Рішення

від 24.02.2014 по справі 914/4759/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2014 р. Справа № 914/4759/13

За позовом: Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Левко», м. Кам'янка-Бузька

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівський Коледж Державного університету текомунікацій, м. Львів

про: стягнення 42 321,85 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.

За участю представників:

прокурора: Лука Г.В. - посвідчення №020328 видане 06.09.2013 р. дійсне до 06.09.2018 р.- прокурор прокуратури м. Львова,

позивача: Долішній І.І. - дов. №18-11-00021 від 09.01.2014,

відповідача: Малярчук О.О. - дов. №б/н від 03.02.2013 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Приватного підприємства «Левко» про стягнення 42 321,85 грн. Ухвалою від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2014р.

Ухвалою від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних матеріалах справи ухвалах суду.

Ухвалою від 04.02.2014 р . залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору балансоутримувача - Львівський Коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 12 ЄДРПОУ 01180100).

В судовому засіданні 13.02.2014 р. представник відповідача позов не визнає із підстав, викладених у відзиві та покликається на пропуск строку позовної давності, подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду за поданим графіком на 1 рік.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.02.2014 р. судом проведено заміну третьої особи, яка не заявлено самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в зв'язку з реорганізацією із Львівського Коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій на Львівський коледж Державного університету телекомунікацій (79053, м. Львів, вул. В.Великого, ЄДРПОУ 38898314, в зв'язку з правонаступництвом (докази правонаступництва містяться в матеріалах справи) та за клопотанням прокурора продовжено строк розгляду даної справи з 21.02.2014 р. на 15 календарних днів.

В судове засідання 24.02.2014 р. прокурор з'явився, через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 40 236,80 грн. в зв'язку із проведеним деталізованим розрахунком неустойки з 13.03.2013 р. по 27.09.2013 р. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення заяви про зменшення позовних вимог від 24.02.2014 р., вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник відповідача з'явився, позов не визнає із підстав викладених у відзиві та просить розстрочити виконання рішення суду за поданим графіком на 1 рік.

В судове засідання 24.02.2014 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не з'явився, причин не прибуття в судове засідання не повідомив, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Щодо розстрочки виконання рішення прокурор не заперечив, позивач -покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні 24.02.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши оригінали документів, судом встановлено таке.

9 березня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Левко" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначено нерухомого майна, що належить до державної власності №44 за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 194,1 м.кв., які розміщені за адресою:м.Львів, вул. В.Великого,12 на цокольному та підвальному поверхах триповерхової будівлі лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

17.09.2013 р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі №914/2663/13, яким зобов'язано Приватне підприємство "Левко" (адреса: 80400, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул. Перемоги,40/44, код ЄДРПОУ 31475419) звільнити орендоване державне майно - нежитлові приміщення загальною площею194,1 кв.м. розміщені за адресою м.Львів, вул. В.Великого,12 та повернути вказане майно балансоутримувачу - Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій (03110, м.Київ, вул. Соломенська,7, код ЄДРПОУ 01136279 ).

Згідно з ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області скерувало на адресу ПП Левко - заяву №11-03-02123 від 02.04.2013 про припинення договору оренди нерухомого державного майна №44 від 09.03.2010.

Відповідно до п.10.8. Договору, у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Згідно п. 10.9. Договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013 між Орендарем та Балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі (повернення) орендованого нерухомого майна.

Враховуючи те, що ПП "Левко" не повернуло майно у встановлений термін, то йому нараховано неустойку в порядку, визначеному ст.785 ЦК України, розмір якої із врахування сплати відповідно до розрахунку становить

40 236,80 грн. за період з 13.03.2013 по 27.09.2013 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст. 291 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Договір припинив свою дію 06.03.2013 р., що й підтверджено рішенням суду від 17.09.2013 р. у справі №914/2663/13, яке долучено до матеріалів справи. Пунктом 10.8. Договору передбачено три робочі дні на повернення майна. Оскільки 08.03.2013 р. був неробочий день - святковий день , а 9 і 10 березня 2013 р. - вихідні дні, то третій день повернення об'єкта оренди припадав на 12.03.2013 р., а тому неустойку слід рахувати з 13.03.2013 р.

Приписами ч. 5 ст. 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Положеннями ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, вказане рішення суду, яке набрало законної сили 23.11.2012р. є преюдиційним у даній справі, адже ним встановлено факт розірвання Договору оренди та виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення орендованого майна.

Згідно положень ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 10.10. Договору також передбачено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 5.4. Постанови №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею).

А тому, застосування загальних правид строку стягнення неустойки за 6 місяців від дня коли зобовязання мало бути виконанню, не підлягає. Крім цього, ч. 6 ст. 232 ГК України, на яку посилається відповідач зазначено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку і законом 9ч.2 ст. 785 ЦК України) і договором (п.10.10) передбачено нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Що стосується виставлення вимоги на стягнення неустойки то в даному випадку, норми 530 ЦК України на дані правовідносини теж не поширюється, з урахуванням уже вищенаведеного.

Крім цього, слід зазначити, що неустойка, передбачена нормою ст.785 ЦК України, є засобом забезпечення виконання зобов'язань, метою якого являється захист інтересів орендодавця в разі неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання, розмір якої ставиться в залежність від строку такого безпідставного користування майном

Враховуючи зазначене, суд відмічає, що оскільки неустойка, передбачена ч.2 ст.785 ЦК України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою приписами ст.549 ЦК України, відтак до вказаної неустойки не можуть застосовуватися положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України щодо права суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім цього, згідно приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком , зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів .

Таким чином суд констатує, що у зв'язку з тим, що орендовані приміщення після набрання законної сили рішенням суду від 17.09.2013 р. у справі № 914/2663/13 не були у встановленому в Договорі порядку повернуті позивачу (орендодавцю), останній вправі просити стягнути з відповідача неустойку за таке неповернення.

Перевіривши наявний в матеріалах розрахунок неустойки, оскільки договір припинив свою дію 06.03.2013 р., що й підтверджено рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2013 р. у справі №914/2663/13, яке долучено до матеріалів справи. Суд відмічає, що з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, цей розрахунок проведений правильно, а відтак, заявлена неустойка у розмірі 40 236,80 грн. підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України , згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду, відповідач Приватне підприємство «Левко» посилається на те, що стягнення неустойки поставить підприємство у вкрай складне фінансове становище та призведе до його несплатоспроможності (скрутне фінансове становище підтверджується балансом підприємства за 2013 рік, декларацією та довідкою про поточні доходи та витрати) (копії додаються), а тому відповідач немає можливості своєчасно розраховуватися з позивачем.

Дослідивши додані відповідачем до заяви докази, враховуючи той факт, що прокурор не заперечує проти задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, а позивач покладається на розсуд суду у вирішенні даного питання, суд вважає за можливе дану заяву задовольнити та надати відповідачеві розстрочку виконання рішення суду на один рік за наступним графіком: :- до 31.03.2014 р. - 353,00грн.; - до 30.04.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.05.2014 р. - 3353,00 грн.; - до

30.06.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.07.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.08.2014 р. -3353,00грн.; - до 30.09.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.10.2014 р. - 3353,00грн.; - до 30.11.2014 р. - 3353,00грн.; -до 31.12.2014 р. - 3353,00грн.; -до 31.01.2015 р. - 3353,00 грн.; -до 28.02.2015 р.- 3353,80 грн.

За таких обставин, заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, суд відмічає наступне.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК країни господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор зазначив, що держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Суд погоджується з доводами прокурора, що недоотримання позивачем (який являється центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна та ін. відповідно до ст. 1 ЗУ "Про Фонд державного майна України") грошових коштів, зазначених у позовній заяві, призвело до зменшення дохідної частини бюджету, чим порушено інтерес держави в даному випадку.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки Прокуратура м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, то судові витрати стягуються з останнього в дохід Державного бюджету України, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Відтак, судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст.13,18,20,23 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст.1,21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.3 Бюджетного кодексу України, ст.ст.651,792 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, п.14.1.136 ст.14, п.271.1 ст.271, п.288.1 ст.288, п.288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України та ст.ст.3,12,16,29,33,34,44,49, п.6 ч. 1 ст. 83, 82- 85,111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Левко" (адреса: 80400, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул. Перемоги,40/44, код ЄДРПОУ 31475419) на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3,код ЄДРПОУ 20823070) на спеціальний рахунок Держбюджету м. Львова (код ЄДРПОУ одержувача - 23949066, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, рахунок №31114092702002, код рахунку 22080200) 40 236,80 грн. неустойки.

Надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців шляхом сплати заборгованості в розмірі 40 236,80 грн. за графіком:- до 31.03.2014 р. - 353,00грн.; - до 30.04.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.05.2014 р. - 3353,00 грн.; - до

30.06.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.07.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.08.2014 р. -3353,00грн.; - до 30.09.2014 р. - 3353,00грн.; - до 31.10.2014 р. - 3353,00грн.; - до 30.11.2014 р. - 3353,00грн.; -до 31.12.2014 р. - 3353,00грн.; -до 31.01.2015 р. - 3353,00 грн.; -до 28.02.2015 р.- 3353,80 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Левко" (адреса: 80400, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул. Перемоги,40/44, код ЄДРПОУ 31475419) у доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.02.2014 р.

Суддя Долінська О.З.