Постанова

від 14.02.2014 по справі 826/693/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2014 року 11:55 № 826/693/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Гайдара С.А.,

представника відповідача - Мильнікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія «Ді Сі» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія «Ді Сі» (далі - позивач, ТОВ «ВП «Компанія «Ді Сі») до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2013 року № 0002052203 та № 0002062203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими неправомірно збільшив суму грошового зобов'язання за платежами податок на додану вартість і податок на прибуток приватних підприємств, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ «ВП «Компанія «Ді Сі» зареєстроване Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією від 23.02.2001 р. за № 03946, та, в подальшому, перереєстровано у Дніпровській районній в м. Києві державній адміністрації за № 10671200000004470 у зв'язку адміністративно-територіальними змінами в районах Києва.

Відповідно до довідки АА № 176227 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, місцезнаходження ТОВ «ВП «Компанія «Ді Сі»: 12160, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд.1, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31350429.

До видів діяльності позивача за КВЕД, згідно вказаної довідки, відносяться, зокрема, виробництво верхнього одягу; виробництво взуття; виробництво зброї та боєприпасів; виробництво вибухових речовин, виробництво апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення.

Позивача взято на податковий облік 26.03.2001 р. за № 07623 у ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, з 16.07.2003 р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідачем відповідно до наказу від 29.07.2013 р. №312, направлення на перевірку № 1268 від 29.07.2013 р., на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс України) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВП «Компанія «Ді Сі» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ДП Магнум» (код ЄДРПОУ 36405278) за червень 2012 року та ПАТ «Завод «Маяк» (код ЄДРПОУ 14307423) за грудень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.08.2013 року № 471/26-53-22-03-21/3135042, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.135.4 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток у сумі 421 291 грн., а саме: за І півріччя 2012 року - 421 291 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 421 291 грн., за 2012 рік - 421 291 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 401 229 грн.

Позивач вважаючи, що факти викладені в акті перевірки про заниження ним податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період не відповідають дійсності, а тому подав до податкового органу заперечення до акту перевірки від 15.08.2013 року № 13/166.

Листом від 22.08.2013 р. № 3680/10/26-53-22-03 відповідач надав відповідь позивачу про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі виявлених порушень, зафіксованих в акті перевірки від 09.08.2013 року № 471/26-53-22-03-21/3135042, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 29.08.2013 року № 0002052203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 401 229 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200 615 грн.

від 29.08.2013 року № 0002062203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 421 291 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 210 646 грн.

Позивач вважаючи, що ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві йому неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежами податок на додану вартість і податок на прибуток приватних підприємств, в порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України звернувся до Головного управління Міндоходів у м. Києві із скаргою про перегляд податкових повідомлень-рішень від 29.08.2013 року № 0002052203 та № 0002062203.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 06.11.2013 р. за № 6202/10/26-15-10-04 залишив без задоволення скарги позивача.

В подальшому, позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг від 16.01.2014 р. за № 671/0/99-99-10-01-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення та рішенням про результати розгляду первинної скарги - без змін.

Однак, позивач вважає, що прийняттям ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 29.08.2013 року № 0002052203 та № 0002062203, які суперечать чинному податковому та цивільному законодавству, порушені права, свободи та інтереси позивача, а тому звернувся до суду з позовними вимогами про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до абз. 2 п.2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом п. 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Отже, будь-які документи, у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проведена щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «ДП Магнум» (код ЄДРПОУ 36405278) за червень 2012 року та ПАТ «Завод «Маяк» (код ЄДРПОУ 14307423) за грудень 2012 року.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування при взаємовідносинах з ТОВ «ДП Магнум» встановлено їх завищення на загальну суму 2006145 грн.

При проведенні перевірки податковим органом опрацьовано акт від 30.01.2013 р. № 359/22-222-36405278 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ДП Магнум» (код ЄДРПОУ 36405278).

Згідно вказаного акту податковим органом встановлено порушення ТОВ «ДП Магнум» положення ст.203, ст.215, ст.216. ст.228. ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ДП Магнум» з постачальниками, зокрема, ТОВ «Мевік 2011» (код ЄДРПОУ 37770982), ТОВ «Біловіта сервіс» (код ЄДРПОУ 37770923) за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. та ТОВ «Акваспейс» (код ЄДРПОУ 37244618) за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. та покупцем ТОВ «ВП «Компанія Ді Сі» (код ЄДРПОУ 31350429) за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. та з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., та встановлено невідповідність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Як вбачається з акту від 09.08.2013 року № 471/26-53-22-03-21/3135042, перевіркою достовірності відображених показників при взаємовідносинах позивача з ТОВ «ДП Магнум» у поданій Декларації з податку на прибуток, позивачем за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. зазначено суму ПДВ в розмірі 401 229 грн. визначену від суми придбаного товару у ТОВ «ДП Магнум» в розмірі 2 407 374 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДП Магнум» позивачу виписано податкові накладні від 01.06.2012 р. № 2, від 10.06.2012 р. № 5, від 11.06.2012 р. № 6, від 12.06.2012 р. № 7, від 13.06.2012 р. № 8, від 14.06.2012 р. № 9, від 15.06.2012 р. № 10, від 16.06.2012 р. № 11, від 17.06.2012 р. № 12, від 27.06.2012 р. № 13, від 29.06.2012 р. № 14, від 30.06.2012 р. № 15, від 30.06.2012 р. № 16 на загальну суму 2 407 374 грн.

Також позивачем надано суду копії видаткових накладних та платіжних доручень по здійснених господарських операціях з купівлі-продажу товарів, зокрема, верхнього одягу, сорочок, бронежилетів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської діяльності визначається нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

При цьому у відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповіно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, згідно з п. 138.9 Податкового кодексу України, складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Стосовно собівартості товарів в торговельній діяльності слід відмітити, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Судом встановлено, що ТОВ «ВП «Компанія ДіСі» здійснювало операції з купівлі та отримало товар від ТОВ «ДП «Магнум».

Факт виконання зобов'язань за вказаними правочинами підтверджується копіями податкових та видаткових накладних. Будь-яких інших доказів суду не подано, про неможливість їх подання суд не повідомлено.

Відповідно до п.2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З досліджених судом копій видаткових накладних вбачається, що у них не зазначено повністю відомостей про одержувача, платника та підстави здійснення операції. В кінці накладної має зазначатись місце складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Щодо підтвердження оплати господарських операцій за вказаний період, позивач надав суду копії платіжних доручень, проте у них зазначено, що призначенням платежу є оплата за спецодяг згідно рахунків б/н за травень 2012 року.

Однак, вказаних рахунків чи інших документів, на підставі яких здійснювався переказ коштів одержувачу позивачем до суду не надано. Крім того, на платіжних дорученнях відсутні підписи відповідальних осіб і відбиток печатки.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини та приймаючи до уваги вимоги вищенаведених норм, а також приймаючи до уваги недотримання позивачем спеціальних вимог щодо оформлення первинних документів, що не дало суду можливості встановити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДП «Магнум» та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача, як наслідок, суд не знаходить підстав вважати правомірним формування позивачем складу валових витрат.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Перевіркою визначення відображених показників встановлено, що позивачем за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3506843 грн., за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. задекларовано - в сумі 1071986 грн.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту всього в сумі 401 229 грн. за червень 2012 року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, суд враховує те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків інших перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступні обставини.

Як уже встановлено судом, у перевіряємий період позивач мав договірні відносини з ТОВ «ДП «Магнум» щодо поставки та передачі товару.

На підтвердження товарності та реальності виконання укладеного з ТОВ «ДП «Магнум» договору позивачем надані такі первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення.

На підставі отриманих податкових накладних позивачем сформований кредит в розмірі 401 229 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують факти виконання послуг, оскільки не містять характеристики кількісних та якісних показників, обсягу наданих послуг, зокрема, рахунків-фактур, з яких можна було б встановити ціну за товар, кількість товару, асортимент товару, укладення яких передбачено договором, а лише містять загальну назву робіт та їх вартість.

Із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення суми вартості партій товару та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, доказів наявності складських приміщень, на яких відповідно до умов договору здійснювалось поставка та отримання товару.

Підставою для виникнення права на податковий кредит є не тільки наявність передбачених законодавством первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем перераховувалися, а ТОВ «ДП «Магнум» приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстави для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у позивача відсутні.

Щодо дотримання позивачем вимог податкового, валютного законодавства за період червень та грудень 2012 року по взаємовідносинах з ПАТ «Завод «Маяк» (код ЄДРПОУ 14307423), суд зазначає, що, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з акту перевірки, перевіркою порушень не встановлено.

Так, перевіркою достовірності відображених показників при здійсненні господарських операцій з ПАТ «Завод «Маяк» у поданій Декларації з податку на прибуток за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено, що ТОВ «ВП «Компанія «Ді Сі» придбано товари та послуги у ПАТ «Завод «Маяк» на загальну суму 2103276 грн., крім того, ПДВ - 350546 грн на підставі договору поставки №112 від 30.04.2010 р., додаткових угод №1 від 16.08.2011 р. та №2 від 18.05.2012 р. до цього договору, договору поставки №125 від 23.10.2012 р., договору оренди від 01.04.2012 р.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, при взаємовідносинах з ПАТ «Завод «Маяк» за перевіряємий період не встановлено завищення чи заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

За результатом системного аналізу викладеного та обставин справи, суд погоджується з висновками податкового органу, що видані контрагентом первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, що не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, а тому, суд прийшов до висновку про відсутність підстав вважати надані первинні документи такими, що підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагента та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу витрат, пов'язаних з його господарською діяльністю витрат на придбання вищевказаних товарів.

Таким чином, суд вважає правомірними прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.08.2013 року № 0002052203 та № 0002062203.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія «Ді Сі» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.02.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко