Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/14390/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14390/13 10.02.14

За позовом Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор - 1"

до Приватного підприємства "Квартет"

про стягнення 137 916,00 грн. та виселення з будівлі

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Котков О.В.

Суддя Привалов А.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: Корчинська Л.В. (за довіреністю від 22.04.2013);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 10 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н від 23.07.2013 Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор - 1" до Фізичної особи-підприємця Артемчук Василя Михайловича про стягнення 137 916,00 грн. та виселення з будівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 16.09.2013.

Представником позивача в судовому засіданні 16.09.2013 подано клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Розгляд справи відкладено на 30.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 суд ухвалив розгляд справи №910/14390/13 здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Привалов А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 колегією суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Привалов А.І. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 11.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 розгляд справи відкладено на 02.12.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.12.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 колегією суддів у складі: Підченко Ю.О. (головуючий суддя), Котков О.В., Привалов А.І. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 23.12.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013, у зв'язку з виходом судді Цюкала Ю.В. з лікарняного, для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суддів: Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Привалов А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 колегією суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Котков О.В., Привалов А.І. прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 судом залучено до участі у справі іншого відповідача, здійснивши заміну первісного відповідача належним відповідачем Приватним підприємством "Квартет" та відкладено розгляд справи на 27.01.2014

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 відкладено розгляд справи на 10.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 10.02.2014, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2002 між Житлово-будівельним кооперативом "ІНДИКАТОР-1" (далі за текстом - ЖБК "Індикатор-1") в особі голови правління Онищенко Валентини Олександрівни та Приватним підприємством "Квартет" (далі за текстом - ПП "Квартет") в особі генерального директора Артемчука Василя Михайловича було укладено Договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкту нерухомого майна) (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що у 2004 році Приватне підприємство "Квартет" припинило свою діяльність. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.06.2013 записів щодо Приватного підприємства ""Квартет", код ЄДРПОУ 31450640 не знайдено.

Колишній директор ПП "Квартет" Артемчук Василь Михайлович зареєструвався з 23.12.2004 як фізична особа - підприємець та до сих пір користується спірним приміщенням.

На підставі вказаного позивач звернувся до суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця Артемчука Василя Михайловича, який фактично користується спірним приміщенням.

Позивач наголошує увагу суду на тому, що відповідно до п.4.1. Договору термін оренди становить 10 років, тобто 25.10.2012 термін оренди закінчився.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено лист вих.№62 від 23.12.2009 з вимогою переукласти Договір оренди згідно чинного законодавства та повідомлення про збільшення орендної плати з 01.01.2010.

Однак, відповідач порушує умови спірного Договору щодо повернення об'єкту оренди.

З огляду на вищевказане, позивач просить суд стягнути з ФОП Артемчука В.М. борг по орендній платі у сумі 3 440,00 грн.; упущену вигоду у сумі 134 384,00 грн.;пеню в розмірі 91,61 грн., а також виселити ФОП Артемчука В.М. з окремо стоячої будівлі площею 49 кв. м під №2 згідно плану встановлених меж, розташовану за адресою: м. Київ, просп. Корольова 4.

01.10.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача "Про збільшення розміру позовних вимог". Враховуючи те, що відповідач продовжує користуватися спірним приміщенням, позивач уточнює розмір позовних вимог. Так, згідно розрахунку заборгованості боргу відповідача по орендній платі за період з 01.01.2009 по 30.09.2013 сума боргу становить 5 720,00 грн.; пеня за прострочену орендну плату з 01.01.2009 по 30.09.2013 становить 2 406,00 грн.; інфляційні втрати з 01.01.2009 по вересень 2013 - борг 194,56 грн.; 3% за прострочену орендну плату з 01.01.2009 по 30.09.2013 - борг 531,73 грн.; розмір упущеної вигоди, станом на 10.06.2013 - 134 384,00 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.07.2013, 16.09.2013 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Однак всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як відомо з матеріалів у справі, 25.10.2002 між ЖБК "Індикатор-1" (орендодавець) та ПП "Квартет" (орендар) в особі директора Артемчука Василя Михайловича було укладено Договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкту нерухомого майна).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.09.2013 зареєстровано Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-1» (ідентифікаційний код юридичної особи: 24361205).

Крім того, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.10.2013 зареєстровано Приватне підприємство «Квартет» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31450640).

У відповідності до розділу 1 вказаного Договору, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння орендовуваний об'єкт, який являє собою будинок сміттєзбірника, що стоїть окремо, за адресою: м. Київ - 134, пр.-т Корольова, 4, загальною площею 39 кв. м.

Згідно з п.3.5 Договору при передачі орендовуваного об'єкта складається акт здавання-приймання, що підписується членами двосторонньої комісії.

Пунктом 3.6 вказаного Договору передбачено, що орендовуваний об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акта здавання-приймання.

Відповідно до п.4.1. Договору, термін оренди становить 10 (десять) років з моменту прийняття орендовуваного об'єкта за актом здавання-приймання.

Розділом 5 Договору передбачено порядок розрахунку орендної плати.

У відповідності до п.5.2., орендна плата сплачується в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця авансом не пізніше 30 числа кожного місяця.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Розділом 8 Договору передбачено порядок повернення орендодавцю орендованого об'єкта.

Зокрема, відповідно до п.8.2, сторони повинні визначити своїх представників у двосторонню комісію і розпочати передачу орендовуваного об'єкта протягом трьох днів з моменту закінчення терміну оренди.

Згідно з п.8.3 Договору, протягом терміну, зазначеного в п.8.2 цього Договору, орендар зобов'язаний виїхати з орендовуваного об'єкта і підготувати його до передачі орендодавцю.

У відповідності до п.8.4 Договору, орендовуваний об'єкт має бути передано орендарем і прийнято орендодавцем протягом трьох днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії.

Пунктом 8.6 Договору встановлено, що орендовуваний об'єкт вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта здавання-приймання.

Як вже зазначалось вказаний Договір було укладено строком на 10 років, тобто строк дії вказаного Договору - з 25.20.2002 по 25.10.2012.

Умовами Договору передбачено, що якщо жодна зі сторін у термін 40 (сорок) днів до закінчення цього Договору не заявить про намір його розірвати цей Договір автоматично пролонгується на термін 5 (п'ять) років (п.4.2. Договору).

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу лист вих.№62 від 23.12.2009 з вимогою переукласти Договір оренди згідно чинного законодавства та повідомленням про збільшення орендної плати з 01.01.2010.

З матеріалів справи слідує, що 24.12.2009 на загальних зборах членів ЖБК "Індикатор-1" було прийнято рішення переукласти Договір та підвищити орендну плату, розірвати Договір оренди.

Листом вих.№63 від 30.12.2009 відповідача було повідомлено про розірвання Договору оренди.

Крім того, листом від 13.04.2010 позивач просив відповідача протягом двох тижнів звільнити приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих.№58 від 16.08.2012 ЖБК "Індикатор-1" повідомив ПП "Артемчук" про розірвання договору. Відповідно до вказаного листа, на підставі п.4.2, 8.2 Договору, позивач вимагав звільнення приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення терміну оренди та передати ключі від будинку-споруди Голові правління ЖБК "Індикатор-1". У відповідності до вказаного листа, позивач зазначив, що 28.10.2012 приміщення вважається звільненим, а речі, які не належать орендодавцю, будуть винесені орендодавцем за межі будинку-споруди.

Також, з матеріалів справи відомо, що листом вих.№9 від 30.01.2013 позивач вимагав звільнити приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення терміну оренди та передати ключі від будинку-споруди Голові правління ЖБК "Індикатор-1". 02.03.2013 приміщення вважається звільненим, а речі, які не належать орендодавцю, будуть винесені орендодавцем за межі будинку-споруди.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що вказаний Договір припинив свою дію 21.10.2012, тобто за спливом 40 днів після повідомлення відповідача про розірвання Договору.

Спірний Договір було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до прикінцевих положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи слідує та не спростовано відповідачем, ПП "Квартет" продовжувало користуватися орендованим приміщенням після спливу строку дії Договору, однак грошові кошти по орендній платі сплачені не були.

З матеріалів справи вбачається, що за періоди з 2009 року по 2012 рік від платника (код ЄДРПОУ 29098086) на рахунок позивача надходили грошові кошти за Договором.

Станом на час розгляду справи доказів повернення існуючої заборгованості відповідачем на користь позивача до суду не представлено.

Враховуючи те, що відповідач продовжує користуватися спірним приміщенням, не звільнив його, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів сплати орендної плати за визначений позивачем період, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу по орендній платі за Договором у сумі 5 720,00 грн. за період з лютого 2013 року по 30.09.2013 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2 406,00 грн. відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.9.1. Договору, орендар несе таку відповідальність за цим Договором: у разі прострочення щодо сплати орендних платежів - пеня у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у розмірі 2 406,00 грн. перевірено судом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на кінець лютого 2013 борг відповідача складає 400,00 грн.; станом на кінець березня 2013 року борг відповідача складає 1 160,00 грн., станом на кінець квітня 2013 борг відповідача складає 1 920,00 грн.; станом на кінець травня 2013 року борг складає 2 680,00 грн.; станом на кінець червня 2013 року борг складає 3 440,00 грн.; станом на кінець липня 2013 року борг складає 4 200,00 грн.; станом на кінець серпня 2013 борг відповідача складає 4 960,00 грн.; станом на кінець вересня 2013 року борг відповідача складає 5 720,00 грн.

За підрахунком суду, з урахуванням збільшення суми боргу за кожен наступний місяць, пеня складає 220,73 грн. з розрахунку:

За період з 01.03.2013 по 31.03.2013: 400,00*(7,5*2:365:100)*31= 5,10 грн.

За період з 01.04.2013 по 30.04.2013: 1 160,00*(7,5*2:365:100)*30= 14,30 грн.

