даному виконанні, тобто грошові кошти, стало предметом застави.

Таким чином, твердження позивача, що предметом Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року є майнові права відповідача 1 - TOB "Торгівельний дім "Ласуня" на отримання відшкодування ПДВ з Державного бюджету України та, що між сторонами склались податкові відносини спростовуються вище встановленими судом обставинами.

Позивач, в позові зазначає, що укладення Договору застави майнових прав №28/10/10 від 28.10.2010 року впливає на право Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити свої грошові вимоги до TOB "Торгівельний дім "Ласуня" за рахунок списання ним грошових коштів в сумі 3 491 680,43 грн. відповідно до умов укладених кредитних договорів переважно перед ПП "Транском". В підтвердження своєї позиції позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. у справі №№5011-47/2102-2012, яке залишене буз змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним Договір застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. у справі №№5011-47/2102-2012, яке залишене буз змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р., позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Приватного підприємства "Транском" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості у розмірі 3 491 680,43 грн. та 3% річних у сумі 192 855,55 грн. задоволено частково.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. у справі №№5011-47/2102-2012, яке залишене буз змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р., зазначено, що внаслідок договірного списання грошові кошти в сумі 3 491 680,43 грн. перейшли у власність ПAT "Райффайзен Банк Аваль", права та обов'язки заставодавця за Договором № 28/10/10 від 28.10.2010 року також перейшли до Публічного акціонерного товариства ПAT "Райффайзен Банк Аваль", а застава зберегла свою силу.

Разом з тим, в даному рішенні визначено, що Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в свою чергу, не було позбавлено права та можливості прийняти в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами інші грошові кошти, проте не ті, що є предметом Договору № 28/10/10 від 28.10.2010 року застави майнових прав.

Тобто, списавши грошові кошти у розмірі 3 491 680,43 грн., що є предметом Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року, ПAT "Райффайзен Банк Аваль", став вважати себе зацікавленою стороною даного Договору, в той час як на момент укладення Договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010 року права та охоронювані законом інтереси позивача - ПAT "Райффайзен Банк Аваль" не були порушені оспорюваним Договором.

Враховуючи те, що позивач не є стороною Договору застави майнових прав №28/10/10 від 28.10.2010 року, обставин, які б свідчили про те, що укладення оспорюваного договору впливає на права та обов'язки відсутні та беручи до уваги те, що позивач не був позбавлений права в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами здійснити списання інших грошових коштів, ніж ті, що є предметом застави, то суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про порушення його прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваного договору.

Суд зазначає, що уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства та відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки, завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що укладення Договору застави майнових прав №28/10/10 від 28.10.2010 року впливає на права та обов'язки ПAT "Райффайзен Банк Аваль" та впливає на право ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити свої грошові вимоги до TOB "Торгівельний дім "Ласуня" за рахунок списаних позивачем грошових коштів в сумі 3 491 680,43 грн. відповідно до умов укладених кредитних договорів переважно перед ПП "Транском".

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", Приватного підприємства "Транском" про визнання договору застави майнових прав № 28/10/10 від 28.10.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" та Приватним підприємством "Транском", недійсним відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.02.2014р.

Головуючий суддя О.В. Гулевець

Суддя М.О. Любченко

Суддя А.Б. Пригунова