Постанова

від 27.02.2014 по справі 913/2697/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.02.2014р. справа №913/2697/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Валової В.Ю. від позивача:Сімейко А.І., представник за дов. від 15.01.14р. № 06-05-12/69 Пальчик М.О., представник за дов. від 30.12.13р. № 06-05-245/2185 від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калита», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського судуЛуганської області від 06.12.2013 року у справі№ 913/2697/13 (суддя Косенко Т.В.) за позовомДержавного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калита», м. Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення боргу у розмірі 44993,70грн., пені у розмірі 21187,45грн., 3% річних у розмірі 1453,45грн. ВСТАНОВИВ:

07.10.2013р. Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калита», м. Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення боргу у розмірі 44993,70грн., пені у розмірі 21187,45грн., 3% річних у розмірі 1453,45грн. (т.1 а.с.3-10).

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.12.2013р. позовні вимоги Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «Калита», м. Сєвєродонецьк на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» заборгованості - 44993,70грн., пені - 21187,45грн., 3% річних - 1453,45грн. та суму судового збору у розмірі 1720,50грн. (т.1, а.с.215-219).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №252 від 10.10.2008р. в частині поставки теплової енергії в гарячій воді, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості, пені та 3% річних.

Відповідач, ТОВ «Калита» звернувся із апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю (т.2 а.с.5-7).

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що ТОВ «Калита» від»єдналось від централізованого постачання гарячої води та опалення.

Апелянт звертає увагу на те, що директора ТОВ «Калита» Калітієвського М.М. вже було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що зазначено у постанові у справі про адміністративне правопорушення від 08.12.2011р.

Апелянт зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено ані примусового ані добровільного відновлення мереж теплопостачання у разі їх демонтажу. Крім того, апелянт вважає, що місцевий господарський суд не вірно послався на наказ Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України №4, оскільки вказаний наказ містить норми про порядок відключення окремих, саме житлових будинків, а не приміщень, які виведені із житлового фонду.

Також, апелянт стверджує, що він не погоджується з розрахунком позивача щодо поставки гарячої води у вигляді 779,66102 куб.м., оскільки радіатори у його приміщенні демонтовані.

24.02.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 18.02.2014р. № 06-05/1-28, в якому останній просив рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2013р. по даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт у судове засідання не з»явився, але 24.02.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на поважну причину неприбуття представника у судове засідання, а також аналогічна телеграма від 25.02.2014р.

Приймаючи до уваги те, що згідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження від 13.01.2014р. явка сторін не визнавалася обов»язковою, а також те, що до апеляційної скарги додана довіреність від 12.11.2013р., якою уповноважені і інші особи представляти інтереси підприємства відповідача у судових установах, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без участі сторони, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганської області (ідентифікаційний код 00131050) є юридичною особою, що підтверджено Витягом з ЄДР, довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (т.1 а.с.68, 89, 90-94).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Калита», (ідентифікаційний код 23473729), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.64).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2008р. між ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ"(за договором -енергопостачальна організація, далі -позивач) та ТОВ «Калита» (за договором -споживач, далі - відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №252 (т.1, а.с.13-14).

За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (Розділ 1 договору).

Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на опалення в період опалювального сезону у приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, Гвардійський,35/33,34 загальною площею 148,4 мІ (п.2.1 договору).

Згідно пункту 2.2 договору енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 15.10.2008р. до 15.10.2009р. теплову енергію в гарячій воді в межах ? рік=46 Гкал/рік з максимальним навантаженням Е ?= 0,0276 Гкал/годину.

Розділом 3 договору визначені права та обов'язки енергопостачальної організації.

Так, пунктом 3.2.2 договору встановлено, що серед обов'язків енергопостачальної організації є обов'язок повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Розділом 6 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради згідно рішення №1772 від 17.09.2008р., затверджений з 19.09.2008р. (п.6.1 договору) (т.1, а.с.13 зворотній бік).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

Орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору становить 15288грн., ПДВ 3058грн., всього 18346 грн. Ціна за 1 Гкал (тариф) 332,35грн. без ПДВ (п.6.3 договору).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.6.4 договору).

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктами 6.2, 6.6 договору передбачений обов'язок відповідача оплатити отримані послуги на підставі рахунків позивача не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію нараховується пеня за 1 рік у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.2.3).

Договір набуває чинності з 15.10.2008р. та діє до 15.10.2009р. (п.10.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.2 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору, свої зобов»язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії належним чином не виконав, у зв»язку з чим утворилася заборгованість у сумі 44993,70 грн.

Відповідачу були направлені неодноразово претензії, що містяться в матеріалах справи які залишені без відповіді та реагування ( т.1 а.с.29-43).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що у період з листопада 2011р. по квітень 2012р. та з листопада 2012р. по квітень 2013р. він надав відповідачеві послуги з теплопостачання на загальну суму 44993,70грн., що підтверджується долученими до справи рахунками за вказаний період (т. 1, а.с.17-28).

З матеріалів справи вбачається, нежитлове приміщення відповідача, розташоване на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку № 35 по проспекту Гвардійському у м.Сєвєродонецьку, який обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічне та теплотехнічне об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення відповідача, що разом становить єдину систему централізованого опалення житлового будинку № 35 по проспекту Гвардійському у м.Сєвєродонецьку. Як зазначає позивач, технічної можливості відключення окремих приміщень у даному житловому будинку не передбачено.

Позивач стверджує, що відповідач впродовж зазначеного періоду часу неналежним чином виконував умови укладеного договору, у зв'язку з чим станом на 30.09.2013р. утворився борг у сумі 44993,70грн.

З метою спонукання його до погашення боргу позивач у період з 28.12.2011р. по 21.05.2013р. спрямував на його адресу низку претензій (т.1, а.с.29-43).

Проте, як стверджує позивач, відповідач допустив порушення умов договору №252 від 15.10.2008р. щодо своєчасної та повної сплати вартості отриманих послуг, що призвело до утворення станом на 30.09.2013 року основного боргу за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року та з листопада 2012 року по квітень 2013 року у сумі 44993,70грн. (т.1, а.с.4-5), на який позивач, керуючись чинним законодавством та умовами вищеназваного договору, нарахував:

пеню за період з 22.12.2012р. по 30.09.2013р. (з урахуванням часу виникнення права на її нарахування) - у сумі 21187,45 грн. (т. 1, а.с.8);

3% річних за період з 25.12.2011р. по 30.09.2013р. у сумі 1453,45 грн. (т. 1, а.с.8-9), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду із зазначеним вище позовом до відповідача про стягнення основного боргу у сумі 44993,70грн., пені у сумі 21187,45грн., 3% річних у сумі 1453,45грн. за опалювальні сезони з листопада 2011року по квітень 2012р. та з листопада 2012р. по квітень 2013р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV( далі - Закон № 1875- IV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1875 комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 252 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2008р. є договором про надання послуг, отже на нього розповсюджуються положення глави 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення».

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов»язання ( ч. 2 ст. 901 ЦК України).

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує відповідач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

До 21.07.2010р. тариф на теплову енергію визначався у відповідності до п.6.2 договору.

У визначенні суми заборгованості суб»єктів природних монополій за поставлену теплову енергію застосуванню з 22.07.2010р. підлягають тарифи на теплову енергію, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010р. № 1729, прийняті останньою в межах повноважень, наданих Законом України «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» від 09.07.2010р. № 2479-У1.

Як зазначив позивач, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу становила:

- з 01.10.2011р. по 31.03.2012р. (тариф для потреб інших споживачів) 904 грн. 55 коп. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 30.09.2011р. № 200/1 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 30.09.2011р. № 131 "Про встановлення тарифів на теплову енергію Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";

- з 01.04.2012р. (тариф для потреб інших споживачів) 970 грн. 02 коп. згідно наказу по підприємству від 21.03.2012р. № 70 "Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам", прийнятого на підставі Постанови НКРРКП України від 16.03.2012р. № 136 "Про встановлення тарифів на теплову енергію Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів зазначає, що доказів припинення дії договору № 252 від 15.10.2008р. в установленому законодавством і умовами договору порядку відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідач свої обов»язки щодо оплати за отримані послуги не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 44993,70грн. за листопад 2011р. по квітень 2012р. та з листопада 2012р. по квітень 2013р., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Позивачем підтверджено належними доказами, а апелянтом не спростовано, що відповідач, отримавши від позивача теплову енергію, повинен був у визначений договором строк оплатити її вартість, а відтак колегія суддів погоджує висновок місцевого господарського суду про те, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні умов договору та висновок суду про стягнення заборгованості у сумі 44993,70грн. за договором №252 від 15.10.2008р. є правильним.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.7.2.3 Договору у розмірі 21187,45грн.

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 та ч.3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок нарахованої пені відповідно до вищенаведених норм, тому колегія суддів погоджує висновок суду про задоволення позову в частині щодо стягнення пені у розмірі 21187,45 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені приписи законодавства та перевіривши заявлені до стягнення 3% річних у сумі 21187,45грн. за період з 25.12.2011р. по 30.09.2013р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення цих вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта про не отримання послуг позивача через відсутність в його приміщенні централізованого опалення та постачання гарячої води, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Пунктами 24-28 Правил №630 встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, але таке відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється виключно з дотриманням порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

В цих же пунктах Правил зазначено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Для відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води необхідна наявність технічної можливості такого відключення, що має бути передбачено затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Пунктом 11 Правил № 1198 встановлено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

За приписами п.п. 40, 41 Правил користування тепловою енергією обов'язком споживачів є забезпечення належного стану обслуговування та безпечної експлуатації власної системи теплоспоживання, а також недопущення переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до теплового балансу будинку, будівлі (споруди). Споживач несе відповідальність як за самовільне переобладнання системи теплоспоживання, так і взагалі за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758 (далі-Порядок), встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що по закінченню робіт з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП складається Акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Самовільне відключення окремих приміщень від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та гарячого водопостачання призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що призводить до порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Більше того, при будівництві самого будинку, для системи централізованого опалення використовуються певні види і діаметри труб, які повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску. Будь-які зміни тиску можуть привести до аварійних наслідків.

З огляду на викладене та аналізуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що чинним законодавством України встановлено чіткий порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачає виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами.

Відповідачем відповідної процедури дотримано не було.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та погоджується колегією суддів, опалювальні прибори відповідача входять до єдиної системи централізованого опалення будинку і питання як отримання послуг централізованого опалення, так і відключення від нього регулюються спеціальними нормами.

Акт про відсутність факту наявності централізованого опалення та постачання гарячої води з ініціативи споживача від 20.08.2010р., на який посилається відповідач, не відповідає вимогам законодавства, складений тільки мешканцями кількох квартир з різних будинків м.Сєвєродонецька, а тому не приймається колегією суддів до уваги.

Посилання апелянта на те, що він був двічі притягнутий до відповідальності за одне і теж є безпідставним, оскільки за самовільне відключення від мереж теплопостачання встановлена адміністративна відповідальність, а за невиконання умов договору відповідальність передбачена наведеними вище нормами Цивільного та Господарського кодексів, тобто в даному випадку мають місце різні порушення та різні види відповідальності.

Інші доводи колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновок місцевого господарського суду.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2013 року у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калита» м.Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2013 року у справі № 913/2697/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2013 року у справі № 913/2697/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.4 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Луганської обл.