Постанова

від 26.02.2014 по справі 812/607/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/607/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Ковалюк О.В. (довіреність від 31.01.2014 № 58),

Тарасова О.В. (довіреність від 31.01.2014 № 57),

від відповідача - Бойко В.В. (довіреність від 15.01.2014 № 1/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003» до державної податкової інспекції в Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, поновлення від'ємного значення у розмірі 187263,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003» до державної податкової інспекції в Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, поновлення від'ємного значення у розмірі 187263,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 21 жовтня 2013 року відповідачем складено акт № 7/12-20-22/32372036 за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000152200, № 0000162200, № 0000132200, № 0000142200 про сплату податку на додану вартість у розмірі 2251,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 562,75 грн.

Не погодившись із рішенням відповідача ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003» направило на адресу Головного управління Міндоходів у Луганській області скаргу від 04 листопада 2013 року № 37 на податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000152200, № 0000162200, № 0000132200, № 0000142200 про сплату податку на додану вартість у розмірі 2251,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 562,75 грн.

Для з'ясування всіх обставин справи, з метою документального підтвердження (спростування) порушень, що викладені у скарзі, Головне управління Міндоходів у Луганській області зобов'язало ДПІ у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області організувати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Автотранспортні перевезення-2003».

17 грудня 2013 року відповідачем складено акт № 10/12-20-22/32372036 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2013 року».

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки було збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції у податковому повідомленні-рішенні від 30 жовтня 2013 року № 0000132200 на 44164,00 грн.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Луганській області про результати розгляду первинної скарги від 24 грудня 2013 року № 12405

/12-32-10-04/08 ДПІ у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0000202200 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44164,00 грн.

За результатами перевірок винесені податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000152200, № 0000162200, № 0000132200, № 0000142200 та від 27 грудня 2013 року № 0000202200, з винесенням яких позивач не згоден з наступних підстав.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих під час проведення документальної перевірки ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» договорів, податкових накладних, актів приймання-передачі майна (послуг), платіжних доручень та інших первинних документів підприємством були придбані (на умовах фінансового лізингу) та доставлені транспортні засоби для власного користування строком на 36 місяців у ТОВ «Богдан-Лізинг». Згідно наданих до перевірки статутних документів предметом діяльності ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003» є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Відповідно до наданої ліцензії від 20 червня 2011 року № 5907890 позивач має право надавати послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Проте згідно додаткових договорів ТОВ «Богдан-Лізинг» було надано право ТОВ «Автотранспорті перевезення-2003» на передачу вищезазначених транспортних засобів у суборенду ТОВ «Луганській міський автобусний парк». Зазначено, здійснення надання послуг з оренди не є типовим для позивача, крім того, укладення вищезазначеної угоди є завідомо збитковою та суперечить поняттю «Ділова мета».

З приводу цього позивач зазначає, що право ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» на збільшення податкового кредиту пов'язано лише із договором лізингу транспортних засобів і жодним чином не пов'язане із подальшими договорами відносно цих транспортних засобів, отриманих позивачем у лізинг (договором оренди із ТОВ «Луганський міський автобусний парк»), адже у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що право нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Первинними документами, що підтверджують право ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003» на збільшення податкового кредиту є: договори фінансового лізингу, акти прийому-передачі майна, податкові накладні, платіжні доручення, договорі про надання послуг з перегону транспортних засобів. Таким чином, позивач має усі первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують здійснення господарської операції, на підставі якої з'явилося право на збільшення податкового кредиту.

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Таким чином, встановлення орендної плати у договорі оренди є виключно правом сторін договору оренди. Будь-які висновки щодо (відсутності ділової мети), які здійснені відповідачем, є втручанням в господарську діяльність.

Стосовно відсутності у статуті позивача діяльності пов'язаної із наданням послуг оренди, позивач зазначає, що діюче законодавство України не передбачає прямої заборони здійснювати види діяльності, не передбачені статутом, а також відсутня норма закону, на підставі якої можливо визнати договір оренди недійсним через відсутність у сторін договору оренди такого виду діяльності у статутних документах.

