Постанова

від 19.02.2014 по справі 910/17422/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/17422/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Гуща В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу концерну «Техвоєнсервіс»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року

у справі №910/17422/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом приватного підприємства «Сигма-С», м. Черкаси,

до концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ,

про стягнення 141368,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ПП «Сигма-С» (далі - позивач) подало до господарського суду Черкаської області з позовом до філії концерну «Техновоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» про стягнення заборгованості в розмірі 141368,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору на охорону об'єкта №57/13 від 01.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 року порушено провадження у справі №925/1155/13.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 року здійснено заміну первісного відповідача у справі №925/1155/13 - філію концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод», належним відповідачем - ДГО концерн «Техвоєнсервіс» та відкладено розгляд справи на 05.09.2013 року

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.09.2013 року справу №925/1155/13 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року справу №925/1155/13 прийнято до провадження та присвоєно їй №910/17422/13.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з концерну «Техвоєнсервіс» на користь ПП «Сигма-С» 136500,00 грн. основного боргу, пеню в розмірі 3884,00 грн., 3% річних в розмірі 984,00 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 209,67 грн., 2827,36 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі №910/17422/13 виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частинах рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13. Вступну та резолютивну частини рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 викладено в наступній редакції: «Стягнути з концерну «Техвоєнсервіс» на користь ПП «Сигма-С» 136500,00 грн. основного боргу, пеню в розмірі 3884,00 грн., 3% річних в розмірі 984,00 грн., 2827,36 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №910/17422/13 виправлено описку, допущену у вступній частині рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13, а саме дату прийняття рішення «30.10.2013 року» виправлено на дату прийняття рішення «28.10.2013 року».

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору на охорону об'єкта №57/13 від 01.08.2012 року, а також про правомірності нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, концерн «Техвоєнсервіс» в листопаді 2013 року вперше подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 09.12.2013 року у справі №910/17422/13 апеляційну скаргу концерну «Техвоєнсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 з доданими до неї матеріалами повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

В грудні 2013 року концерн «Техвоєнсервіс» вдруге подав скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що справу було розглянуто за відсутності його представників. Також, як стверджує скаржник, належним відповідачем є саме філія концерну «Техновоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі №910/17422/13 апеляційну скаргу концерну «Техвоєнсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.02.2014 року.

30.01.2014 року від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якій позивач вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, справу №910/17422/13 розглядати за відсутності його представників.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року продовжено строк розгляду справи №910/17422/13, розгляд справи №910/17422/13 відкладено на 19.02.2014 року.

18.02.2014 року від позивач надійшла телеграма, в якій викладено клопотання про розгляд справи у відсутності його представників.

В судовому засідання 19.02.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники позивача в судове засідання 19.02.2014 року не заявились, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, а також клопотання позивача, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2012 року між ПП «Сигма-С» (виконавець) та філією концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (замовник) було укладено договір №57/13 на охорону об'єкта (далі - договір, а.с. 5-9), згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату забезпечити схоронність об'єктів та іншого майна замовника, вказаних у дислокації об'єктів, які охороняються, що додаються до договору.

Згідно з п. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Система охорони об'єктів та дислокація постів визначається виконавцем і узгоджується із замовником (п. 1.2. договору).

24.09.2012 року між сторонами було підписано додаток №2 до договору (а.с. 10), згідно якого вартість послуг з 24.09.2012 року становить 20500,00 грн. без ПДВ за один місяць охорони.

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання та/або пошкодження та не допустити проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що передані під охорону виконавцю, а замовник в свою чергу зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за послуги виконавця (п. 3.2. договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до п. 2.2. договору в оплату даного договору замовник може перераховувати аванс в розмірі 50% до 15 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за охорону здійснюється після виконання охоронних заходів, згідно акта виконаних робіт в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок виконавця до п'ятого числа наступного місяця.

Матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2012 року на суму 20500,00 грн., за січень 2013 року на суму 20500,00 грн., за лютий 2013 року на суму 20500,00 грн., за березень 2013 року на суму 20500,00 грн., за квітень 2013 року на суму 20500,00 грн., за травень 2013 року на суму 20500,00 грн. та за червень 2013 року на суму 20500,00 грн. (а.с. 11-17), а всього на суму 143500,00 грн.

Вказані акти підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, містять відтиски печаток сторін, а отже є належними доказами надання позивачем послуг відповідачеві згідно укладеного договору.

01.07.2013 року сторонами було підписано акт зняття охорони, згідно якого, у зв'язку із заборгованістю оплати послуг охорони, 01.07.2013 року припинено надання охоронних послуг (а.с. 19).

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків, складеного між ПП «Сигма-С» та ФКТ «Черкаським автомобільно-ремонтним заводом», станом на 31.05.2013 року заборгованість становить 116000,00 грн. (а.с. 18).

Згідно п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за наданні останнім послуги охорони в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 136500,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3884,00 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати послуг охорони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договір №57/13 від 01.08.2012 року на охорону об'єкта не містить умови про забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг охорони у вигляді нарахування та стягнення пені, тобто не викладений у письмовій формі.

Відтак, стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 3884,00 грн. пені є незаконним, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 984,00 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати послуг охорони.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже встановлено вище, відповідно до п. 2.2. договору в оплату даного договору замовник може перераховувати аванс в розмірі 50% до 15 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за охорону здійснюється після виконання охоронних заходів, згідно акта виконаних робіт в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок виконавця до п'ятого числа наступного місяця.

Колегією суддів встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2012 року на суму 20500,00 грн., за січень 2013 року на суму 20500,00 грн., за лютий 2013 року на суму 20500,00 грн., за березень 2013 року на суму 20500,00 грн., за квітень 2013 року на суму 20500,00 грн. та за червень 2013 року на суму 20500,00 грн. не містять дати їх складання.

Відтак, з урахуванням п. 2.2. договору, встановити початок періоду прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань перед позивачем за вказаними актами не є можливим, а тому нарахування 3% річних за прострочення оплати за такими актами теж неможливо.

Одночасно, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2013 року на суму 20500,00 грн. містить дату підписання - 31.05.2013 року (а.с. 16). Отже, з урахуванням п. 2.2. договору, за вказаним актом початком періоду прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань перед позивачем є 06.06.2013 року.

Згідно розрахунку позовних вимог період нарахування позивачем на суму боргу відповідача 3% річних закінчується 05.07.2013 року.

Відтак, з урахуванням меж позовних вимог, судом встановлено факт прострочення відповідачем строку оплати за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2013 року на суму 20500,00 грн. з 06.06.2013 року по 05.07.2013 року. За розрахунком колегії суддів, 3% річних за прострочення у вказаному періоді становлять 50,55 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача.

Посилання відповідача на те, що саме філія концерну «Техновоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» є належним відповідачем у даній справі колегією суддів відхиляються.

Так, згідно ч.ч. 1, 3-5 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Зі змісту наведеною норми вбачається, що юридичні особи передають філіям і представництвам певне майно та затверджують положення про них, що визначають зміст і порядок їхньої діяльності. Однак юридично власником цього майна залишається юридична особа, тому що філії та представництва не мають правосуб'єктності. Філії та представництва виступають лише як відокремлені частини юридичної особи, що їх створила.

Для здійснення функцій від імені юридичної особи остання видає довіреність призначеному нею керівникові філії або представництва, за якою вони мають право укладати договори та інші правочини від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих повноважень. Керівник на підставі цієї довіреності діє від імені та в інтересах юридичної особи, а не від імені філії або представництва.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №489816 від 14.08.2013 року (а.с. 45-47), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №630800 від 26.09.2012 року (а.с. 29) та положення філії концерну «Техновоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (а.с. 36-42) остання не є юридичною особою, а є лише відокремленим підрозділом концерну «Техновоєнсервіс», а тому не може самостійно бути стороною у справі.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач у своєму відзиві на позов (а.с. 27-28) просив відмовити у задоволенні позову саме з підстав того, що філія концерну «Техновоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у даній справі.

Доводи скаржника про те, що справу було розглянуто за відсутності його представників також відхиляються колегією суддів, оскільки відповідач знав про розгляд даної справи судом, подав суду відзив на позов (а.с. 27-28), а його представник приймав участь у розгляді справи (протокол судового засідання від 06.08.2013 року, а.с. 43).

При цьому, ухвала господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року у справі №910/17422/13 про прийняття справи до провадження надсилалась відповідачеві саме за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №489816 від 14.08.2013 року (а.с. 45-47). отже, відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд справи №910/17422/13.

До цього, матеріали справи свідчать, що позивачем 26.09.2013 року було надіслано концерну «Техновоєнсервіс» позовну заяву у даній справі з додатками до неї (а.с. 79).

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. 103, ст. 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 в частині стягнення 3884,00 грн. пені і 933,45 грн. 3% річних та приймає в цій частині нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3884,00 грн. пені і 933,45 грн. 3% річних. В решті рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції перерозподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу концерну «Техвоєнсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 в частині стягнення 3884,00 грн. пені і 933,45 грн. 3% річних скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 3884,00 грн. пені і 933,45 грн. 3% річних відмовити.

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2013 року у справі №910/17422/13 залишити без змін.

5. Стягнути з концерну «Техвоєнсервіс» (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 33689867) на користь приватного підприємства «Сигма-С» (18023, м. Черкаси, вул. Василини, буд. 191, кв. 2, код ЄДРПОУ 35377528) 2731,23 грн. судового збору за подання позову.

6. Стягнути з приватного підприємства «Сигма-С» (18023, м. Черкаси, вул. Василини, буд. 191, кв. 2, код ЄДРПОУ 35377528) на користь концерну «Техвоєнсервіс» (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 33689867) 48,07 грн. за подання апеляційної скарги.

7. Справу №910/17422/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз