Постанова

від 11.02.2014 по справі 820/11974/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р. Справа № 820/11974/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Демчан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р. по справі № 820/11974/13-а

за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Зонд"

про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Зонд", у якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Зонд", що знаходяться в банку, як платника податків, який має податковий борг у сумі 59034,32 грн.

18 грудня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Зонд" про накладення арешту на кошти та інші цінності - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що позивачем були вжиті усі заходи щодо виявлення майна у підприємства відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідальністю "Фірма "Зонд" (код ЄДРПОУ 21218594) зареєстроване як юридична особа 15.02.1993 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення - відсутні; місцезнаходження юридичної особи: 61052, м.Харків, вул. Маліновського, буд.3.; перебуває на податковому обліку в Західній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з 26.02.1993 року (а.с.107-109).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Зонд" має податковий борг перед бюджетом у сумі 59034,32 грн., а саме: з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підтвердження наявності у відповідача податкового боргу позивачем надано до суду наступні документи :

- копії корінця податкової вимоги від 03.06.2011 року №426 з доказами її вручення уповноваженій особі відповідача (а.с.90);

- копії податкових декларацій відповідача з податку на прибуток та з податку на додану вартість (а.с. 31-66);

- копії Актів камеральної перевірки №12.44/15.1-22/2121859.4 від 14.06.2013 року, №2203/15,3-9/2121859.4 від 20.06.2013 року, № 2242/15.3-9/2121859.4 від 26.06.2013 року і корінців податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідно до цих актів з доказами їх направлення відповідачеві та актами про неможливість вручення податкових повідомлень-рішень (а.с. 67-87);

- облікові картки платника податків (а.с.14-30);

- довідку №4255/9/20-33-15-01-19 від 09.12.2013 року про безперервність податкового боргу відповідача, що виник по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року з терміном сплати 01.03.2012 року, за підписом начальника Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, засвідченим гербовою печаткою (а.с. 99);

- довідку №4008/9/20-33-15-01-09 від 28.11.2013 року про суми податкового боргу платника податків (а.с. 13).

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України позивачем вручено податкову вимогу від 03.06.2011 року №426 , якою повідомлено відповідача про суму податкового боргу та попереджено про право податкового органу на застосування до відповідача заходів, направлених на примусове стягнення податкового боргу. Уповноважена особа відповідача - директор ОСОБА_2, вказану податкову вимогу отримав 03.06.2011 року, про що свідчить підпис ОСОБА_2 на корінці податкової вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган надав до суду доказів вжиття передбачених законом дій з проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положеннями п. 94.1 ст. 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. За змістом п. 94.4 наведеної норми арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. А згідно абз. 2 п. 94.6.2 ст. 94 Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

В п. 94.2 ст. 94 ПК України вказані обставини, з якими пов'язується право на застосування адміністративного арешту майна. Відповідно п. 20.1.17 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно. Проте відсутність у позивача майна унеможливлює виконання покладених на позивача функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу. Відповідно п. 19-1.1.19 ст. 19 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг.

Згідно з п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

Умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом на адресу відповідача направлялась податкова вимога від 03.06.2011 року №426 (а.с. 90)

Відповідно п. 87.1 та п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В п. 89.1.2 ст. 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Згідно п. 91.3 ст. 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вчинено ряд, передбачених законодавством, заходів, з метою виявлення майна , яке може бути джерелом погашення податкового боргу та встановлено отримана інформація про відсутність такого майна.

Так, Відділенням ДАІ Леніського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області на запит ОДПІ у листі від 21.09.2013р. за № 5719 повідомлено, що за ТОВ ф.„Зонд "(код ЄДРПОУ 21218594) транспортні засоби не зареєстровано.(а.с.7).

Управлінням держземагенства у м. Харкові на запит ОДПІ у листі від 23.09.2013р. за № 3192/08 повідомлено, що за ТОВ ф. "Зонд "(код ЄДРПОУ 21218594) не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування землею. (а.с.10).

Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції на запит ОДПІ у листі від 07.10.20ІЗр.за № 6467679 надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості по ТОВ ф. "Зонд "(код ЄДРПОУ 21218594), щодо права власності на нерухоме майно.(а.с.6).

Державною інспекцією сільського господарства Харківської області на запит ОДПІ у листі від 25.09.2013р. за № 05.01-26/9376 повідомлено, що за ТОВ ф. "Зонд "(код ЄДРПОУ 21218594) на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми не обліковуються.(а.с.8).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність встановлених п. 20.1.17 ст. 20 ПК України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках. При цьому колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції, що у випадку не встановлення судом обставин, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, наявність у відповідача податкового боргу за умови відсутності майна не є належною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку, оскільки застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2013р. по справі № 820/11974/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Зонд", що знаходяться в банку, як платника податків, який має податковий борг у сумі 59034,32 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 17.02.2014 р.