Рішення

від 19.02.2014 по справі 908/4199/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/99/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2014 Справа № 908/4199/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080 м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Пологпостач" (70615 Запорізька область, смт. Пологи, вул. Північна, 1 А)

про 12 828 грн. 29 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Сімон Р.П., дов. 16/01 від 16.01.2014 р.

Від відповідача : Кошова В.І, дов. 3 25/3 від 02.01.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Пологпостач", Запорізька область, смт. Пологи про стягнення 6 114 грн. 00 коп. - основного боргу, 372 грн. 85 коп. - 24% річних, 227 грн. 44 коп. пені та 6 114 грн. 00 коп. - 100 % штрафу.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 23.12.2013 р., справу № 908/4199/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.12.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4199/13, присвоєно справі номер провадження 27/99/13 та призначено судове засідання на 20.01.2014 р .

Ухвалою суду від 20.0.2014 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою позивача.

У судовому засіданні 12.02.2014 р. оголошувалася перерва до 19.02.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

19.02.2014 р. продовжено розгляд справи № 908/4199/13.

19.02.2014 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 19.02.2014 р. представник позивача, надав суду заперечення на відзив відповідача та заяву, якою повідомив суд про те, що після його звернення до суду з позовом, відповідач платіжним дорученням № 734 від 26.12.2013 р. сплатив суму основного боргу в розмірі 6 114 грн. 00 коп. Просить суд, стягнути з відповідача 372 грн. 85 коп. - 24% річних, 227 грн. 44 коп. пені та 6 114 грн. 00 коп. 100% штрафу.

Заява позивача прийнята судом.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 372 грн. 85 коп. - 24% річних, 227 грн. 44 коп. пені та 6 114 грн. 00 коп. 100% штрафу, за неналежне виконання умов договору.

Представник відповідача в засіданні суду 19.02.2014 р. проти позову заперечив, з обставин викладених у відзиві (міститься в матеріалах справи). Пояснив суду, що річні у розмірі 24%, пеню та штраф у розмірі 100% основного боргу позивач нарахував на підставі договору купівлі-продажу ЗП ВП 14 № 4013 від 01 лютого 2012 р. та додаткової угоди від 01 травня 2013 р. про продовження терміну дії цього договору. В той же час договір купівлі-продажу ЗП ВП 14 № 4013 від 01 лютого 2012 р. позивач уклав з Відкритим акціонерним товариством «Пологпостач». Відповідно до п. 11.3 договору він діє до 31.12.2012 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. На момент закінчення строку договору ніяких зобов'язань сторони одна перед іншою не мали, отже строк дії договору № ЗП ВП 14 № 4013 від 01.02.2012р. закінчився 31.12.2012р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 01.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпропетровськ та Товариством з додатковою відповідальністю "Пологпостач", Запорізька область, смт. Пологи укладений договір купівлі-продажу ЗП ВП 14 № 4013 р.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач взяв на себе обов'язки передати у власність відповідача товар (запасні частини до транспортних засобів), а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити за отриманий товар на умовах даного договору.

На виконання умов договору, позивач на підставі видаткової накладної № 13344 від 02.09.2013 р. передав відповідачу товар (автозапчастини) на загальну суму 6 114 грн. 00 коп.

Факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання цінностей № 51 від 09.09.2013 р.

Належним доказом одержання стороною матеріальних цінностей відповідно до норм чинного законодавства є вручена поставщику належним чином оформлена довіреність одержувача.

Відповідно до умов 4.3 договору оплата здійснюється покупцем на підставі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу позивача протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 6 114 грн. 00 коп.

Відповідач в порушення умов договору здійснив оплату за поставлений товар - 26.12.2013 р. (платіжне доручення № 734 від 26.12.2013 міститься в матеріалах справи), тобто з порушення строків оплати передбачених умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" та Відкритим акціонерним товариством «Пологпостач» договір ЗП ВП 14 № 4013 купівлі продажу від 01.02.2012 року, а саме: п.11.3 «цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором».

01 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" та Товариством з додатковою відповідальністю «Пологпостач» було укладено додаткову угоду про продовження терміну дії договору купівлі-продажу ЗП ВП 14 № 4013. Сторони дійшли згоди про продовження дії договору ЗП ВП 14 № 4013 від 01.02.2012р., у зв'язку з чим погодили наступну (нову) редакцію п.11.3 договору: «Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами і діє до 31 грудня 2013р., але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором».

Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору ЗП ВП 14 № 4013 від 01.02.2012р.

П. 3 зазначеної додаткової угоди: «Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили, по одній для кожної із сторін і становить невід'ємну чистину договору ЗП ВП 14 № 4013 від 01.02.2012р.»

Також, судом досліджено Статут Товариства з додатковою відповідальністю «Полог постач», з якого вбачається, що згідно загальних положень - Товариство з додатковою відповідальністю «Пологпостач» створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства матеріально-технічного забезпечення «Пологпостач» на основі рішення позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства матеріально-технічного забезпечення «Полог постач» (протокол № 2 від 14 грудня 20111 року). Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства матеріально-технічного забезпечення «Пологпостач» створеного за наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 04.07.1995р. № 733 шляхом перетворення Пологівського міжрайонного підприємства матеріально-технічного забезпечення у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Грошовим, за змістом статей 524,533-535,625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплаті, тобто в якому передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (статті 174 ГК України). Однак, оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або не зазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено атами законодавства.

Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 227 грн. 44 коп. пені та 6 114 грн. 00 коп.100% штрафу.

Відповідно до 5.1. договору, у разі порушення термінів оплати товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24% річних від простроченої суми, а потім сплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від покупця за товар за даним договором. Продавець зараховує спочатку нараховану суму пені і річних».

Згідно з п. 5.2 договору, у випадку прострочення понад 15 календарних днів з дня отримання товару, покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити штраф в розмірі 100% від простроченої суми.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він не вірно розрахований.

Відповідно до розрахунку суми пені здійсненого господарським судом, сума пені складає 202 грн. 52 коп. за період з 16.09.2013 р. по 18.12.2013 р. та підлягає задоволенню саме в цій частині.

В частині стягнення пені у розмірі 24 грн. 92 коп. слід відмовити.

Відповідно до договору №ЗП ВП 14 № 4013 (п.5.2) 100% штраф у розмірі 6 114 грн. 00 коп. заявлено обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 372 грн. 85 коп. - 24 % річних за період з 15.09.2013 р. по 18.12.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та відсотки річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок суми 24 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він невірно розрахований.

Відповідно до розрахунку суми 24 % річних здійсненого господарським судом, сума 24 % річних складає 373 грн. 88 коп. за період з 16.09.2013 р. по 18.12.2013 р. та підлягає задоволенню саме в цій частині.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Пологпостач" 373 грн. 88 коп. - 24% річних, 202 грн. 52 коп. пені, 6 114 грн. 00 коп. 100 % штраф.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 19.09.2014 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Товариства з додатковою відповідальністю "Пологпостач» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Пологпостач" (70615 Запорізька область, смт. Пологи, вул. Північна, 1 А, код ЄДРПОУ 00904090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080 м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код 33109363, п/р 26004050401012 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 373 (триста сімдесят три) грн. 88 коп. - 24% річних, 202 (двісті дві) грн. 52 коп. пені, 6 114 (шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 00 коп. 100% штрафу, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 24.02.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.