Ухвала

від 25.02.2014 по справі 22-ц/796/1171/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Нежури В.А., Головачова Я.В.

при секретарі - Охневській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 вересня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» про визнання дій незаконними, визнання договору недійсним, відшкодування збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група», в якому з урахуванням доповнень, просив визнати незаконними дії відповідача, як особи, яку ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.07.2010 р. було призначено для проведення судової експертизи у справі №4с-39/10, а саме: щодо незаконного привласнення прав судового експерта у справі; приховування від суду відомостей про відсутність права виконати обов'язки судового експерта взагалі та у цій справі зокрема; подання до суду нікчемного висновку судової експертизи; а також визнання незаконними вимог відповідача про оплату виконаної роботи з проведення судової експертизи; розголошення перед третіми особами відомостей про позивача та про результати проведення судової експертизи; залучення сторонніх осіб до проведення судової експертизи без згоди позивача та без відповідного рішення суду у цій справі;

Справа № 753/1256/13 № апеляційного провадження:22 -ц/796/1171/20 14 р. Головуючий у суді першої інстанції: Парамонов М.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І. Крім того просив визнати недійсним договір про надання послуг від 15.07.2010 р. №10/10-А, укладений між ним та ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група», стягнути з ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» на користь позивача 2 000,00 грн., як безпідставно набутих за договором про надання аудиторських послуг №10/10-А від 15.07.2010 р., трьох процентів річних у розмірі 176,38 грн., 207,29 грн. - інфляційних втрат за кожен деньпрострочення, починаючи з 22.07.2010 р. по 09.07.2013 р., а всього 2 383,67 грн., а також на відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.

Свої доводи обґрунтовував тим, що відповідач не є особою, яка може бути судовим експертом, а тому умисно з корисливих мотивів приховав ці обставини та надав недійсний висновок у справі №4с-39/10, що призвело до його додаткових витрат на проведення повторної належної експертизи.

Зазначав, що договір №10/10-А на надання аудиторських послуг від 15.07.2010 р.

підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що він за своїм змістом і метою суперечить законодавству, що регулює питання, пов'язані з організацією проведення експертиз та вчинений відповідачем без відповідного (дозволу) ліцензії на право проведення експертизи (ст.227 ЦК України), та без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися (ст.234 ЦК України).

Крім того цей договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним відповідно до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність», оскільки позивач, як фізична особа не є учасником відносин у сфері господарювання, і за законом не міг бути учасником правовідносин у сфері аудиту.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.09.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідач в порушення вимог ч.8 ст.53 ЦПК України передоручив проведення експертизи іншій особі та в порушення ч.5 цієї статті розголосив сторонній особі відомості про результати судової експертизи, а також в порушення ч.6 зазначеної норми не повідомив суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього права на участь в проведенні експертизи.

Вказував на те, що суд залишив поза увагою його доводи про невідповідність спірного договору актам цивільного судочинства та нормативно-правовим актам, якими визначені правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності, та якими врегульовані правовідносини з надання аудиторських послуг, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, та ст.ст. 227, 234 цього Кодексу, та визнання його удаваним з підстав передбачених ст. 235 ЦК України.

Також посилався на те, що суд першої інстанції не встановив обставини, що мають істотне значення для справи, а саме: відсутність або наявність трудових відносин між відповідачем та судовим експертом Андріїшеним С.І., який склав висновок замість відповідача якому за ухвалою суду було доручено проведення експертизи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська фірма» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні експертизи, здійсненої на виконання ухвали суду, його посилання на недійсність договору №10/10-А на надання аудиторських послуг від 15.07.2010 р., в тому числі і на недотримання ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» положень Законів України «Про судову експертизу» та «Про аудиторську діяльність» є такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, суд вважав безпідставними і вимоги позивача про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Дарницького суду м. Києва від 12.07.2010 р. у справі №4с-39/10 за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Хомишина Ю.Б. у виконавчому провадженні №18293458 щодо забезпечення повного і фактичного виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 р. у справі №2/28 (№22-а-31451/08), заінтересована особа: відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було призначено експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» (ЄДРПОУ 20067093; Свідоцтво Аудиторської палати України про внесення в Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги №1560 від 26.01.1998).

Таким чином, проведення експертизи у цивільній справі було доручено ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» для з'ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань, тобто як доказу, який оцінюється судом за правилами ст.212 ЦПК України.

15.07.2010 р. між ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» та ОСОБА_1 був укладений договір №10/10-А на надання аудиторських послуг від 15.07.2010 р.

08.09.2010 р. ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» надало суду висновок судової-економічної експертизи №18, складений експертом Андріїшеним С.І., який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ТОВ «Аудиторська фірма «Київська аудиторська група» не мала права на проведення експертизи, оскільки у неї відсутня відповідна ліцензія на право виконання такого виду проведення експертиз не ґрунтується на відповідних доказах та вимогах закону.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська діяльність здійснюється та аудиторські послуги надаються виключно суб'єктами господарювання - аудиторськими фірмами або аудиторами, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Зазначеним Законом та діючим на час виникнення спірних правовідносин рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007 р. №182/5 «Про затвердження Переліку послуг, які можуть надаватися аудиторськими фірмами» не було обмежень на проведення судових економічних експертиз, а також заборон щодо надання аудиторських послуг фізичній особі.

Експерт Андріїшен С.І. є атестованим судовим експертом, має відповідну спеціальність та освіту, а тому має право на виконання такого виду експертиз.

За змістом ст.17 Закону України «Про аудиторську діяльність» надання інших аудиторських послуг може здійснюватись як на підставі договору так і на підставі усного або письмового звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

Таким чином укладення між сторонами договору №10/10-А на надання аудиторських послуг від 15.07.2010 р. не суперечить вимогам закону, незважаючи на ухвалу суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним якщо його неправомірність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач не надав переконливих доказів на підтвердження того, що оспорюваний ним договір не відповідає вимогам закону, що він є фіктивним ( ст.234 ЦК) або удаваним (ст.235 цього Кодексу).

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і доводи позивача про порушення відповідачем вимог ч.5 ст.53 ЦПК України про розголошення сторонній особі відомостей про результати експертизи, вимог ч.6 цієї статті про неповідомлення експертом суду про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів, та про порушення вимог ч.8 зазначеної норми закону, якою заборонено передоручення проведення експертизи іншій особі.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій відповідача незаконними та визнання недійсним договору не підлягають задоволенню, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві і в задоволенні його вимог про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, які були похідними від первинних позовних вимог.

Зважаючи на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення не убачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді