Рішення

від 19.02.2014 по справі 927/1634/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп. Миру, 20 тел.:698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

19 лютого 2014 року Справа № 927/1634/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

б-р. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01030

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

пр-т Миру, 28, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Відділ культури і туризму Куликівської районої державної адміністрації,

вул. Шевченка, 9 а, смт Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300

Предмет спору: про стягнення 5177,44 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Лісова М.П. - юрисконсульт, дов. № 1314 від 11.12.2013 р.

Від відповідача: Снопок В.Є. - начальник відділу, розпорядження № 80-К від 01.08.05 р. (присутній в судовому засіданні 14.01.14 р.)

Від відповідача: Горошко О.С. - головний бухгалтер, дов № 01-12/6 від 13.01.14 р. (присутній в судовому засіданні 14.01.14 р.)

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" подано позов до Відділу культури і туризму Куликівської районої державної адміністрації про стягнення 5075,75 грн., а саме 4702,13 грн. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги, 114,30 грн. пені, 232,96 грн. відсотків річних та 26,36 грн. інфляційних нарахувань, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Ухвалою суду від 23.12.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.01.14 р.

Ухвалами суду від 14.01.14 р. та 04.02.14 р. розгляд справи відкладався на 04.02.14 р. та 19.02.14 р. відповідно.

В судове засідання 14.01.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

В судові засідання 04.02.14 р. та 19.02.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 04.02.14 р. та 19.02.14 р. не з'явився.

Про дату та час проведення судових засідань 04.02.14 р. та 19.02.14 р. відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою уповноваженого представника останнього від 04.02.14 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400602962956.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача суд не повідомлено.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що в порушення умов укладених між сторонами Типового Договору № 52-70 "Про надання послуг електрозв'язку" від 19.02.03 р. та Договору № 72 «Про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет» від 10.06.08 р. відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за період з 01.10.10 р. по 31.10.13 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4702,13 грн..

Окрім цього позивач просить об'єднати позовні вимоги за Договором про надання телекомунікаційних послуг № 52-70 від 19.02.2003 р. та Договором про надання послуг ADSL - підключення до мережі Інтернет № 72 від 10.06.2008 р.

З урахуванням поданої до початку судового засіданні 14.01.14 р. заяви № 11-13/10 від 13.01.14 р. про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду ухвалою від 14.01.14 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 5188,98 грн., а саме 4806,79 грн. основного боргу, 241,15 грн. відсотків річних, 114,30 грн. пені, 26,74 грн. інфляційних нарахувань, згідно наданих розрахунків, а також 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

До початку судового засідання 04.02.14 р. представником позивача через канцелярію суду подано заява № 11-13/99 від 03.02.14 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 5163,06 грн., а саме 4806,79 грн. основного боргу, 221,73 грн. відсотків річних, 113,87 грн. пені, 20,67 грн. інфляційних нарахувань, згідно наданих розрахунків, а також 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору. Вищезазначена заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду ухвалою від 04.02.14 р. та спір вирішується з її урахуванням.

До початку судового засідання 19.02.14 р. представником позивача через канцелярію суду подана письмова заява № 11-13/127 від 17.02.14 р. про збільшення розміру позовних вимог, яка разом з доданими документами долучена судом до матеріалів справи.

В поданій заяві позивач, у зв'язку з невірним здійсненням розрахунку трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені, збільшує позовні вимоги в частині нарахування інфляційних нарахувань на суму 6,85 грн., відсотків річних на суму 7,15 грн., пені на 0,38 грн., та просить суд стягнути з відповідача всього 5177,44 грн., а саме 4806,79 грн. основного боргу, 114,25 грн. пені, 27,52 грн. інфляційних нарахувань, 228,88 грн. відсотків річних, згідно наданих розрахунків, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1720,50 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

В судовому засіданні 19.02.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру та просив задовольнити позов в повному обсязі.

В поданому до початку судового засідання 14.01.14 р. відзиві на позовну заяву № 01-12/4 від 10.01.14 р. відповідач визнає первісно заявлені позивачем позовні вимоги в сумі 4702,13 грн. основного боргу, 114,30 грн. пені, 232,96 грн. відсотків річних та 26,36 грн. інфляційних нарахувань, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Відповідач зазначає, що відділ культури і туризму Куликівської РДА фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Станом на 01.12.13 року кошти на оплату заборгованості на рахунках відділу знаходились в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Управління Державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про залишки коштів на реєстраційних рахунках № 02-31/15 від10.01.14 р.

Крім того, відповідач повідомляє про здійснення ним ряду заходів для погашення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, зокрема, рахунки - акти за надані телекомунікаційні послуги своєчасно надавались на реєстрацію до УДКСУ у Куликівському районі Чернігівської області. За період січень - листопад 2013 р. відповідачем в рахунок погашення існуючої заборгованості за надані послуги здійснено перерахування грошових коштів в сумі 7974,29 грн., що підтверджується наданими відповідачем оригіналами відповідних платіжних доручень.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи 19.02.14 р. за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подані представниками сторін 14.01.14 р. письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол № 8 від 14.06.11 р.), Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19 лютого 2003 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг № 4 Чернігівської дирекції ВАТ "Укртелеком" (Підприємство зв'язку за договором, позивач у справі) та відповідачем (Споживач за договором) укладений Типовий договір № 52-70 про надання послуг електрозв'язку (далі -Договір № 52-70).

Згідно п.1 Договору № 52-70 Підприємство зв'язку (Позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку № 2. Відповідно до п.4.1. Договору № 52-70 послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.п.4.2.,4.3. Договору № 52-70 Споживач (Відповідач) сплачує послуги електрозв'язку за безквитанційною з поданням рахунків системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

У відповідності до п.4.6. Договору № 52-70 у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно п.п.7.1.-7.2. Договору № 52-70 договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

Також між сторонами укладено Додаткову угоду б/н від 22.02.12 р. та Додаткову угоду № 1 від 29.01.13 р. до Договору «Про надання телекомунікаційних послуг» № 52-70 від 19.02.03 р., згідно з умовами яких позивач надає відповідачу передбачені Договором телекомунікаційні послуги на підставі документів про обсяг бюджетних асигнувань для оплати телекомунікаційних послуг на певний період (рік), складених відповідно до вимог чинного законодавства України. Зазначені документи згідно додатку № 1 надаються позивачеві не пізніше зазначених у п. 1 Додаткових угод дати. Згідно п. 5 Додаткових угод вони вступають в силу з моменту підписання і є невід'ємною частиною Договору № 52-70.

10 червня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Цеху електрозв'язку № 7 Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" (Укртелеком за договором, позивач у справі) та відповідачем (Споживач за договором, відповідач у справі) укладений договір № 72 про надання послуги ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ (далі - Договір № 72).

Згідно п.1.1. Договору № 72 Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР- адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (далі - Послуга).

Відповідно до п.5.1. Договору № 72, розрахунок вартості Послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому і залежить від обраного Споживачем тарифного плану.

За умовами п.5.2. Договору № 72, Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості Послуги за цим Договором входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п.п.8.1.-8.2. Договору № 72, він набирає чинності з дня укладання Споживачем і діє протягом 1 року з дня укладання. Якщо одна із сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, на цих же самих умовах.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про телекомунікації".

Згідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або доданими доказами. Враховуючи, що вимоги позивача пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, суд дійшов висновку, що вимоги по Договорах № 52-70 від 19.02.2003 р. та № 72 від 10.06.2008 р. підлягають сумісному розгляду в одному провадженні.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов вищезазначених Договорів за період з 01.10.10 р. по 31.10.13 р. позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 19360,44 грн., що підтверджується відповідними рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за вказаний період, а саме: № 7404070000035785 від 31.10.10 р., від 30.11.10 р., від 31.12.10 р., від 31.01.11 р., від 28.02.11 р., від 31.03.11 р., від 30.04.11 р., від 31.05.11 р., від 30.06.11 р., від 31.07.11 р., від 31.08.11 р., від 30.09.11 р., від 31.10.11 р., від 30.11.11 р., від 31.12.11 р., від 31.01.12 р., від 29.02.12 р., від 31.03.12 р., від 30.04.12 р., від 31.05.12 р., від 30.06.12 р., від 31.07.12 р., від 31.08.12 р., від 30.09.12 р., від 31.10.12 р., № 7404070000035780.11.2012. від 30.11.12 р., № 7404070000035780.12.2012. від 31.12.12 р., № 7404070000035780.1.2013 від 31.01.13 р., № 7404070000035780.2.2013 від 28.02.13 р., № 7404070000035780.3.2013 від 31.03.13 р., № 7404070000035780.4.2013 від 30.04.13 р., № 7404070000035780.5.2013 від 31.05.13 р., № 7404070000035780.6.2013 від 30.06.13 р., № 7404070000035780.7.2013 від 31.07.13 р., № 7404070000035780.8.2013 від 31.08.13 р., № 7404070000035780.9.2013 від 30.09.13 р., № 7404070000035780.10.2013 від 31.10.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до п. 5.7 Договору № 72 Споживач має право опротестувати рахунок протягом 5 днів з моменту його отримання. Якщо протягом 5 робочих днів виставлений Укртелекомом рахунок не буде опротестований Споживачем, у порядку, встановленому п.5.7, він вважається прийнятим до сплати (п.5.8 Договору № 72).

Відповідачем не надано суду доказів опротестування виставлених позивачем рахунків-актів за надані телекомунікаційні послуги за період з жовтня 2010 по жовтень 2013 р., тому суд доходить висновку, що вказані рахунки - акти є такими, що підлягають оплаті.

Факт отримання та обсяг наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг, обумовлених Договорами № 52-70 та № 72, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Згідно із п.4.5. Договору № 52-70 розрахунки за фактично отриманні в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отриманні в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У відповідності п.5.3 Договору № 72 Споживач проводить оплату за надані послуги щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця. Оплата послуг проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством.

Згідно п. 4.5 Договору № 52-70 та п.72 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.12 р. у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Відповідно до умов п.4.2 Договору № 52-70 сторонами погоджена безквитанційна з поданням рахунків система оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, в зв'язку з тим, що позивач на підставі п.4.5 Договору № 52-70 та п.5.2 Договору № 72 фактично виставляв в останній день звітного місяця єдиний рахунок за надані послуги за даними договорами, в якому зазначалась загальна вартість наданих послуг та термін оплати до 20 числа наступного за розрахунковим місяця, то розрахунок Споживачем фактично здійснювався за кредитно - авансовою системою оплати.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно наданих позивачем відповідних банківських виписок та підписаного обома сторонами акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.10 р. по 31.10.13 р. за телекомунікаційні послуги надані Відділу культури і туризму Куликівської районної державної адміністрації, а також підтверджено позивачем, відповідач в обумовлений договорами строк оплату за надані послуги здійснив лише частково, сплативши 723,07 грн. в погашення боргів попередніх періодів та 14553,65 грн. в погашення поточних нарахувань. Враховуючи наявність боргу станом на 01.10.10 р. в сумі 723,07 грн., у відповідача станом на день подання позову утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами на загальну суму 4806,79 грн., яку позивач просив стягнути у позовній заяві та заявах про зміну розміру позовних вимог.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 4806,79 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умов Договорів, відповідач не виконав, а отже станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги в зазначеному розмірі.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним своєчасної оплати всього боргу, а також не надано будь-яких письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договорів № 52-70 та № 72 суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами № 52-70 та № 72 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4806,79 грн. боргу за телекомунікаційні послуги, надані за вказаними договорами, підлягає задоволенню.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, будь-які заперечення щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за Договорами № 52-70 та 72 з підстав, зазначених у відзиві, відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання вказаних договорів.

Також з боку відповідача відсутні будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договорів №№ 152-70 та 72 на час їх підписання.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договорами № 52-70 та № 72, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за надані телекомунікаційні послуги.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно п.1 ч.2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.5.8 Договору № 52-70 та ч.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.03 р. № 1280-IV у разі несплати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим) споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані телекомунікаційні послуги у терміни, визначені умовами Договорів № 52-70 та № 72, з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 114,25 грн. за період з 21.12.12 р. по 13.12.13 р., а також 3 % річних в сумі 228,88 грн. за період з 21.12.10 р. по 13.12.13 р. та інфляційні нарахування в сумі 27,52 грн. з січня 2011 р. по листопад 2013 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих рохрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році".

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено наступне.

Оскільки розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам зазначених вище норм Закону України "Про телекомунікації", цивільного законодавства та положенням Договорів, а також є арифметично вірним, тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача 114,25 грн. пені підлягає задоволенню.

Розмір відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за вказаними Договорами, перерахований судом у відповідності до ч. 5 ст. 254, ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 21.12.10 р. по 13.12.13 р. становить 228,59 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за Договорами, підлягають частковому задоволенню в сумі 228,59 грн. відсотків річних.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розмір інфляційних нарахувань за період з січня 2011 р. по листопад 2013 р., перерахований судом, є меншим, ніж заявлено у позивача, і становить 18,21 грн. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань позивачем невірно визначені індекси інфляції відповідно до місяців прострочення та інфляційні нарахування здійснені за інші місяці, ніж ті, які необхідно враховувати в залежності від дати виникнення заборгованості, а також частково не здійснено інфляційні нарахування за ті місяці, коли мала місце дефляція.

Отже, за висновками суду, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 18,21 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури і туризму Куликівської районної державної адміністрації (16300, Чернігівська область, смт Куликівка, вул. Шевченка, 9а, код ЄДРПОУ 02231778, п/р 35414008001952 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (14000, м.Чернігів, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26006413 в ЧОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348) 4806,79 грн. боргу, 114,25 грн. пені, 228,59 грн. відсотків річних, 18,21 грн. інфляційних нарахувань та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 лютого 2014 року.

Суддя А.М.Селівон