Постанова

від 18.02.2014 по справі 826/421/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2014 року № 826/421/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скар" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005332204 та №0005342204 від 10.10.2013

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Скар» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10 жовтня 2014 року № 0005332204 та № 0005342204.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Райт Експерт». Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 25 вересня 2013 року № 1016/22-04/25410176.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 18 вересня 2013 року № 743, повідомлення про призначення перевірки від 19 вересня 2013 року № 152/10/22-04, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.4 статті 78, пунктами 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Скар» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Райт Експерт» за період травень, серпень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 вересня 2013 року № 1016/22-04/25410176.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на суму 67575,00 грн. за період травень, серпень 2012 року;

- підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2. статті 138, пункту 138.4. статті 138, підпункту139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на прибуток за період III квартал 2012 року на суму 70954,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що за результатами перевірки ТОВ «Райт Експерт» встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень 2012 року - листопад 2012 року, які підпадають під визначення статті 185, статті 187, статті 188, статті 198 Податкового Кодексу України.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райт Експерт» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 жовтня 2013 року № 0005332204 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 84469,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 67575,00 грн., за штрафними санкціями - 16894,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 жовтня 2013 року № 0005342204 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88693,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 70954,00 грн., за штрафними санкціями - 17739,00 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райт Експерт», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Скар» укладено договір надання посередницьких послуг із ТОВ «Райт Експерт» (стара назва ТОВ «Мажордом Обухів») від 09 січня 2012 року № 09-1/01, згідно якого Виконавець (ТОВ «Райт Експерт»), платник податку на загальних підставах, та Замовник (ТОВ «Скар»), платник податку на загальних підставах, уклали Договір про наступне:

Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати посередницькі послуги по Організації та правовому супроводженню митного оформлення контрагентів Замовника, а Замовник прийняти та оплатити дані послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно цього Договору, Виконавець надає Замовнику наступні послуги: повне правове супроводження митного оформлення вантажів згідно за замовленнями, сприяння в прискорені митного оформлення вантажів згідно за замовленнями, допомога при отриманні спеціальних дозволів та сертифікатів, надання консультацій щодо нетарифного регулювання ЗЕД.

Згідно актів здачі приймання - робіт від 07 травня 2012 року № ОУ-00000004, від 08 травня 2012 року № ОУ-0000005, від 15 травня 2012 року № ОУ-0000006, від 17 травня 2012 року № ОУ-0000007, від 18 травня 2012 року № ОУ-0000008, від 25 травня 2012 року № ОУ-0000009, від 28 травня 2012 року № ОУ-0000010, від 15 серпня 2012 року № ОУ-0000040, від 20 серпня 2012 року № ОУ-0000041, від 21 серпня 2012 року № ОУ-0000043 ТОВ «Райт Експерт» надано посередницькі послуги з організації та правового супроводження митного оформлення контентів ТОВ «Скар».

В свою чергу, ТОВ «Райт Експерт» виписано на адресу позивача податкові накладні від 07 травня 2012 року № 2, від 08 травня 2012 року № 3, від 15 травня 2012 року № 6, від 17 травня 2012 року № 8, від 18 травня 2012 року № 10, від 25 травня 2012 року № 15, від 28 травня 2012 року №16, від 15 серпня 2012 року № 1, від 20 серпня 2012 року №2, від 21 серпня 2012 року № 4 на загальну суму 405450,00 грн. в тому числі ПДВ - 67575,00 грн.

Слід звернути увагу, що вищезазначені первинні документи надавались позивач у відповідь на інформаційний запит Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 квітня 2013 року № 4513/10/22.01-19.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення № 268 від 01 жовтня 2012 року, № 261 від 14 вересня 2012 року, № 209 від 18 червня 2012 року, № 227 від 27 липня 2012 року, № 237 від 14 серпня 2012 року та виписки з банківських рахунків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за травень - серпень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Райт Експерт» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Райт Експерт» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що частково оплата за надані послуги здійснена позивачем у червні - жовтні 2012 року, оскільки з аналізу пункту 198.2 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та обставин справи вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Скар» здійснює діяльність у сфері транспорту, неспеціалізованої оптової торгівлі, роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, тощо.

Для здійснення господарської діяльності позивач використовує приміщення, яке знаходяться за адресою: 4050, місто Київ, вул. Пимоненко, д. 8/А, кв. 17 згідно договору оренди приміщення від 01 лютого 2012 року № 01-02/12 з ТОВ «Щасливе-Україна».

Матеріали справи підтверджують, що посередницькі послуги з організації та правового супроводження митного оформлення контентів позивачем придбавались на виконання умов Договору про доручення про надання послуг з митного оформлення товарів і транспортних засобів № 110421 від 21 квітня 2011 року, укладеного між позивачем (Виконавець) та ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Згідно умов вищезазначеного договору, Замовник доручає, а Виконавець в якості митного брокера зобов'язується від імені та за рахунок Замовника надати послуги, пов'язані з митним оформленням товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України: здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням представникам митного органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення; здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України; вимагати від Замовника надання документів, відомостей, а також інформації з ознаками конфіденційності відносно особи або товарів і транспортних засобів, що ним декларуються; тощо.

На підтвердження отримання результату від наданих ТОВ «Райт Експерт» посередницьких послуги з організації та правового супроводження митного оформлення контентів позивачем надано копії додатків до актів виконаних робіт, копії митних декларацій, листи щодо оцінки відповідності продукції вимогам ТР та копії висновків ДП «Укрметртестстандарт».

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Скар» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Райт Експерт» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки ДПІ у Обухівському районі Київської області ДПС від 27 березня 2013 року № 129/220/35471376 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Райт Експерт» (код ЄДРПОУ 35471376) з питань правильності формування та нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період травень 2012 року - листопада 2012 року», яким встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень 2012 року - листопад 2012 року, які підпадають під визначення статті 185, статті 187, статті 188, статті 198 Податкового Кодексу України судом відхиляються, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім цього, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2012 року у справі № К/9991/44809/12, зазначено, що посилання ДПІ на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та матеріально-технічної бази не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності операцій без проведеного податковим органом аналізу змісту операцій з поставки послуг та без визначення на підставі цього, які саме трудові та матеріальні ресурси необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій.

Суд звертає увагу, що позивачем задекларовано податок на додану вартість за травень - серпень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Райт Експерт» у зв'язку з придбанням послуг. Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення № 268 від 01 жовтня 2012 року, № 261 від 14 вересня 2012 року, № 209 від 18 червня 2012 року, № 227 від 27 липня 2012 року, № 237 від 14 серпня 2012 року. Проте, здійснення оплати після отримання послуг не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту, тому посилання відповідача є необґрунтованими.

Також, необґрунтованими є посилання відповідача на непідтвердження взаємовідносин із ТОВ «Райт експерт», оскільки як зазначено у акті перевірки первинні документи надавались позивачем у відповідь на запит податкового органу від 05 квітня 2013 року № 4513/10/22.01-19.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Скар» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Райт Експерт», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 жовтня 2013 року № 0005332204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення від 10 жовтня 2013 року № 0005342204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88693,00 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладеного Договору позивача із ТОВ «Райт Експерт», копії податкових накладних, актів наданих послуг на підтвердження реальності виконання умов вищезазначеного договору.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2013 року № 0005342204

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скар» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скар» задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10 жовтня 2014 року № 0005332204 та № 0005342204.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник