Рішення

від 24.02.2014 по справі 913/3492/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 лютого 2014 року Справа № 913/3492/13

Провадження №8/913/3492/13

За позовом Прокурора міста Алчевська в інтересах держави в особі Артемівської міської ради, м. Артемівськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європрилад", м. Артемівськ Луганської області, -

про стягнення 106067 грн. 55 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у судове засідання:

від прокурора - Голоденко К.О. - прокурор відділу прокуратури м. Луганська, - посвідчення №020155 від 03.09.2013;

від позивача - Олейникова А.М. - спеціаліст, - довіреність № б/н від 08.01.2014; Лисицина О.І. - провідний спеціаліст, - довіреність №б/н від 24.02.2014;

від відповідача - Поданьова Т.О. - представник, - довіреність № б/н від 01.11.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору : прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 106067,55 грн. за період з серпня 2012 року по жовтень 2013, - нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 23.11.2007, державна реєстрація від 27.12.2007 № 236103/040740800016.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/3492/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 13.01.2014 до 27.01.2014 - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду про надання документів та доказів; з 27.01.2014 до 10.02.2014 - з метою надання прокурору та позивачу часу для уточнення позовних вимог; з 10.02.2014 до 24.02.2014 - з метою надання учасникам розгляду спору подати додаткові докази (щодо укладення додаткових угод до основного договору).

10.02.2014, через канцелярію суду, прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог (вих. №85-949вих14 від 07.02.2014) (а.с.113), якою поставив суд до відома про те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 у адміністративній справі №812/7907/13-а задоволено позов Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європрилад" (далі - ТОВ "Європрилад") - про стягнення податкової заборгованості з орендної плати за договором оренди землі, - позов задоволено повністю та стягнуто зазначену заборгованість за період з червня 2012 року по вересень 2013року у сумі 98516,90 грн. (а.с.85-88).

З урахуванням цієї обставини прокурор просить стягнути з відповідача залишок боргу з орендної плати за землю за жовтень 2013 року у сумі 8297,96 грн. (106814,86 грн. - 98516,90 грн.).

З урахуванням того, що ця заява прокурора відповідає приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв її та врахував при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 24.02.2014 від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач заявлені вимоги (з урахуванням заяви зменшення позовних вимог) підтримали повністю.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність своєї вини у порушенні умов договору та на своє скрутне фінансове становище (відзив на позовну заяву від 21.01.2014 за вих. №б/н) (а.с.50-52).

Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

23.11.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у оренду терміном на 25 років (п.8) земельну ділянку площею 2,8490 га з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та комерційного призначення (п.1), нормативною грошовою оцінкою 94772,27 грн. (п.5), яка знаходиться за адресою: м.Артемівськ, вул. Кутузова, 1 Луганської області, для експлуатації виробничих будівель та споруд комплексу лісного складу (п.1).

Як сказано у п.9 договору, на момент його укладення орендна плата повинна вноситися орендарем у грошовій формі у розмірі 9,5% від нормативної грошової оцінки; її річна сума становить 9003,37 грн. (п.9).

Сторони домовилися, що: розмір орендної плати визначається з урахуванням коефіцієнтів індексації (п. 10); вона повинна вноситися щомісячно за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцеві, впродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11).

Розмір орендної плати щорічно переглядається за умов, визначених у п.13 договору, зокрема: у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно п.36 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Зі змісту договору вбачається, що сторони домовилися щодо інших істотних його умов.

Державну реєстрацію договору здійснено 27.12.2007 за №236103/040740800016 (а.с.10-12;13-16).

Його укладено на підставі рішення Артемівської міської ради Луганської області від 26.10.2007 №16/20 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ "Європрилад" для експлуатації виробничих будівель та споруд комплексу лісного складу" (а.с.16).

Предмет оренди передано орендареві 27.12.2007, що підтверджується двостороннім актом приймання-передавання (а.с.14).

Дослідження судом змісту цього договору показало, що у ньому відсутній пункт про те, що у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки автоматично, тобто без укладення додаткової угоди до основного договору, змінюється розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою.

Прокурор та позивач стверджують, що 03.01.2008 сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, відповідно до якої та у зв'язку з введенням коефіцієнту індексації 1,028 з 01.01.2008 внесли зміни до розділу 2.2."Орендна плата" останнього та, зокрема, встановили, що у зв'язку з введенням коефіцієнту індексації 1,028 з 01.01.2008, зокрема, встановили, що:

орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 9,5% від нормативної грошової оцінки та становить 9256,40 грн. на рік, а щомісячно - 771,37 грн.;

обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням середньорічного індексу інфляції, який враховується один раз на рік без додаткової угоди сторін.

Державну реєстрацію цієї угоди здійснено 25.06.2008 за №236103/040840800021 (а.с.31).

Дослідивши її, суд встановив, що:

1)у назві угоди №1 сказано, що вона укладається з метою внесення змін до договору оренди землі від 27 грудня 2007 року (в той час, як спір виник у зв'язку з виконанням умов договору оренди землі від 27 листопада 2007 року );

2)сторони домовилися про внесення змін до розділу 2.2."Орендна плата" договору від 27 грудня 2007 року, - в той час, як у договорі оренди землі від 27 листопада 2007 року розділ 2.2."Орендна плата" взагалі відсутній, - у ньому мається розділ "Орендна плата" , до складу якого входять пункти з 9-го по 14-й.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4 7 ,32-34,36 та 43 ГПК України, суд не вважає додаткову угоду №1 від 03.01.2008 в якості належного та допустимого доказу у справі.

Цей спір виник з наступних підстав.

Як зазначено у п.5 вищецитованого договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент його укладення становила 94772,27 грн., а сума річної орендної плати - 9003,37 грн. (94772,27 грн. х 9,5%) (п.9), - звідси сума місячної орендної плати становила 750,28 грн. (9003,37 грн. :12).

Додатковою угодою №1 до договору, правову оцінку якому суд надав вище у цьому рішенні, річна орендна плата була встановлена на рівні 9256,40 грн. на рік, або 771,37 грн. на місяць.

У позовній заяві (а.с.2-6) сказано, що сума нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки становить 1.048.163,41 грн ., сума річної орендної плати - 99575,53 грн. (1.048.163,41 грн. х 9,5%), а сума місячної орендної плати - 8297,96 грн. (99575,53 грн.:12).

Але на підтвердження викладеного прокурор та позивач не надали до справи відповідне рішення органу місцевого самоврядування в особі позивача - Артемівської міської ради, яким затверджено та введено у дію нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки, - замість тієї, що була визначена на день укладення договору оренди земельної ділянки, - оскільки, на їх думку, для цього достатньо витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Артемівська Перевальського району Луганської області станом на 01.01.2012 (а.с.27) та податкової звітності, наданої відповідачем у справі (а.с.19-26).

У судовому засіданні прокурор та позивач, наполягаючи на задоволенні позовних вимог (з урахуванням заяви про їх зменшення), пояснили, що у внесенні змін до основного договору не було потреби, оскільки, на їх думку, це питання врегульовано у вищезгаданій додатковій угоді №1 від 03.01.2008 - шляхом внесення змін до розділу 2.2."Орендна плата" договору, де сказано, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням середньорічного індексу інфляції, який враховується один раз на рік без додаткової угоди сторін.

Така думка прокурора та позивача не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, ґрунтується на невірному тлумаченні понять "індекс інфляції" та "нормативна грошова оцінка земельної ділянки", а тому при вирішенні цього спору не приймається до уваги судом з наступних підстав.

У статті 1 Закону України від 11.12.2003 №1378-ІУ "Про оцінку земель" надано поняття нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно якому це - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно частині 5 статті 5 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 13 Закону містить імперативний припис про обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, - при цьому, як зазначено у його статті 18, нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення (з урахуванням обставин цієї справи) здійснюється не рідше як один раз у 7-10 років.

Статтею 15 Закону встановлено, що підставою для проведення оцінки земель, у т.ч. нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Що стосується індексу інфляції, то у частині першій ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" викладено поняття індексації грошових доходів населення, відповідно до якого це - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

З вищевикладеного вбачається, що:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки та індексація річної суми орендної плати за користування земельною ділянкою не є тотожними поняттями;

додатковою угодою №1 від 03.01.2008 до основного договору сторони не врегулювали питання про автоматичне, без укладення додаткової угоди, підвищення рівня річної орендної плати у разі зміни (підвищення) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, - а тому у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом вищезгаданого договору, їм слід було керуватися пунктом 36 останнього, - тобто вирішити питання про внесення до нього змін щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також рівня річної орендної плати.

Отже, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.11.2007, державна реєстрація від 27.12.2007 №236103/040740800016, з зазначених вище питань сторонами не укладена до цього часу.

Суд також зазначає, що прокурор та позивач не надали до справи рішення Артемівської міської ради Луганської області, на підставі якого та відповідно до приписів пункту 34 частини 1 ст. 26 Закону України від 19.05.1997 року № "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.15 Закону України від 11.12.2003 №1378-ІУ "Про оцінку земель".

Прокурор та позивач стверджують, що право орендодавця не укладати додаткову угоду до договору оренди землі з зазначених судом питань ґрунтується на правовій позиції, викладеній у пункті 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", а саме: надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди землі є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Суд вважає, що з вищецитованого пункту постанови пленуму Вищого господарського суду України з повною очевидністю вбачається, що право орендодавця звернутися з позовом безпосередньо до суду, без спрямування орендареві в порядку ст. 188 ГКУ пропозиції про внесення змін до договору, - ніяким чином не свідчить про думку названого суду про відсутність необхідності внесення змін до договору.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він у зв'язку з власним тяжким фінансовим становищем (а.с.74;97) неодноразово письмово звертався до Артемівської міської ради з клопотаннями про часткову відмову від орендованої земельної ділянки (а.с.68-69;72;75;78-80;83;96), але досягти домовленості з цього питання йому не вдалося (а.с.70-71;73;76-77;81-82), - що, на його думку, свідчить про вжиття ним заходів, спрямованих на врегулювання цього спору та погашення боргу та відсутність його вини в утворенні спірної суми боргу.

Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом спору є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Артемівська Луганської області, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Артемівська міська рада.

Правовідносини щодо тимчасового платного користування земельною ділянкою врегульовані Земельним кодексом України та спеціальним Законом України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі".

Статтею 93 ЗК України (у редакції, чинній на день прийняття рішення міськради та укладення договору) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Порядок надання земельної ділянки в оренду врегульовано статтями 123 та 124 Земельного кодексу .

Згідно ст. 125 останнього право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

В силу ч.5 ст. 126 ЗКУ (у редакції, чинній на час укладення договору) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Користування землею в Україні є платним (ч. 1 ст. 2 спеціального Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час укладення договору та до 01.01.2011; ст.ст.287-288 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), який набрав чинності з 01.01.2011).

За загальним правилом (частини 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України; ст. 174 ГКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений між сторонами договір належить до категорії орендних та є господарським.

Перелік істотних умов договору оренди землі визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі", до числа яких, зокрема, віднесено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В силу ст. 632 Цивільного кодексу ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Уклавши договір оренди землі від 23.11.2007, сторони набули низку прав та зобов'язань.

В силу частини 1 ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 36 основного договору, укладеного сторонами, передбачено можливість та порядок внесення змін до нього.

Згідно частинам 1-2 ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Процедура внесення змін до господарського договору врегульована статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 30 Закону "Про оренду землі" зміна умов останнього здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, позивач (орендодавець) не дотримався врегульованого чинним законодавством порядку внесення змін до договору оренди землі від 27.11.2007.

Отже, суд вважає належним чином доведеним, що зміни до згаданого договору в частині нормативної грошової оцінки та річної суми орендної плати не вносилися, а тому позивач не має правових підстав вимагати, а відповідач - сплачувати орендну плату у іншому розмірі, ніж зазначено у пункті 9 договору від 27.11.2007.

За таких обставин прокурор та позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством (ст.ст.32-34 ГПК України) не довели наявність факту порушення відповідачем умов укладеного договору.

Спосіб захисту порушеного права, обраний прокурором та позивачем, не відповідає фактичним обставинам справи та приписам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України, а тому позов (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на позивача, визначеного прокурором, - керуючись при цьому правовою позицією, викладеною у пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду Україхни від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України", згідно якій, приймаючи рішення зі справи, провадження по якій порушено за зявою прокурора, господарський суд, у разі повної відмови у позові, судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача.

Судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до приписів п.11 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Згідно підпункту першому п.2 ч.2 ст. 4 цього Закону у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" на 1 січня 2013 року (1147,00 грн.), оскільки прокурор з цим позовом звернувся до суду 25.12.2013 (а.с.2-6).

Виходячи з того, що ціна позову становить 8297,96 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позровних вимог), сума судового збору складає 1720,50 грн., який підлягає стягненню з Артемівської міської ради Луганської області на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,625,628,629,632,651,654 Цивільного кодексу, ст.ст.20,173 Господарського кодексу України; ст.93,123-126 Земельного кодексу України; ст.ст.4,13,15,30 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,32-34,36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Прокурора міста Алчевська в інтересах держави в особі Артемівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європрилад" - про стягнення 8297 грн. 96 коп. - відмовити.

2.Стягнути з Артемівської міської ради, ідентифікаційний код 04051773, яка знаходиться за адресою: місто Артемівськ, вул. Серго, 3 Перевальського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок: №31214206783006, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, ККД - 22030001, символ звітності банку - 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у Перевальському районі Луганської області Головного управління Міндоходів України у Луганській області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.02.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 28 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Середа