За період з 01.05.2013 по 31.05.2013: 1 920,00*(7,5*2:365:100)*31= 24,46 грн.

За період з 01.06.2013 по 30.06.2013: 2 680,00*(7,5*2:365:100)*30= 33,04 грн.

За період з 01.07.2013 по 31.07.2013: 3 440,00*(7*2:365:100)*31= 40,90 грн.

За період з 01.08.2013 по 31.08.2013: 4 200,00*(7*2:365:100)*31= 49,94 грн.

За період з 01.09.2013 по 30.09.2013: 4 960,00*(6,5*2:365:100)*30= 52,99 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені з відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 220,73 грн. за період з 01.03.2013 по 30.09.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 531,73 грн. за період з 01.01.2009 по 30.09.2013 та інфляційних втрат за період з 01.01.2009 по 30.09.2013 у сумі 194,56 грн. перевірено судом та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди станом на 10.06.2013, що складає 134 384,00 грн. суд зазначає наступне.

За змістом ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

По-перше, вказаний позивачем розмір прибутку та обґрунтування вимог про стягнення упущеної вигоди не дають підстав для висновку про доведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між неповерненням об'єкту оренди, внаслідок неправомірних дій відповідача, та можливим отриманням прибутку у розмірі 134 384,00 грн., тобто не надано належних доказів того, що у випадку повернення об'єкту оренди позивач дійсно отримав би дохід у заявленому розмірі.

По-друге, розмір прибутку, який міг би отримати позивач, не доведено належними доказами, а носить характер припущень.

Наведені обставини свідчать про недоведення розміру упущеної вигоди, що виключає можливість задоволення позову в частині стягнення з ПП «Артемчук» упущеної вигоди з визначених у позові підстав.

Крім того, позивач просить суд виселити відповідача з окремо стоячої будівлі площею 49 кв. м під №2 згідно плану встановлених меж, розташовану за адресою: м. Київ, просп. Корольова, 4. Щодо вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендоване приміщення не звільнив, по Акту приймання-передачі не повернув.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу до суду.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи Акта приймання-передачі, беручи до уваги, що відповідно до спірного Договору в оренду передавався об'єкт загальною площею 39 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Корольова, 4, з огляду на те, що доказів щодо підтвердження права власності або права користування спірними приміщеннями відповідачем не надані, позовні вимоги про виселення відповідача підлягають частковому задоволенню, а саме виселенню з приміщень площею 39 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Корольова, 4.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: основний борг у сумі 5 720,00 грн.; 3% річних у сумі 531,73 грн.; пеню у сумі 220,73 грн.; інфляційні втрати у сумі 194,56 грн., а також виселення відповідача з приміщень площею 39 кв. м за адресою: м. Київ, просп. Корольова, 4.

Щодо розподілу господарських витрат у справі №910/14390/13 суд зазначає наступне.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму грошових коштів у розмірі 143 236,29 грн. та виселити відповідача з орендованого приміщення.

Згідно з платіжним дорученням №40 від 11.06.2013 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 758,32 грн., за платіжним дорученням №41 від 11.06.2013 сплачено судовий збір у сумі 1 147,00 грн.

Керуючись нормами чинного законодавства України, за подання до суду вимоги майнового характеру про стягнення 143 236,29 грн. підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 864,73 грн.

Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі, меншому аніж передбачено чинним законодавством України, підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 106,41 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 133,34 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор - 1" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Квартет" (02160, Україна, м. Київ, Дніпровський район, вул. Каунаська, буд. 10А, код ЄДРПОУ 31450640) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор - 1" (03134, м. Київ, просп. Корольова, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 24361205, р/р 26002301290371 у Ленінградському відділені Промінвестбанку м. Києва, МФО 322108) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг у сумі 5 720,00 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок); 3% річних у сумі 531,73 грн. (п'ятсот тридцять одна гривня 73 копійки); пеню у сумі 220,73 грн. (двісті двадцять гривень 73 копійки); інфляційні втрати у сумі 194,56 грн. (сто дев'яносто чотири гривні 56 копійки) та витрати по сплаті судового збору у сумі 133,34 грн. (сто тридцять три гривні 34 копійки). Видати наказ.

3. Виселити Приватне підприємство "Квартет" (02160, Україна, м. Київ, Дніпровський район, вул. Каунаська, буд. 10А, код ЄДРПОУ 31450640) з окремо стоячої будівлі площею 39 кв. м від №2 згідно плану встановлених меж, розташовану за адресою: м. Київ, просп. Корольова, 4.

4. В іншій частині позову Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-1" - відмовити.

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор - 1" (03134, м. Київ, просп. Корольова, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 24361205, р/р 26002301290371 у Ленінградському відділені Промінвестбанку м. Києва, МФО 322108) на користь Державного бюджету України грошові кошти у сумі 106,41 грн. (сто шість гривень 41 копійка). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.2014.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя О.В. Котков

Суддя А.І. Привалов