Постанова

від 13.02.2014 по справі 801/10958/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2014 року (11:43) Справа №801/10958/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

про визнання незаконними дій та скасування постанови,

за участю представників:

позивача - Мамонова В.О., довіреність № 156/7 від 05.02.2014 р., паспорт серії: ЕТ 308202;

відповідача - Шевченко Д.С., довіреність № 10-11/5315 від 29.10.2013 р., паспорт серії: АН 783936.

Суть спору:

Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим Аверіної А.М. та скасування постанови про накладення штрафу у розмір 850,00 грн. від 13.11.2013 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час винесення постанови про накладення штрафу державним виконавцем не було враховано, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.12.2011 р. у справі № 2а-10395/11/0170/23 була виконана Міністерством в повному обсязі згідно з виконавчим листом, а саме: проведено претензійно-позовну роботу з підрядником - Фірмою "Капітель Плюс" щодо відшкодування зайвих виплат шляхом звернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт. Позивач також стверджує, що відповідач був обізнаний про проведення відповідної претензійно-позовної роботи, що підтверджується листом від 17.12.2012 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначив, що письмові пояснення позивача, які були направлені до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим, не можуть бути поважними причинами невиконання рішення суду. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим також не скористалося своїм правом звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання або роблять неможливим його виконання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим від 11.07.2012 р. відкрито виконавче провадження (номер за ЄДРВП 33483776) з примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-10395/11/0170/23, виданого 31.05.2012 р. Окружним адміністративним судом АР Крим про зобов'язання Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим виконати п. 3 письмових вимог від 17.02.2011 р. № 17-33/215 "Про усунення порушень, виявлених ревізією", а саме: провести претензійно-позовну роботу з підрядником - фірмою "Капітель Плюс" щодо відшкодування зайвих виплат шляхом звернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

В рамках цього виконавчого провадження на адресу Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим направлялися вимоги про необхідність прийняття відповідних заходів для належного виконання рішення суду, зокрема: вимога від 27.07.2012 р. № 10/4-21/5404 та вимога від 29.01.2013 р. № 10/4-21-279.

Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим 17.12.2012 р. факсимільним шляхом отримано лист Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим, згідно якого відповідача проінформовано про прийняття відповідних заходів для належного виконання рішення суду, а саме: проведення відповідної претензійно-позовної роботи.

Однак, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ МЮ України в АР Крим Аверіної М.А. від 13.11.2013 р. за невиконання рішення суду на Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим накладено штраф у розмірі 850 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними діями державного виконавця, а також із винесеною постановою, звернувся до суду з вимогою про визнання незаконними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим Аверіної А.М. та скасування постанови про накладення штрафу у розмір 850,00 грн. від 13.11.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606 (далі - Закон № 606).

Згідно визначення, наведеного в ч. 1 ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

П. 1 ч. 2 зазначеної статті передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 75 Закону № 606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

З ч. 1 ст. 5 Закону № 606 вбачається, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, на адресу Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим направлялися вимоги про необхідність прийняття відповідних заходів для належного виконання рішення суду, зокрема: вимога від 27.07.2012 р. № 10/4-21/5404 та вимога від 29.01.2013 р. № 10/4-21-279.

Положеннями ч. 1 ст. 89 Закону № 606 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Зі змісту правової норми, закріпленої в ч. 1 ст. 89 Закону № 606, вбачається, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, до боржника - юридичної особи застосовуються відповідні штрафні санкції. Тобто, об'єктивною стороною зазначеного в ч. 1 ст. 89 Закону № 606 правопорушення є бездіяльність боржника, як сторони виконавчого провадження, яка полягає у невиконанні останнім рішення про зобов'язання вчинити певні дії.

В даному випадку, позивача (боржника) було зобов'язано прийняти відповідні заходи для належного виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.12.2011 р. у справі № 2а-10395/11/0170/23.

Вказаною постановою зобов'язано Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим виконати п. 3 письмових вимог Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області від 17.02.2011 р. № 17-33/215 "Про усунення порушень, виявлених ревізією", а саме: провести претензійно-позовну роботу з підрядником - фірмою "Капітель Плюс" щодо відшкодування зайвих виплат шляхом звернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Тобто, вести мову про наявність підстав для застосування до боржника санкцій, передбачених ч. 1 ст. 89 Закону № 606, можливо лише в разі неприйняття останнім відповідних заходів в частині проведення претензійно-позовної роботи з підрядником - фірмою "Капітель Плюс" щодо відшкодування зайвих виплат шляхом звернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт.

В той же час, матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання вимог державного виконавця було проінформовано відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим про проведення претензійно-позовної роботи з підрядником - фірмою "Капітель Плюс", що знайшло своє відображення у листі, який отримано державною виконавчою службою 17.12.2012 р. факсимільним шляхом.

Так, прокурор Сімферопольського району в інтересах держави в особі Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим (правонаступником якого є позивач) звернувся до господарського суду АР Крим 30.11.2010 р. з позовною заявою до Фірми "Капітель Плюс" про розірвання договору № 169/3-98, укладеного 27.09.2007 р. між позивачем та відповідачем, а також про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 254615,50 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.01.2011 р. провадження у справі №5002-26/5798-2010, порушеної за вищевказаною позивною заявою, зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №2а-14632/10/7/0170 Окружним адміністративним судом АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.12.2013 р. у справі № 2а-14632/10/7/0170 позовну заяву Фірми "Капітель Плюс" до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог залишено без розгляду.

У зв'язку з викладеним ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.01.2014 р провадження у справі №5002-26/5798-2010 поновлено.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 10.02.2014 р. у справі №5002-26/5798-2010 позов Прокурора Сімферопольського району в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим до Фірми "Капітель Плюс" про стягнення 254615,50 грн. задоволено: стягнуто з Фірми "Капітель Плюс" на користь Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим матеріальну шкоду у розмірі 254615,50 грн. (Реєстраційний номер рішення згідно ЄДРСР - 37208772).

Вищевикладені обставини свідчать про проведення позивачем претензійно-позовної роботи з підрядником - фірмою "Капітель Плюс" щодо відшкодування зайвих виплат, що вказує на вжиття позивачем заходів, направлених на виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.12.2011 р. у справі № 2а-10395/11/0170/23.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач на момент винесення оскаржуваної постанови був обізнаний про здійснення Міністерством регіонального розвитку і житлово-комунального господарства АР Крим відповідних дій щодо проведення претензійно-позовної роботи із зазначеним контрагентом, про що свідчить наявний в матеріалах виконавчого провадження лист, отриманий державною виконавчою службою 17.12.2012 р. факсимільним шляхом.

Аналізуючи в сукупності наведені обставини, суд доходить висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства АР Крим штрафних санкцій, передбачених ч. 1 ст. 89 Закону № 606 з огляду на вчинення позивачем дій по проведенню претензійно-позовної роботи.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо відсутності обов'язкових реквізитів у зазначеному листі, як підставу для неможливості визнання викладених обставин поважними причинами невиконання судового рішення, оскільки це є виключно формальним підходом до вчинення виконавчих дій та не позбавляє державного виконавця обов'язку вживати в повному обсязі передбачені законодавством заходи примусового виконання рішень.

Так, частиною 1 ст. 11 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. " 3" ч. 3 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тобто, в разі виникнення у державного виконавця сумнівів щодо викладених в отриманому факсимільним шляхом листі обставин, останній мав змогу звернутися в порядку п. " 3" ч. 3 ст. 11 Закону № 606 з відповідним запитом про отримання необхідної інформації.

З матеріалів виконавчого провадження № 425/1 вбачається, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим Аверіна М.А. зазначеним правом не скористалася, не з'ясувала всіх необхідних для примусового виконання рішення суду обставин, що призвело до безпідставного накладення на боржника штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності спірної постанови ВДВС від 13.11.2013 р. про накладення на Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим штрафу у розмірі 850,00 грн., що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

В той же час суд зазначає, що належним способом захисту, який в повній мірі забезпечує відновлення порушених прав позивача в даному випадку, є визнання протиправним та скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим від 13.11.2013 р. про накладення штрафу в розмірі 850 грн. на Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим, а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 172,05 грн. (за задоволені вимоги майнового характеру) підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

В судовому засіданні 13.02.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 18.02.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим від 13.11.2013 р. про накладення штрафу в розмірі 850 грн. на Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим (95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Заліська, буд. 12, ідентифікаційний код 37427905) судовий збір у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.