Що стосується того, що ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» не включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року податкові накладні від 25 червня 2013 року № 159, № 160, позивач зазначає, що ним помилково податкові накладні не відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року, але вони є в наявності у позивача, крім того зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, неврахування відповідачем при перевірці договорів фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/13-АТ, № 027/1/13-АТ, актів приймання-передачі майна за цими договорами, податкових накладних, які видані на виконання цих договорів, платіжних доручень, банківської виписки, призвело до викривлення в акті перевірки показників фінансово-господарської діяльності підприємства та як наслідок призвело до перекручування показників податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2013 року та липень 2013 року.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000152200, № 000016220, № 0000132200, № 0000142200, від 27 грудня 2013 року № 0000202200 та поновити від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 187263,00 грн. на особовому рахунку ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003».

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що здійснення послуг з надання оренди є не типовим видом діяльності ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» оскільки, відсутні відповідні КВЕДи. Крім того, укладення договорів оренди транспортних засобів між ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» та ТОВ «Луганській міський автобусний парк» є завідомо збитковими та суперечать поняттю «Ділова мета».

Таким чином, в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» у червні завищено суму податкового кредиту на 188096,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 187263,00 грн.

Також зазначив, що податкові накладні від 25 червня 2013 року № 159, від 25 червня 2013 року № 160 не включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, суми зазначені у податкових накладних від 25 червня 2013 року № 157, від 25 червня 2013 року № 158 не сплачені у повному обсязі та сума податку на додану вартість згідно зазначених податкових накладних не підлягає включенню до розрахунку бюджетного відшкодування.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав пояснення аналогічні, викладеному у запереченнях проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» зареєстровано Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області 19 лютого 2003 року, перебуває на обліку в ДПІ в Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області з 05 листопада 2003 року за № 152, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 16809652 (а.с. 171-173).

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.8 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» (код за ЄДРПОУ 32372036) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 176656,00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за відповідний звітний (податковий) період, результати якої оформлені актом від 21 жовтня 2013 року № 7/12-20-22/32372036 (а.с. 18-26).

Відповідно до висновків акта перевірки від 21 жовтня 2013 року № 7/12-20-22/32372036 встановлено порушення ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003»:

- на порушення п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червні 2013 року на 187263,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червні 2013 року на 833,00 грн.;

- на порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року у сумі 185845,00 грн.;

- на порушення п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за липень 2013 року у сумі 1418,00 грн.;

- на порушення п. 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у липня 2013 року на 176656,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21 жовтня 2013 року № 7/12-20-22/32372036, державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 30 жовтня 2013 року № 0000152200, яким ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1041,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 208,25 грн. (а.с. 13);

- від 30 жовтня 2013 року № 0000132200, яким ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 176656,00 грн. (а.с. 14);

- від 30 жовтня 2013 року № 0000162200, яким ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1772,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 354,50 грн. (а.с. 15);

- від 30 жовтня 2013 року № 0000142200, яким ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 187263,00 грн. (а.с. 16).

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» (код за ЄДРПОУ 32372036) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 176656,00 грн., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за відповідний звітний (податковий) період, результати якої оформлені актом від 17 грудня 2013 року № 10/12-20-22/32372036 (а.с. 33-40).

Відповідно до висновків акта перевірки від 17 грудня 2013 року № 10/12-20-22/32372036 встановлено порушення ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003»:

- на порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червні 2013 року на 187263,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червні 2013 року на 833,00 грн.;

- на порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року у сумі 185845,00 грн.;

- на порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за липень 2013 року у сумі 1418,00 грн.;

- на порушення п. 198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у липня 2013 року на 176656,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21 жовтня 2013 року № 7/12-20-22/32372036, державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0000202200, яким ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 176656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44164,00 грн. (а.с. 17).

Вирішуючи адміністративний позов по суті суд прийшов до такого.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України (тут і надалі в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

З вищевикладеного вбачається, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та послуг.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (пункт 198.5);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29 квітня 2013 року між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено договір фінансового лізингу № 026/13-АВТ, предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майна для власного користування лізингоодержувачем на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (а.с. 85-90).

Крім того, між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено додатковий договір від 19 червня 2013 року № 1 до договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 026/13-АВТ, відповідно до якого предмет лізингу може бути переданий Лізингоодержувачем в оренду, суборенду ТОВ «Луганський міський автобусний парк» (а.с. 92).

На підставі договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 026/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» передало, а ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» прийняло у володіння та користування новий автобус БАС АО81.10, білого кольору у кількості 2 одиниці, що підтверджується актом приймання передавання майна від 25 червня 2013 року б/н (а.с. 93).

На виконання умов договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 026/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» видало ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» податкову накладну від 25 червня 2013 року № 157 на суму 716830,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 119471,67 грн. (а.с. 94), яка включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року (а.с. 78).

Платіжними дорученнями від 18 червня 2013 року № 115 на суму 93185,08 грн., від 25 липня 2013 року № 156 на суму 42901,21 грн. підтверджується оплата авансового внеску лізингового платежу та лізингового платежу згідно договору від 29 квітня 2013 року № 026/13-АВТ (а.с. 137, 140).

29 квітня 2013 року між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено договір фінансового лізингу № 027/13-АВТ, предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майна для власного користування лізингоодержувачем на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (а.с. 95-100).

Крім того, між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено додатковий договір від 19 червня 2013 року № 1 до договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/13-АВТ, відповідно до якого предмет лізингу може бути переданий Лізингоодержувачем в оренду, суборенду ТОВ «Луганський міський автобусний парк» (а.с. 102).

На підставі договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» передало, а ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» прийняло у володіння та користування новий автобус БАС АО81.10, білого кольору у кількості 5 одиниці, що підтверджується актом приймання передавання майна від 25 червня 2013 року б/н (а.с. 103).

На виконання умов договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» видало ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» податкову накладну від 25 червня 2013 року № 159 на суму 1792075,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 298679,17 грн. (а.с. 80).

Платіжними дорученнями від 30 квітня 2013 року № 87 на суму 50000,00 грн., від 12 червня 2013 року № 109 на суму 181462,76 грн., від 25 липня 2013 року № 155 на суму 107253,01 грн. підтверджується оплата авансового внеску лізингового платежу та лізингового платежу згідно договору від 29 квітня 2013 року № 027/13-АВТ (а.с. 133, 134, 139).

29 квітня 2013 року між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено договір фінансового лізингу № 027/1/13-АВТ, предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майна для власного користування лізингоодержувачем на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (а.с. 104-109).

Крім того, між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено додатковий договір від 19 червня 2013 року № 1 до договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/1/13-АВТ, відповідно до якого предмет лізингу може бути переданий лізингоодержувачем в оренду, суборенду ТОВ «Луганський міський автобусний парк» (а.с. 111).

На підставі договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/1/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» передало, а ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» прийняло у володіння та користування новий автобус БАС АО81.10, білого кольору у кількості 9 одиниці, новий автобус БАЗ АО79.46, білого кольору у кількості 1 одиниця, що підтверджується актом приймання передавання майна від 25 червня 2013 року б/н (а.с. 112).

На виконання умов договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/1/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» видало ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» податкову накладну від 25 червня 2013 року № 160 на суму 3612959,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 602159,83 грн. (а.с. 81).

Платіжними дорученнями від 12 червня 2013 року № 110 на суму 465352,28 грн., від 25 липня 2013 року № 157 на суму 216218,81 грн. підтверджується оплата авансового внеску лізингового платежу та лізингового платежу згідно договору від 29 квітня 2013 року № 027/1/13-АВТ (а.с. 135, 141).

29 квітня 2013 року між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено договір фінансового лізингу № 027/2/13-АВТ, предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майна для власного користування лізингоодержувачем на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (а.с. 114-119).

Крім того, між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» укладено додатковий договір від 19 червня 2013 року № 1 до договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/2/13-АВТ, відповідно до якого предмет лізингу може бути переданий Лізингоодержувачем в оренду, суборенду ТОВ «Луганський міський автобусний парк» (а.с. 121).

На підставі договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/2/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» передало, а ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» прийняло у володіння та користування новий автобус БАС АО81.10, білого кольору у кількості 1 одиниця, що підтверджується актом приймання передавання майна від 25 червня 2013 року б/н (а.с. 103).

На виконання умов договору фінансового лізингу від 29 квітня 2013 року № 027/2/13-АВТ ТОВ «Богдан-Лізинг» видало ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» податкову накладну від 25 червня 2013 року № 158 на суму 358415,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 59735,83 грн. (а.с. 80), яка включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року (а.с. 78).

Платіжними дорученнями від 13 червня 2013 року № 111 на суму 123347,00 грн., від 25 липня 2013 року № 154 на суму 21450,12 грн. підтверджується оплата авансового внеску лізингового платежу та лізингового платежу згідно договору від 29 квітня 2013 року № 027/2/13-АВТ (а.с. 136, 138).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей, які отримані позивачем за вищезазначеними договорами фінансового лізингу, укладеними ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» з ТОВ «Богдан-Лізинг» підтверджується договором про надання послуг по перегону транспортних засобів від 21 червня 2013 року № 10, розрахунком на надання послуг по перегону транспортних засобів, актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих) послуг від 27 червня 2013 року № 1 (а.с. 123-125).

На виконання умов договору про надання послуг по перегону транспортних засобів від 21 червня 2013 року № 10 ТОВ «Автостар-Луганськ» видало ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» податкову накладну від 27 червня 2013 року № 28 на суму 53328,60 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 8888,10 грн. (а.с. 188), яка включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року (а.с. 78).

Оплата за договором про надання послуг по перегону транспортних засобів від 21 червня 2013 року № 10 підтверджується платіжним дорученням від 04 липня 2013 року № 124 на суму 53328,60 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 8888,10 грн. (а.с. 142).

Використання у подальшому товарно-матеріальних цінностей, які придбані позивачем за вищезазначеними договорами фінансового лізингу, підтверджується договорами оренди транспортних засобів від 02 липня 2013 року № 11, від 30 липня 2013 року № 12, які укладені ТОВ «Автотранспортні підприємства - 2003» з ТОВ «Луганський міський автобусний парк», відповідно до яких, орендатор зобов'язується прийняти тимчасове термінове володіння та користування (оренду) транспортні засоби: нові автобуси марки БАЗ А081.10 і БАЗ Ф079.46 (а.с. 126-132).

Відповідно до податкової декларації від 18 липня 2014 року, до складу податкового кредиту червня 2013 року, згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям ТОВ «Богдан-Лізинг» податок на додану вартість у розмірі 179207,50 грн., по господарським операціям з ТОВ «Автостар-Луганськ» податок на додану вартість у розмірі 8888,10 грн. (а.с. 68-70).

Крім того, відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року, наданий позивачем у лютому2014 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям ТОВ «Богдан-Лізинг» податок на додану вартість у розмірі 9009839,00 грн. (а.с. 177-179, 181).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2013 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Богдан-Лізинг», ТОВ «Автостар-Луганськ» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Стосовно висновку відповідача про відсутність ділової мети при здійснені господарської операції, та відсутності права на формування податкового кредиту, суд вважає його необґрунтованим, з огляду на таке.

Зазначений висновок вмотивований тим, що відповідно до вищезазначених договорів придбання (на умовах фінансового лізингу) транспортних засобів, вартість 1 автобусу становить 358415,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 59735,85 грн., а з урахуванням вигоди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг товар 522613,94 грн. Проте, за умовами вищезазначеного договору суборенди транспортних засобів від 02 липня 2013 року № 11, від 30 липня 2013 року № 12 сума щомісячної орендної плати за 1 транспортний засіб, яку має сплачувати ТОВ «Луганській міський автобусний парк» становить 1300,00 грн., отже окупність одного автобусу складає 33,5 років.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 135 ПК України встановлено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема:

- доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1);

- доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2);

- дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) (п.п.135.4.1 п.135.4).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України).

Суд зауважує, що визначальною ознакою для віднесення витрат підприємства до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є те, що такі витрати здійснюються для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом у розумінні ст.42 ГК України.

Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ч.1 ст.19 ГК України).

Згідно положень п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положення ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначають, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що поняття «господарська діяльність», як сукупність господарських операцій, має певні ознаки, в тому числі, наявність економічного (фінансового) результату, цінової визначеності та спрямованості на отримання доходу.

Фінансовий результат, як кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, може виражатись у формі прибутку або збитку.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття «господарська діяльність» не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчить про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності та вказувати в цілому на збитковий характер господарської діяльності підприємства, що діє на власний ризик.

Крім того, суд зауважує, що законодавець не встановлює прямої залежності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав прибуток, а отже не встановлює імперативного припису коригування валових витрат при продажу товару за ціною, нижчою від розміру собівартості.

Основною умовою віднесення суми витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є те, що виготовлений товар буде використовуватися у господарській діяльності підприємства.

Положення п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України містять вичерпний перелік витрат, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, і, як наслідок, не включаються до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

При цьому, сума збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів за ціною нижче ціни вартості виготовлення продукції у даному переліку відсутня.

Слід також зазначити, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, крім тих, що зазначені у п.138.3 та ст.139 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у перевіряємому періоді відбувалося використання ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» основних засобів (автобусів) у межах господарської діяльності, шляхом надання їх у оренду ТОВ «Луганській міський автобусний парк».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем сформовано податковий кредит, визначено податкові зобов'язання та суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість із дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Стосовно податкових накладних від 25 червня 2013 року № 159, № 160, які не включені позивачем у реєстр отриманих та виданих податкових накладних, суд зазначає, що зазначені обставини не можуть бути підставою нарахування податкового кредиту лише при наявності фактів, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій.

Оскільки під час судового засідання судом встановлено реальність та товарність операцій за вищевказаними договорами, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2013 року сум податку на додану вартість за податковими накладними від 25 червня 2013 року № 157, № 157, № 159, № 160, від 27 червня 2013 року № 28.

Крім того, матеріалами справи підтверджується реєстрація податкових накладних від 25 червня 2013 року № 157, № 157, № 159, № 160 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 174, 175).

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що предметом діяльності позивача є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, та позивач не займається діяльністю, пов'язаною з наданням послуг оренди, оскільки законодавством України прямо не заборонено здійснювати діяльність, яка не визначена у статутом, крім того для надання в оренду транспортних засобів ліцензія не потрібна.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2013 року № 0000152200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 208,25 грн., від 30 жовтня 2013 року № 0000162200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 354,50 грн., від 30 жовтня 2013 року № 0000142200 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 187263,00 грн., від 27 грудня 2013 року № 0000202200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 176656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44164,00 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх рішенні, що є підставою для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Стосовно позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000132200, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Таким чином, з огляду на те, що рішеннями Головного управління Міндоходів у Луганській області від 24 грудня 2013 року № 12405/12-32-10-04/08, Міністерства доходів і зборів України від 22 січня 2014 року № 1068/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000152200, № 0000162200, № 0000132200, № 0000142200, з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0000202200, яким збільшено суму штрафу по податковому повідомленні-рішенні від 30 жовтня 2013 року № 0000132200, зазначене податкове повідомлення-рішення відповідно до п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України є скасованим, не порушує права позивача та не підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про поновлення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 187263,00 грн. на особовому рахунку ТОВ «Автотранспортні перевезення -2003» суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, визнання протиправними та скасування у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, обумовлює обов'язок відповідача поновити від'ємне значення на особовому рахунку позивача, а тому додаткового встановлення та зобов'язання судовим рішенням не потребує.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.8 п.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2014 рік затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік», відповідно до якого мінімальна заробітна плата з 01 січня 2014 року складає 1218,00 грн.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір максимального судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 4872,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачено 487,20 грн.

Оскільки рішення суду постановлено частково на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» різницю між сумою сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 977,81 грн.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 26 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 лютого 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003» до державної податкової інспекції в Лутугинському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, поновлення від'ємного значення у розмірі 187263,00 грн., - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000142200, про зменшення ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 187263,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000152200, про збільшення ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1041,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 208,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2013 року № 0000162200, про збільшення ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1772,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 354,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року № 0000202200, про зменшення ТОВ «Автотранспортні перевезення - 2003» суми бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 176656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44164,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспорті перевезення - 2003» (місцезнаходження: 92000, Луганська область, м. Лутугине, вул. Крупської, буд. 15, ідентифікаційний номер 32372036) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 977,81 грн. (дев'ятсот сімдесят сім гривень вісімдесят одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 лютого 2014 року.

Суддя Р.С. Твердохліб