Рішення

від 18.02.2014 по справі 12/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/235 18.02.14 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

До 1) Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва

2) Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

Про стягнення 296 945,07 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаЛевченко В.І. - представник (дов. № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013) Від відповідача 1 Від відповідача 2не з'явився не з'явився Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва про стягнення грошових коштів у розмірі 296 945,07 грн. (217 876,83 грн. - борг за спожиту теплову енергію, 68 407,91 грн. - збитки від інфляції, 10 660,33 грн. - 3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 1630064 від 01.04.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 09.07.2009 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/235 та призначено розгляд справи на 07.08.2009.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 07.08.2009 не направив.

Ухвалою суду від 07.08.2009 відкладено розгляд справи на 04.09.2009 в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 про порушення провадження у справі № 12/235.

В судовому засіданні 04.09.2009 представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог АЕК "Київенерго" з наступних підстав.

Позивач виставляє суму заборгованості у розмірі 296 945,07 грн. згідно його розрахунку дана сума почала обраховуватись з 01.11.2006 по 01.05.2009 року, але ДКП "Житлоремфонд" її не визнає, так як відповідно до рішення № 25 від 11.12.2001 року Деснянської районної в м. Києві Ради другої сесії XXIII скликання, створено комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району. Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації за № 433 від 29.12.2001 "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва", була проведена передача на його баланс житлового і не житлового фонду, що перебував на балансі ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 року. З вказаного періоду основною функцією державного комунального підприємства "Житлоремфонд" є робота по збору боргів минулих років з мешканців -боржників Деснянського району, та розрахунку заборгованості перед поставниками послуг.

Таким чином, ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 не є споживачем послуг, наданих АЕК "Київенерго". ДКП "Житлоремфонд" неодноразово письмово інформувало позивача про розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, але ніякого позитивного результату дані звернення не знайшли, тому ДКП "Житлоремфонд" було змушене заключити договір доручення від 01.02.2002 з КП "Житлорембудсервіс", згідно якого споживачем послуг позивача з 01.02.2002 року було саме КП "Житлорембудсервіс", яке повинно було й розраховуватись за послуги АЕК "Київенерго". Тому згідно розрахунку позивача сума, яка утворилась з періоду 01.02.2002 року, повинна бути стягнута з КП "Житлдорембудсервіс".

З періоду 01.02.2002 року по теперішній час ДКП "Житлоремфонд" проводить оплату боргів минулих років шляхом розщеплення коштів (кошти заборгованості мешканців Деснянського району за житлово-комунальні послуги попередніх періодів), які надходять на транзитний рахунок ГІОЦ.

Таким чином, згідно додатку № 2 тарифи та порядок розрахунків до договору, укладеного між ДКП "Житлоремфонд" та АЕК "Київенерго" про постачання теплової енергії у гарячий воді, розрахунки провадяться по розщепленню через транзитний рахунок КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" КМДА.

Крім того, як вбачається з розрахунку позивача до позову, заборгованість ДКП "Житлоремфонд" відсутня, борг повністю відноситься до новоствореного підприємства "Житлорембудсервіс".

Актів звірки між позивачем та відповідачем стосовно даного договору проведено та підписано не було.

Виходячи з вищезазначеного, відповідач просить суд залучити до справи в якості відповідача 2 Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217 вул. Закревського, 15) та зобов'язати позивача провести тристоронню звірку взаєморозрахунків між АЕК "Київенерго", ДКП "Житлоремфонд" та КП "Житлорембудсервіс".

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 04.09.2009 відкладено розгляд справи на 23.09.2009 р., залучено до участі у справі іншого відповідача - Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва.

В судовому засіданні 23.09.2009 представником відповідача 2 подано клопотання про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

На даний час у судах різних юрисдикцій та інстанцій розглядається ряд справ стосовно законності тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлених численними розпорядженнями КМДА, починаючи з листопада 2006 р. До остаточного вирішення цих справ неможливо розглядати зазначену справу з огляду на невизначеність тарифів на житлово-комунальні послуги, від яких залежить встановлення чи відсутності заборгованості відповідача у тому чи іншому розмірі.

Так, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.2008 визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007. № 640, від 30.05.2007 № 641, від 30. 05.2007 № 642, від 30.05.2007 № 643.

Зазначена Постанова залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 по справі № 22-а 14381/08.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 цього Закону передбачено порядок формування тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, розпорядження виконавчого органу Київського міської ради КМДА, якими встановлені тарифи на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, визнані протиправними та скасовані.

Проте, постанова Окружного адміністративного суду від 24.01.2008 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 оскаржені до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою від 29.01.2009 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження по даній справі та зупинив виконання оскаржуваних постанови та ухвали.

Також слід зазначити справу за № 8/588 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київ гума" до Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, треті особи Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" про визнання нечинними Розпоряджень від 27.11.2008 року № 1661, № 1662, № 1663, від 25.12.2008 р. № 1780, № 1780/1, від 30.12.2008 р. № 1792, від 16.01.2009 р. № 33.

Крім того, у Шевченківському районному суді продовжується розгляд справи № 2а-07/09 за позовом ОСОБА_3 до Голови КМДА Черновецького Л.М., Київської міської ради та КМДА про визнання протиправними та скасування рішень та розпоряджень про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги за період з лютого 2007 по теперішній час.

За таких обставин відповідач 2 просить суд зупинити провадження у справі № 12/235 до вирішення інших зазначених вище справ.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав клопотання відповідача 2 обґрунтованим та прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 12/235 до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/131 Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 23.09.2009 розгляд справи зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/131 Окружного адміністративного суду м. Києва.

03.09.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку ії тим що усунено обставини що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 18.12.2013 провадження у справі поновлено та призначено на 14.01.2014.

14.01.2014 відділом діловодства суду отримана заява про заміну позивача на його процесуального правонаступника.

В судове засідання 18.02.2014 представник позивача з?явився, надав суду усні пояснення по справі, просив задовольнити клопотання про зміну найменування позивача.

Згідно з п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу -наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Клопотання судом задоволено

В судове засідання 18.02.2014 представник відповідача 1 не з?явився, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання 18.02.2014 представник відповідача 2 не з?явився, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 18.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"(постачальник) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" Деснянського району міста Києва(споживач) було укладено договір № 1630064 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.10.2006 р. до 01.05.2009 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 217 876,83 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 68 407,91 грн. та 3% річних в сумі 10 660,33 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Договір № 1630064 від 01.04.2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати у РВТ-6 за адресою вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

При цьому п. 4.3 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що після звернення позивача з указаним позовом до суду відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем у розмірі 217 876,83 грн., що підтверджується заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача зазначив, що основний борг сплачено в повному обсязі.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 217 876,83 грн., що у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Окрім суми основного боргу позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 68 407,91 грн. та 10 660,33 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем 1 зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача 1 є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з розрахунком інфляційної складової боргу в розмірі 68 407,91 грн. та 3% річних в розмірі 10 660,33 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач 1 доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.25, 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" правонаступником " Публічним акціонерним товариством "Київенерго".

2 Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 4543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) збитків від інфляції - 68 407 (шістдесят вісім тисяч чотириста сім.) грн. 91 коп. 3% річних - 10 660 (десять тисяч шістсот шістдесят.) грн. 33 коп. 2969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев?ять ) грн. 45 коп. - витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В частині стягнення основного боргу в розмірі 217 876,83 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення 24.02.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко