Рішення

від 21.02.2014 по справі 639/399/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/116/14

Справа № 2/639/875/13 Головуючий І-ої інстанції: Труханович В.В.

Категорія: трудові Доповідач : Зазулинська Т.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 9 лютого 2 014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Прудніковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської обласної дезінфекційної станції про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого районного суду міста Харкова з позовом, в якому просила поновити її на роботі на посаді бухгалтера 2-ї категорії в Харківській обласній дезінфекційній станції і стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 січня 2013 року по день вирішення спору по суті.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11 вересня 2013 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасоване рішення, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 лютого 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

В обґрунтування скарги посилається на незаконність і необґрунтованість рішення, неправильне визначення судом відповідно до встановлених обставин правовідносин, порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує на невідповідність висновку суду першої інстанції про те, що її звільнення було здійснено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, а також звертає увагу суду на те, що юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Заслухавши доповідь судді; пояснення представника позивача та голови ліквідаційної комісії Харківської обласної дезинфікційної станції, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу Харківської дезінфекційної станції від 9 серпня 2010 року № 162-К ОСОБА_3 прийнято на посаду бухгалтера другої категорії.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 20 листопада 2012 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану 1 реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

З 5 вересня 2012 року до 8 січня 2013 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, що підтверджується листками непрацездатності.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 176-0 від 21 вересня 2012 року ліквідовано заклади, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, в тому числі й Харківську обласну дезінфекційну станцію (а.с. 42-43, 60).

Відповідно до наказу Харківської обласної дезінфекційної станції № 85 від 2 жовтня 2012 року, виданого на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 176-0, Харківську обласну дезінфекційну станцію ліквідовано та затверджено склад ліквідаційної комісії, головою якої призначено головного лікаря Богородицького В.В. (а.с. 34).

Згідно із наказом Харківської обласної дезінфекційної станції № 213-Е від 21 грудня 2012 року ОСОБА_3 звільнено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією установи.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні позивача роботодавцем дотримано вимог КЗпП України та послався при цьому на те, що про наступне звільнення позивачка була попереджена у строк, визначений ст.49-2 КЗпП України, директору Харківського міського центру зайнятості було направлено повідомлення з проханням працевлаштувати працівників відповідно до наданого списку у тому числі позивачку.

Крім того суд вважав що не виключення Харківської обласної дезінфекційної станції з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ), не є підставою для задоволення позову, оскільки підприємство буде виключено із вказаного реєстру після врегулювання його боргових зобов'язань.

Судова колегія не може у повній мірі погодитись з вказаними висновками суду , оскільки вони не відповідають обставинам справи і суд дійшов цих висновків неповно з»ясувавши обставини, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до п.п.1,3,4 ч.1, ч. ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

Згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. З ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням . Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч. З ст. 184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

З наказом про наступне звільнення у зв»язку з ліквідацією Харківської обласної дезинфікційної станції ОСОБА_3 була ознайомлена 02.10.2012 року під розпис. (а.с.35 зв.)

Проте, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем обов»язку щодо її працевлаштування. В суді апеляційної інстанції голова ліквідаційної комісії не заперечував, що вважав і вважає достатнім надання інформації до Центру зайнятості щодо осіб, визначених ст.184 КЗпП України, в тому числі щодо ОСОБА_3 та висловлене в цій інформації прохання щодо працевлаштування вказаних осіб. Вважає, що подальше питання щодо працевлаштування позивачка мала вирішувати самостійно.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Як вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ), станом на час розгляду справи судом першої інстанції і на час її розгляду судом апеляційної інстанції Харківська обласна дезінфекційна станція перебуває в стані припинення ' діяльності.

З огляду на наведене судова колегія доходить висновку, що звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням вимог ст.184 КЗпП України у зв»язку з чим вона підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги про стягнення середнього заробітку судовою колегією задовольняються у межах одного року.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

У розрахунку, наданому представником позивача, середній заробіток, який він просить стягнути на користь ОСОБА_3 за період з 09 січня по 09 січня 2014 року становить 45856,44 грн.

Вказаний розрахунок не суперечить вихідним даним, якими є середньоденна заробітна плата ОСОБА_3, обчислена за два повні відпрацьовані нею місяці, якими є липень і серпень 2012 року. У листку непрацездатності зазначено, що заробітна плата ОСОБА_3 за липень 2012 року становить 4205,33 грн, а за даними довідки про доходи, яка була видана при звільненні, її заробітна плата за серпень 2012 року склала 3801,25 грн. В кожному з цих місяців кількість робочих днів становила 22.

Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 181,97 грн. ( 3801,25 +4205,33) : ( 22+22) , а кількість робочих днів, за які підлягає стягненню середній заробіток за вказаний період становить 252 ( 247 у 2013 році + 5 - у 2014 році.)

Крім того, представник позивача вважає, що з вказаної суми підлягає відрахуванню допомога, яка ОСОБА_3 була призначена як непрацюючій особі до виповнення дитині 3-річного віку. Розмір отриманої нею допомоги за вказаний період, за даними довідки обласного центру по нарахуванню і виплаті допомог та контролю за призначенням і виплатою пенсій Харківської обласної державної адміністрації становить 3824,49 грн.

Відрахуванню також підлягає нарахована позивачці вихідна допомога в сумі 1315,00 грн.

Таким чином стягненню, без урахування податку з доходів фізичних осіб та обов»язкових платежів , підлягає 40716,95 грн. ( 45856,44 - 3824,52 - 1315,00 ).

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 528,97 грн. ( 121,80 грн. - за вимоги немайнового характеру і 407,17 грн. - пропорційно до задоволених вимог про стягнення середнього заробітку).

Скарга в частині звернення рішення про поновлення на роботі до негайного виконання задоволенню не підлягає, оскільки рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу позивач має можливість його реалізації у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 04 лютого 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити: поновити її на роботі на посаді бухгалтера 2-ї категорії Харківської обласної дезинфікційної станції з 21 грудня 2012 року і стягнути з Харківської обласної дезинфікційної станції: код ЄДРПОУ 30534127, місцезнаходження місто Харків, 61004, вул.Валерьянівська,113 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12.12.1997 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40716 ( сорок тисяч сімсот шістнадцять)грн. 95 коп, а у дохід держави 528 ( п»ятсот двадцять вісім) грн.. 97 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя - підпис

Судді колегії - підписи

Копія вірна. Суддя -