Рішення

від 25.02.2014 по справі 383/1945/13-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1945/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Бевз О.Ю.,

при секретарі - Оверченко Л.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець в залі судових засідань Бобринецького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до голови СФГ "Восход" ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до голови СФГ "Восход" ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним, так як позивачка будучи власницею земельної ділянки площею 7,29 га, яка розташована на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №101286, виданого 04.02.2004 року, уклала договір оренди землі з СФГ "Восход" ОСОБА_5, але при укладені договору не було дотримано вимог діючого законодавства, а саме договір оренди не містить кадастрового номеру та не описані умови збереження стану об'єкта оренди. Крім того відсутня така умова як передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також така умова як збереження стану об'єкта оренди. В зв'язку з чим попросила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позові та в уточнених позовних вимогах, попросивши задовольнити позов повністю.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення позову пояснивши, що позивач не обґрунтував порушення своїх прав. Зміст договору не суперечить Типовій формі договору оренди землі. Дій щодо передачі у оренду або до статутного фонду права оренди земельної ділянки відповідач не вчиняв. Відсутність в договорі вказаних умов не порушує права позивача. Крім того, відповідач пропонував позивачу доповнити договір такими умовами, але позивач проігнорував його пропозицію. Посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року по справі № 6-77цс12, відповідач вважає помилковим так, як обставини справи, яка розглянута Верховним Судом України і тієї, яка знаходилася на розгляді суду першої інстанції є різними. Крім того суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав, і дану правову позицію зробив Верховний Суд України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13. В оспорюваному договорі є відомості за якими орендована земельна ділянка може бути ідентифікована, про що свідчать витребувані із відділу держзеагенства оригінал договору з невід'ємними його частинами. Взв'язку з чим відповідач попросив відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до голови СФГ "Восход" ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним необхідно відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 цього Закону).

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» умови договору про об'єкт оренди включають відомості про кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки.

Згідно п. 1 укладеного між сторонами по справі договору оренди землі, об'єкт оренди розташований на території Кетрисанівської сільської ради.

Цей договір укладений на підставі відомостей державного акту на право приватної власності на землю серія КР №101286 від 04 лютого 2004 року, про що безпосередньо вказано у п. 2 договору. Вказаний спірний державний акт міститься план та опис зовнішніх меж земельної ділянки, у ньому зазначено, що вона розташована на території Кетрисанівської сільської ради, площею 7,29 га, а також заначено її кадастровий номер 3520883800:02:000:0489. Крім того невід'ємною частиною договору є акти про визначення меж земельних ділянок в натурі та акт прийому передачі земельної ділянки в натурі. Сторони до фактичного стану земельної ділянки, яка передається претензій один до одного не мають, про що свідчать їх особисті підписи.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у договорі відомостей про об'єкт оренди, а саме кадастрового номеру земельної ділянки, є безпідставним.

Пунктом 17 оспорюваного договору передбачено, що умови збереження стану об'єкта оренди полягають в додержанні умов договору.

Згідно пунктів 1, 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського призначення, що відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, яке вказане у державному акті на право власності на землю (а.с. 7).

Відповідно до п. 21 договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення договору оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Порядок поліпшення земельної ділянки визначено п. 23, 24 укладеного сторонами договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

При укладенні оспорюваного договору сторони не узгоджували відступ від вимог законодавства щодо умов збереження переданої в оренду земельної ділянки, а тому вони жодним чином не звільняються від обов'язку дотримання вимог законодавства, яке регулює питання збереження земель.

Отже умови договору оренди про збереження об'єкта оренди не обмежуються змістом п. 17 договору, а розкриваються в інших пунктах договору (п. 1, 15, 16, 21, 23, 24, 31) та нормах діючого законодавства, які регулюють ці правовідносини.

Фактична відсутність в договорі умов збереження об'єкта оренди, позивачем у позовній заяві не зазначено які конкретно умови збереження об'єкта оренди не внесені до тексту договору.

У зв'язку з цим доводи позивача щодо відсутності у договорі умов збереження об'єкта оренди, суперечать змісту укладеного договору так, як сторони дійшли згоди з цих умов, що засвідчили своїми власними підписами.

Оспорюваний договір оренди землі не містить умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог послався на правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 18 липня 2012 року у справі № 6-77цс12 відповідно до якої відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

За змістом ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правовою гарантією на судовий захист особистого немайнового або майнового права та інтересу особи являється ст. 16 ЦК України.

Порядок реалізації права особи на судовий захист встановлено процесуальним законодавством.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є

справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У зв'язку з цим, при вирішенні спору суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Аналогічний за змістом правовий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13.

Таким чином саме по собі встановлення судом відсутності у договорі оренди земельної ділянки умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», не являється достатньою підставою для застосування судом способів захисту цивільних прав або інтересів, а саме визнання правочину недійсним.

Відповідно до Закону України «Про оренду землі» передбачені права орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати, тобто ця стаття закріплює права вимоги орендодавця до орендаря щодо цільового, належного і безпечного користування земельною ділянкою задля її збереження та своєчасного отримання орендної плати.

При цьому, як зазначалося вище, в договорі сторонами визначені умови використання і збереження земельної ділянки.

Порушення прав, передбачених ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», внаслідок відсутності у договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, позивач не обґрунтував та не довів їх і в суді.

Крім того, відповідач з метою врегулювання спору та узгодження спірного договору надіслав на адресу відповідача лист, з проектом додаткової угоди №1 до договору оренди землі від 25.05.2011 року, однак позивач не відреагував на його пропозицію, і в судовому засіданні не заперечив даний факт, що свідчить про те, що останній бажає визнати

договір недійсним, посилаючись на формальні причини, а не з метою захисту порушеного права.

Таким чином, за результатами розгляду справи факту порушення прав орендодавця не встановлено, позивач посилається на формальне порушення закону, тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивача відшкодуванню за рахунок позивача задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 15, 17, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 203, 215, 638, 651 ЦК України; ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213, 214 ч. 2, 215, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до голови СФГ "Восход" ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі укладеного 25 травня 2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомземуу Бобринецькому районі Кіровоградської області 06.07.2012 року за №352088384002147, площею 7,29 га, яка розташована на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №101286, виданого 04.02.2004 року недійсним та стягнення судових витрат в розмірі 229 грн. 40 коп. - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Кіровоградської області, через Бобринецький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ю. Бевз