Рішення

від 27.02.2014 по справі 537/5331/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/5331/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/358/14

Головуючий у 1-й інстанції Степура А. А.

Доповідач Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.

При секретарі : Ткаченко Т.І., Філоненко О.В.

З участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - Ковтун С.В., Митрофанова І.А.,

представника третьої особи - Келембета О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької міської ради Полтавської області та Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь»

на рішення Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області, про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_7 до Товариства охороняємої на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» про виселення та стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Виселено Товариство охороняємої на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» з самовільно занятого приміщення будівлі човнової станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Товариство охороняємої на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 5264 кв.м., кадастровий номер 5310436500:08:006:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Стягнуто з Товариства охороняємої на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у сумі 229248 грн.

Стягнуто з Товариства охороняємої на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» на користь ОСОБА_7 судовий збір у сумі 2521 грн. 78 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 - відмовлено.

Ухвалою Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 19 грудня 2013 року виправлено допущені описки в рішенні суду від 03 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_7 до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області, про виселення, стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди, а саме: у другому абзаці резолютивної частини рішення адресу АДРЕСА_1, замінити на адресу АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі Кременчуцька міська рада Полтавської області просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі Товариство охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційних скарг та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що до позивача після укладення договору купівлі-продажу будівлі човнової станції літ. «А» перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь». Вважаючи доведеним факт незаконного зайняття земельної ділянки та неможливості користування будівлею човнової станції відповідачем, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про виселення відповідача із самовільно зайнятого приміщення будівлі човнової станції загальною площею 159,2 кв.м., що належить ОСОБА_7; зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 5264 кв.м в АДРЕСА_1 та стягнення на користь позивача завданої шкоди в сумі 229248 грн. і судового збору в сумі 2521,78 грн.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки судом першої інстанції не дано належну оцінку доказам, встановленим фактичним обставинам, наявності факту порушення чи невизнання відповідачем прав позивача, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 22 квітня 2011 року позивачу ОСОБА_7 на праві приватної власності належить будівля човнової станції, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка в цілому складається із будівлі човнової станції літ. «А», загальною площею 159,2 кв.м., розташовану на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності загальною площею 5264 кв.м., кадастровий номер 5310436500:08:006:0040. Вказаний договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.14-15).

Відповідач Товариство охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» на підставі договору оренди від 26 квітня 2006 року, що укладено з Кременчуцькою міською радою Полтавської області, користується земельною ділянкою загальною площею 5264 кв.м. (а.с.27-34). Договір було укладено строком до 01.05.2011 року. Згідно наданих доказів відповідач продовжує сплачувати Кременчуцькій міській раді Полтавської області орендну плату (а.с.130-150).

Відповідно до наданої Кременчуцькою міською радою Полтавської області апеляційному суду інформації (а.с.187-198), вбачається, що Товариство охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» звернулося з клопотанням до Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо продовження терміну дії договору оренди, на що була дана відповідь про необхідність доопрацювання кадастрового плану у відповідності до вимог чинного законодавства.

Питання виділення в користування ОСОБА_9 частини земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля човнової станції загальною площею 159,2 кв.м. та встановлення її меж Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області не розглядалося.

Питання виділення ОСОБА_9 і ОСОБА_7 земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі човнової станції загальною площею 159,2 кв.м. за рахунок земель, що перебували в користуванні Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» на підставі договору оренди землі від 26.04.2006 року (земельна ділянка площею 5264,00 кв.м. кадастровий номер 5310436500:08:006:0040) не розглядалося, оскільки фактично будівля човнової станції літ. «А» площею 159,2 кв.м знаходиться поза межами орендованої земельної ділянки.

Відповідно до кадастрового плану спірної земельної ділянки та схеми цієї земельної ділянки, що були розроблені ВПП «Землевпорядник», двоповерхова будівля човнової станції знаходиться в межах встановлених між літерами «Д» та «Е». Суміжним землекористувачем в межах літер від Д до Е є МПП «Декор-С», який в свою чергу на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 листопада 2009 року набув право власності на будівлю човнової станції літ. «А», що розташована в АДРЕСА_1 загальною площею 159,2 кв.м. та складається з : перший поверх - тамбур пл. 3,5 кв.м., приміщення пл.. 16,8 кв.м., приміщення пл.. 50 кв.м.; другий поверх - приміщення пл. 16,2 кв.м., приміщення пл. 53,1 кв.м., третій поверх - приміщення пл. 19,6 кв.м.

Позивач ОСОБА_7 не надав суду оригінал технічного паспорту на нежитлову будівлю та належним чином виготовлену повну копію, а матеріали справи містять лише часткову його копію без зазначення місця розташування будівлі на земельній ділянці, меж земельної ділянки та суміжних власників (землекористувачів), внаслідок чого неможливо належним чином дати оцінку цьому доказу.

Проаналізувавши наявні в справі докази та доводи сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що будівля човнової станції літ. «А» загальною площею 159,2 кв.м розташована за межами земельної ділянки, яка була передана Кременчуцькою міською радою Полтавської області в користування Товариству охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь».

Окрім того, місцевий суд задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_7 про звільнення відповідачем земельної ділянки загальною площею 5264 кв.м, не звернув уваги на те, що позивачем набуто право власності на будівлю площею 159,2 кв.м, межі якої не можуть поширюватися на всю площу спірної земельної ділянки, на якій розташовані інші нежитлові об'єкти.

Також, поза увагою суду залишилося те, що власником земельної ділянки є Кременчуцька міська рада Полтавської області, яка в силу ст. 12 ЗК України самостійно розпоряджається належними їй земельними ділянками.

Кременчуцька міська рада Полтавської області, як власник землі, не пред'являє будь-яких вимог до відповідача з приводу звільнення земельної ділянки, яка попередньо передавалася йому в оренду, та не уповноважувала позивача вирішувати ці питання.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували використання відповідачем будівлі човнової станції, що належить ОСОБА_7 та здійснення будь-яких дій, які перешкоджають останньому у вільному використанні свого майна.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження переходу до ОСОБА_7 відповідно до ст. 120 ЗК України права користування певною частиною земельної ділянки, необхідної для експлуатації будівлі літ. «А», оскільки відсутні докази наявності у попереднього власника ОСОБА_9 оформленого належним чином згідно ст. 125, 126 ЗК права користування земельної ділянки, на якій розташована будівля. Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів щодо встановлення меж земельної ділянки, яка є необхідною та достатньою для здійснення експлуатації будівля човнової станції літ. «А» загальною площею 159,2 кв.м., власниками якої до ОСОБА_7 були ПП «Декор-С» та ОСОБА_9

Окремо слід зазначити, що задовольняючи позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції взагалі не дав належної оцінки наявним в справі доказам та доводам позивача, який фактично посилався на упущену вигоду, бо мав намір здавати будівлю в оренду та отримувати від цього прибуток. Вказана вимога обґрунтовувалася лише припущеннями позивача про можливість отримання ним доходів. При цьому, в суді не було доведено запланованого одержання вигоди від розпорядження на свій розсуд нежитловим приміщенням. Матеріали справи не містять жодного доказу про вжиті позивачем заходи для одержання такої вигоди (наприклад, підтвердження ділових переговорів, укладення договору про намір (попереднього договору), тощо).

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 30 ЦПК України та ст. 3 ЦПК України відповідачем у цивільній справі може бути особа, яка порушує, не визнає або оспорює права позивача.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору по суті місцевий суд належним чином не врахував вищезазначені норми процесуального права та помилково прийшов до висновку про доведеність порушення прав позивача відповідачем.

Висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди є вірними.

Доводи апеляційних скарг є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню в частині задоволених вимог з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Судові витрати понесені сторонами підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Кременчуцької міської ради Полтавської області та Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» - задовольнити.

Рішення Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2013 року - скасувати в частині задоволених вимог про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення завданої матеріальної шкоди та судових витрат.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь», третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області, про виселення, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, стягнення завданої матеріальної шкоди.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 1260,89 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Товариства охоронюваної на добровільних засадах човнової станції «Вітязь» 1265 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Дряниця Ю.В.

Судді: (підпис) Карнаух П.М

(підпис) Кривчун Т.О.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.