Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/12542/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12542/13 12.02.14

За позовомДержавного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Міол 1» провідшкодування сум земельного податку у розмірі 362 934,00 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міол 1» доДержавного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» простягнення 54 990,00 грн. та розірвання договору Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Цюкало Ю.В.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:не з'явився від відповідача за первісним позовом:Сушко В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міол 1» (надалі - «Товариство») про відшкодування сум земельного податку у розмірі 362 934,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконується зобов'язання за договором на відшкодування земельного податку №88 від 30.09.2009 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 362 934,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.08.2013 р.

В судовому засіданні 05.08.2013 р. судом оголошувалась перерва до 16.09.2013 р.

05.08.2013 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міол 1» до Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» про стягнення 54 990,00 грн. та розірвання договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави для володіння Підприємством грошовими коштами у розмірі 54 990,00 грн. відсутні, у зв'язку з чим Товариство вказує на обов'язок Підприємства повернути такі грошові кошти. Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про розірвання договору на відшкодування земельного податку №88 від 30.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013 р. зустрічну позовну заяву Товариства прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи призначено на 16.09.2013 р.

23.08.2013 р. від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що він не звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку, яка є предметом договору на відшкодування земельного податку №88 від 30.09.2009 р., у зв'язку з чим підстави для повернення коштів у розмірі 54 990,00 грн. та розірвання такого договору відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. розгляд справи №910/12542/13 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. для розгляду справи №910/12542/13 призначено колегію суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Стасюк С.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Стасюк С.В., Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 23.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відрядженні, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Літвінова М.Є., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Літвінова М.Є., Стасюк С.В., розгляд справи призначено на 02.12.2013 р.

В судовому засіданні 02.12.2013 р. судом оголошувалась перерва до 16.12.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у зв'язку з поверненням судді Цюкало Ю.В. з відрядження, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Цюкало Ю.В., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Цюкало Ю.В., Стасюк С.В., розгляд справи призначено на 22.01.2014 р.

В судовому засіданні 22.01.2014 р. судом оголошувалась перерва до 12.02.2014 р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом його представника в розписці в повідомленні про перерву від 22.01.2014 р.

Представники відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримав, проти задоволення первісних позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2009 р. між Підприємством (сторона 1) та Товариством (сторона 2) було укладено договір на відшкодування земельного податку №88 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1 Договору сторона 2 відшкодовує суму земельного податку, що сплачувався стороною 1 в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. за земельну ділянку загальною площею 3 га, на якій знаходяться будівлі СРК і СРК 2 з під'їзними шляхами до них, які належать стороні 2 на праві власності згідно свідоцтва на право власності на будівлі №381 від 13.09.2007 р. та реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, яке належить юридичним особам, виданого 24.09.2007 р. відповідно до плану земельної ділянки, який додається до цього договору і є його невід'ємною частиною. Сума земельного податку, що підлягає відшкодуванню стороною 2 за земельну ділянку за період складає: з 01.01.2009 р. по 3.12.2009 р. - 103 800,00 грн.; за квартал - 25 950,00 грн.

Пунктом 2 Договору визначено, що в подальшому сторона 2 відшкодовує стороні 1 щоквартально суму земельного податку за земельну ділянку згідно наданого розрахунку у разі виникнення у сторони 1 зобов'язання зі сплати вказаного у договорі земельного податку за земельну ділянку. Сума земельного податку за земельну ділянку відшкодовується відповідно до рахунку, наданого стороною 1.

Згідно з п. 4 Договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до набуття стороною 2 права власності або права користування на земельну ділянку, або до припинення права власності стороною 2 на будівлі СРК-1 і СРК-2, або до моменту вилучення у сторони 1 земельної ділянки.

На виконання умов Договору Товариством було сплачено на користь Підприємства відшкодування земельного податку за 2009 рік, перший та третій квартали 2010 року та перший квартал 2011 року.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання з відшкодування сум земельного податку за другий та четвертий квартали 2010 року, за другий-четвертий квартали 2011 року, за 2012 рік, а також за перший та другий квартал 2013 року.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (чинного, на момент укладення спірного Договору) Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За змістом ст. 19 Закону України «Про плату за землю» (чинного, на момент укладення спірного Договору) розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 Договору визначено, що в подальшому сторона 2 відшкодовує стороні 1 щоквартально суму земельного податку за земельну ділянку згідно наданого розрахунку у разі виникнення у сторони 1 зобов'язання зі сплати вказаного у договорі земельного податку за земельну ділянку.

Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2 Договору Товариство повинно було відшкодовувати Підприємству суми земельного податку щоквартально.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством було сплачено на користь Підприємства відшкодування земельного податку за 2009 рік, перший та третій квартали 2010 року та перший квартал 2011 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов'язання за Договором з відшкодування позивачу за первісним позовом сум земельного податку за другий та четвертий квартали 2010 року, за другий-четвертий квартали 2011 року, за 2012 рік, а також за перший та другий квартал 2013 року на загальну суму 362 934,00 грн.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що Підприємство звільнено від сплати земельного податку за спірну земельну ділянку, що виключає необхідність Товариства відшкодовувати грошові кошти у розмірі 362 934,00 грн., судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості» цей Закон створює умови для розвитку літакобудівної промисловості, забезпечує виконання суверенних зобов'язань держави, спрямованих на розвиток літакобудівної промисловості, збереження та збільшення робочих місць на підприємствах суміжних галузей. Цей Закон має на меті посилення цивільної та військової безпеки України, забезпечення конкурентоспроможності літаків, двигунів для них та авіаційного обладнання вітчизняного виробництва.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки, формує Міністерство промислової політики України та затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №405 від 09.06.2010 р. було затверджено перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки, до якого, зокрема, було віднесено Підприємство.

Пунктом 27 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції , а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовано пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що положення Закону України «Про плату за землю» в частині звільнення від сплати земельного податку суб'єктів літакобудування, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України №405 від 09.06.2010 р., застосовуються у випадку безпосереднього використання земельних ділянок для цілей виробництва кінцевої продукції.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Суд відзначає, що оскільки земельна ділянка загальною площею 3 га, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 7, не використовується Підприємством для цілей виробництва кінцевої продукції, а знаходиться у користуванні Товариства у зв'язку з набуттям ним права власності на нерухоме майно, що знаходитися на такій земельній ділянці, податок за дану земельну ділянку сплачується на загальних підставах.

Більш того, пунктом 2 Договору визначено, що в подальшому сторона 2 відшкодовує стороні 1 щоквартально суму земельного податку за земельну ділянку згідно наданого розрахунку у разі виникнення у сторони 1 зобов'язання зі сплати вказаного у договорі земельного податку за земельну ділянку .

Матеріалами справи (платіжні доручення та податкові декларації за спірний період) підтверджується сплата позивачем за первісним позовом земельного податку за користування спірною земельною ділянкою за другий та четвертий квартали 2010 року, за другий-четвертий квартали 2011 року, за 2012 рік, а також за перший та другий квартал 2013 року на загальну суму 362 934,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, первісний позов Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 362 934,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняється у повному обсязі.

Стосовно зустрічного позову Товариства суд відзначає таке.

Зустрічні позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів обґрунтовані тим, що підстави для володіння Підприємством грошовими коштами у розмірі 54 990,00 грн. (відшкодування сум земельного податку за третій квартал 2010 року та перший квартал 2011 року) відсутні, у зв'язку з чим Товариство вказує на обов'язок Підприємства повернути такі грошові кошти як безпідставно набуті.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, при застосуванні даної норми підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд відзначає, що грошові кошти у розмірі 54 990,00 грн. були сплачені Товариством Підприємству на виконання умов Договору (в якості відшкодування сум земельного податку за третій квартал 2010 року та перший квартал 2011 року), відтак вказані грошові кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. у справі №6-88цс13.

За таких обставин у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з Підприємства безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 54 990,00 грн. необхідно відмовити.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про розірвання Договору у зв'язку з порушенням Підприємством умов такого договору шляхом введення в оману Товариства щодо необхідності відшкодовувати суми земельного податку після набрання законної сили постановою Кабінету Міністрів України №405 від 09.06.2010 р.

За змістом п. 4 Договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до набуття стороною 2 права власності або права користування на земельну ділянку, або до припинення права власності стороною 2 на будівлі СРК-1 і СРК-2, або до моменту вилучення у сторони 1 земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Твердження позивача за зустрічним позовом про істотне порушення відповідачем за зустрічним позовом умов Договору спростовується встановленим судом фактом наявності обов'язку сплати податку за спірну земельну ділянку загальною площею 3 га на загальних підставах.

Більш того, посилання Товариства на перешкоджання відповідачем за зустрічним позовом у користуванні спірною земельною ділянкою, а також розкрадання його майна, не приймаються судом до уваги, оскільки ним не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин.

Відтак, підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про розірвання Договору у зв'язку з істотним порушенням Підприємством його умов у суду відсутні.

За таких обставин, в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства необхідно відмовити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міол 1» (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, 1; ідентифікаційний код 37534076) на користь Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34; ідентифікаційний код 00131564) грошові кошти у розмірі 362 934 (триста шістдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 7 258 (сім тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 68 коп. Видати наказ.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Міол 1» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді С.В. Стасюк

Ю.В. Цюкало