Постанова

від 06.02.2014 по справі 826/11092/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11092/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Гром Л.М.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 р. № 11226552201 та № 11326552201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі міста Києва проведена документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, щодо правомірності визначення валового доходу та валових витрат та правильності нарахування податку на прибуток, правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту та правильності нарахування ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, правильності нарахування акцизного збору, в тому числі правомірності включення до податкового кредиту з ПДВ та валових затрат вартості послуг з транспортування паливно-мастильних матеріалів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 3/26-55-22-01/30708038 від 18.06.2013 р., який містить висновки про те, що позивачем порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 203 195 грн., в т.ч.: в березні 2011 року на суму ПДВ 2 885 грн.; в квітні 2011 року на суму ПДВ 34 476 грн.; в серпні 2011 року на суму ПДВ 4 409 грн.; у вересні 2011 року на суму ПДВ 88 037 грн.; в жовтні 2011 року на суму ПДВ 12 257 грн.; в листопаді 2011 року на суму ПДВ 61 131 грн.; а також щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу ПК (рядок 24) в грудня 2012 року на загальну суму 125 546,00 грн., та завищення р.19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 2 025 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, ДПІ у Печерському районі міста Києва було винесено податкові повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року № 11226552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 244 655,00 грн., в тому числі за основним платежем 203 195,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41 459,00 грн. та № 11326552201, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість: за грудень 2011 р. на 51 942 грн., за січень 2012 р. на 7 511 грн., за лютий 2012 р. на 12 452 грн, за березень 2012 р. на 13 065 грн., за квітень 2012 р. на 861 грн, за травень 2012 р. на 24 061 грн., за липень 2012 р. на 4 142 грн., за серпень 2012 р. на 6 482 грн., за вересень 2012 р. на 3 018 грн., за жовтень 2012 р. на 2 012 грн., за грудень 2012 р. на 2 025 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП «Промпостач», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «ВКП «Светол», ТОВ «Інтегро», ПП «Інбудтраст», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Панда-1», ТОВ «МАН трак енд Бас Юкрейн», ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Оникс СГ», ТОВ «УКРХІМЕКС-Т», ПП «ДімБуд-Плюс», ПП «АС Партнер». З даними контрагентами позивачем укладались договори: куплі-продажу будівельних матеріалів і обладнання, поставок продукції, надання товарно-експедиційних послуг, виконання електромонтажних робіт, надання послуг по ремонту обладнання, будівельного підряду. Розрахунки між сторонами по договорам проведені в повному обсязі.

За наслідками правовідносин із наведеними контрагентами: ПП «Промпостач», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «ВКП «Светол», ТОВ «Інтегро», ПП «Інбудтраст», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Панда-1», ТОВ «МАН трак енд Бас Юкрейн», ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Оникс СГ», ТОВ «УКРХІМЕКС-Т», ПП «ДімБуд-Плюс», ПП «АС Партнер» позивачем було сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 330 776,32 грн., на підтвердження правомірності формування якого позивачем до перевірки та до матеріалів справи було надано: податкові накладні, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, банківські виписки, про що зокрема зазначено і в Акті перевірки.

Всі договори та зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на фіктивність діяльності контрагентів позивача: ПП «Промпостач», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «ВКП «Светол», ТОВ «Інтегро», ПП «Інбудтраст», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Панда-1», ТОВ «МАН трак енд Бас Юкрейн», ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Оникс СГ», ТОВ «УКРХІМЕКС-Т», ПП «ДімБуд-Плюс», ПП «АС Партнер», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, а взаємовідносини зазначених контрагентів позивача з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

При цьому, відповідачем зазначено, що за наслідками перевірок контрагентів позивача із якими ТОВ «Кіровоградська найтова компанія» мало правовідносини було встановлено відсутність в останніх необхідних матеріальних (складські приміщення, устаткування, транспортні засоби) та трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності з постачання (перевезення) товару та виконання певних монтажних робіт; а також по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено фактичного руху товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією).

На цій підставі, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ПП «Промпостач», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «ВКП «Светол», ТОВ «Інтегро», ПП «Інбудтраст», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Панда-1», ТОВ «МАН трак енд Бас Юкрейн», ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Оникс СГ», ТОВ «УКРХІМЕКС-Т», ПП «ДімБуд-Плюс», ПП «АС Партнер» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даними правочинами.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ПП «Промпостач», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «ВКП «Светол», ТОВ «Інтегро», ПП «Інбудтраст», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Панда-1», ТОВ «МАН трак енд Бас Юкрейн», ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Оникс СГ», ТОВ «УКРХІМЕКС-Т», ПП «ДімБуд-Плюс», ПП «АС Партнер», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також, ставлячи під сумнів дійсність господарських операцій, відповідач не надав, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з наведеними вище контрагентами відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Крім того, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Податковим органом також не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Промпостач», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «ВКП «Светол», ТОВ «Інтегро», ПП «Інбудтраст», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Панда-1», ТОВ «МАН трак енд Бас Юкрейн», ПП «Альянсспецбудгранд», ПП «Оникс СГ», ТОВ «УКРХІМЕКС-Т», ПП «ДімБуд-Плюс», ПП «АС Партнер» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформованими платником податків правомірно.

Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні даної справи не було належним чином досліджено правочини між позивачем та його контрагентами, не було в повному обсязі досліджено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення даного спору дослідженню судом першої інстанції перш за все підлягала реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Крім того, суд першої інстанції не врахував і таку обставину.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Крім того, колегія суддів враховує, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі п.п.78.1.11. п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, в зв'язку з постановою старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Машика В.П. від 19.04.2013 року про призначення податкової перевірки по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110060000111 щодо службових осіб ТОВ «Кіровограднафтопереробка» за фактом умисного ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Доказів набрання законної сили рішенням суду по зазначену вище кримінальному провадженню матеріали справи за адміністративним позовом не містять..

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013 р. № 11226552201 та № 11326552201 були прийняті на підставі акта перевірки, призначеної відповідно до постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та відповідно до положень Кримінально процесуального кодексу.

Керуючись викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки.

Відповідно до положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, а тому вони підлягають скасуванню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскільки вказані обставини та зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не дослідив та не розглянув належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надав належну оцінку обставинам справи, порушив та невірно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, прийняв незаконне рішення.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 05.07.2013 р. № 11226552201 та № 11326552201 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва державної податкової служби від 05.07.2013 р. № 11226552201 та № 11326552201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

Л.М. Гром

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Гром Л.М.