Ухвала

від 20.05.2014 по справі 826/421/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/421/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скар» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0005332204 та №0005342204 від 10.10.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скар» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 жовтня 2013 року № 0005332204 та № 0005342204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Державна податкова інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Скар» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Райт Експерт» за період травень, серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 вересня 2013 року № 1016/22-04/25410176.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на суму 67575,00 грн. за період травень, серпень 2012 року; підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2. статті 138, пункту 138.4. статті 138, підпункту139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на прибуток за період III квартал 2012 року на суму 70954,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено податкові повідомлення - рішення від 10 жовтня 2013 року № 0005332204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 84469,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 67575,00 грн., за штрафними санкціями - 16894,00 грн. та № 0005342204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 88693,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 70954,00 грн., за штрафними санкціями - 17739,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Скар» укладено договір надання посередницьких послуг із ТОВ «Райт Експерт» (стара назва ТОВ «Мажордом Обухів») від 09 січня 2012 року № 09-1/01, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати посередницькі послуги по Організації та правовому супроводженню митного оформлення контрагентів замовника, а замовник прийняти та оплатити дані послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно договору, виконавець надає замовнику наступні послуги: повне правове супроводження митного оформлення вантажів згідно за замовленнями, сприяння в прискорені митного оформлення вантажів згідно за замовленнями, допомога при отриманні спеціальних дозволів та сертифікатів, надання консультацій щодо нетарифного регулювання ЗЕД.

Згідно актів здачі приймання - робіт від 07 травня 2012 року № ОУ-00000004, від 08 травня 2012 року № ОУ-0000005, від 15 травня 2012 року № ОУ-0000006, від 17 травня 2012 року № ОУ-0000007, від 18 травня 2012 року № ОУ-0000008, від 25 травня 2012 року № ОУ-0000009, від 28 травня 2012 року № ОУ-0000010, від 15 серпня 2012 року № ОУ-0000040, від 20 серпня 2012 року № ОУ-0000041, від 21 серпня 2012 року № ОУ-0000043 ТОВ «Райт Експерт» надано посередницькі послуги з організації та правового супроводження митного оформлення контентів ТОВ «Скар».

В свою чергу, ТОВ «Райт Експерт» виписано на адресу позивача податкові накладні від 07 травня 2012 року № 2, від 08 травня 2012 року № 3, від 15 травня 2012 року № 6, від 17 травня 2012 року № 8, від 18 травня 2012 року № 10, від 25 травня 2012 року № 15, від 28 травня 2012 року №16, від 15 серпня 2012 року № 1, від 20 серпня 2012 року №2, від 21 серпня 2012 року № 4 на загальну суму 405450,00 грн. в тому числі ПДВ - 67575,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення № 268 від 01 жовтня 2012 року, № 261 від 14 вересня 2012 року, № 209 від 18 червня 2012 року, № 227 від 27 липня 2012 року, № 237 від 14 серпня 2012 року та виписки з банківських рахунків.

Надаючи правову оцінку обставинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за травень - серпень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Райт Експерт» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Скар» здійснює діяльність у сфері транспорту, неспеціалізованої оптової торгівлі, роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, тощо.

Для здійснення господарської діяльності позивач використовує приміщення, яке знаходяться за адресою: 4050, місто Київ, вул. Пимоненко, д. 8/А, кв. 17 згідно договору оренди приміщення від 01 лютого 2012 року № 01-02/12 з ТОВ «Щасливе-Україна».

Матеріали справи підтверджують, що посередницькі послуги з організації та правового супроводження митного оформлення контентів позивачем придбавались на виконання умов Договору про доручення про надання послуг з митного оформлення товарів і транспортних засобів № 110421 від 21 квітня 2011 року, укладеного між позивачем (Виконавець) та ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Згідно умов вищезазначеного договору, Замовник доручає, а Виконавець в якості митного брокера зобов'язується від імені та за рахунок Замовника надати послуги, пов'язані з митним оформленням товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України: здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням представникам митного органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення; здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України; вимагати від Замовника надання документів, відомостей, а також інформації з ознаками конфіденційності відносно особи або товарів і транспортних засобів, що ним декларуються; тощо.

На підтвердження отримання результату від наданих ТОВ «Райт Експерт» посередницьких послуги з організації та правового супроводження митного оформлення контентів позивачем надано копії додатків до актів виконаних робіт, копії митних декларацій, листи щодо оцінки відповідності продукції вимогам ТР та копії висновків ДП «Укрметртестстандарт».

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Райт Експерт» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 22 травня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.