Постанова

від 20.02.2014 по справі 826/850/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2014 року № 826/850/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення №7994194 від 15.11.2013, зобов'зання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна реєстраційна служба України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.11.2013 №7994194, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем було подано всі документи необхідні для проведення державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, а відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволін М.Ю. - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржуване рішення прийнято оскільки позивачем не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про держану реєстрацію права власності. Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Третя особа без час остійних вимог на предмет спору - Державна реєстраційна служба України - письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти вирішення справи в порядку письмового провадження, оскільки відповідач та третя особа без самостійних вимог на предмет спору належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибули, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Родовід Банк» звернувся 14.09.2013 до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинськоий район, с/рада Бузівська, кадастровий номер земельної ділянки 3222480800:11:002:0136.

В подальшому вищевказана заява з доданими документами була передана на розгляд до Державної реєстраційної служби України.

25.10.2013 відповідачем прийнято рішення №7213146 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вмотивоване тим, що державний реєстратор встановив відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: звіту про оцінку предмет іпотеки та кредитного договору.

15.11.2013 відповідачем прийнято рішення №7994194 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вказане вище майно на підставі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності оскільки позивачем у п'ятиденний строк не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме: подано документи про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 21,2779 га, а звіт про оцінку подано на земельну ділянку загальною площею 106,8060 га.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №IV та Постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі по тексту Порядок), чинного на час прийняття оскаржуваного рішення.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.

Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація права власності та інших речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник).

Нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог пункту 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо. У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.

Згідно п. 10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. У разі коли заінтересована особа відповідно до закону звільнена від сплати державного мита, плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита та документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, не подаються. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Відповідно до ст. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до картки прийому заяви, виданої Відповідачем, Позивачем було подано: договір про задоволення вимог іпотекодержателя нотаріальна копія №1762 від 18.09.2009, державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ №610351 виданий 08.06.2007, акт приймання-передачі майна від 18.09.2009, довіреність №113 від 27.02.2013, копії паспортів, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наказ №408 від 16.09.2011, копію свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість, копію статуту, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 13. Порядку у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Державний реєстратор зупиняє розгляд заяви про державну реєстрацію на строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання заявником рішення про зупинення розгляду такої заяви.

Як зазначено вище, за результатом розгляду поданих позивачем документів, 25.10.2013 відповідачем прийнято рішення №7213146 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вмотивоване тим, що державний реєстратор встановив відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: звіту про оцінку предмет іпотеки та кредитного договору.

Судом встановлено, що вказане вище рішення позивачем не оскаржено, на виконання такого рішення позивачем надано відповідачу звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок загальною площею 106,8060 га, а саме: земельних ділянок загальною площею 99,7170 га, що належать на праві власності ТОВ «Предіум-Інвест» та земельних ділянок загальною площею 7,0890 га, що належать на праві власності ТОВ «Іммобілен-груп» і розташованих в межах Бузінської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Проте, суд зауважує, що позивачем подано документи про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинськоий район, с/рада Бузівська, кадастровий номер земельної ділянки 3222480800:11:002:0136 площею 21,2779 га, а на виконання вимог державного реєстратора подано звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок загальною площею 106,8060 га., а відтак висновок відповідача, що позивачем не усунено обставин, що слугували підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви на думку суду є обґрунтованим.

Пунктом 13 Порядку також встановлено, що якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У відповідності до п. 16 Порядку, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 23 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 5-4 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Отже, позивачем не усунено обставини, що слугували підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, що відповідно до п. 5-4 ст. 24 Закону № 1952-IV є підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 15.11.2013 №7994194 не підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача, що відповідач не мав правових підстав для витребування у позивача звіту про грошову оцінку земельної ділянки та кредитного договору, суд зазначає, що рішення від 25.10.2013 №7213146 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивачем оскаржено не було, виходячи з меж позовних вимог таке рішення не є предметом вирішення даної справи.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання провести реєстраційні дії на підставі документів, які були надані позивачем суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в цій частині, а відтак, відсутність підстав для їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда