Рішення

від 16.12.2013 по справі 1328/976/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1328/976/12 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/783/1054/13 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія:45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Мацея М.М., Тропак О.В.,

секретаря Дідуся О.Р.,

з участю представника Львівської міської ради Гнатковської М.І., прокурора Лящука Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Брюховицької селищної ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2012 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_3, Брюховицької селищної ради, треті особи Управління Держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про витребування майна від добросовісного набувача, -

в с т а н о в и л а:

27 січня 2012 року прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі позивачів - Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України та Львівської міської ради про скасування рішення селищної ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсними договорів поділу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2012 року поновлено строк звернення до суду. Позов задоволено.

Скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 8676, укладений між Брюховицькою Селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 10400, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині передачі у власність ОСОБА_6 8275/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,7931 га кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 2196, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 в частині передачі у власність ОСОБА_3 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 10.07.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 2742, укладений між ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3.

Визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 ЯЖ № 580874 від 06.08.2009 року.

Витребувано в ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0420 га - кадастровий № 4610166300:04:003:0075 - державний акт серії ЯЖ № 580874 та зобов'язано повернути вказану земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішення суду оскаржила Брюховицька селищна рада.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, районний суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів та проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них. Прокурором Шевченківського району безпідставно визначено Львівську міську раду позивачем по даній справі, оскільки жодного обґрунтування порушення прав Львівської міської ради, Кабінету Міністрів України не вказано. Судом задоволено позов повністю, чим порушено вимоги ЦПК України, так як ухвалою суду було закрито провадження у справі в частині вимог до ТзОВ «Новобуддизайн» Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

14 січня 2013 року, до початку судового розгляду, до апеляційної скарги Брюховицької селищної ради приєднався представник ОСОБА_7 - ОСОБА_16, який зазначає, що оскаржуваним рішенням порушено права ОСОБА_7, яка не була залучена до участі у розгляді справи. Відтак, повністю погоджується з мотивами апеляційної скарги та підтримує її. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.09.2012 року та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі в частині вирішення публічно-правового спору між Брюховицькою селищною радою та Кабінетом Міністрів України, Державним агентством лісових ресурсів України, Львівською міською радою - закрити, а врешті вимог прокурора відмовити за безпідставністю.

Інші учасники цивільного процесу повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 211, 214, 215, 216, 217, 218, 220, 221, 222), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Львівської міської ради Гнатковську М.І., прокурора Лящука Т.І., перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбчено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення частково не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 листопада 2008 року, вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» та не була вилучена з його користування. Відтак Брюховецька селищна рада не мала права відчужувати вказану земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, також покупець ТОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав набувати земельну ділянку у власність та відчужувати іншим особам, а тому відповідач ОСОБА_3 набув її у власність безпідставно. Тому районний суд прийшов до переконання, що правочини вчинені з порушенням вимог ЗК України, а також особами, які не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності, тобто з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215, 216 ЦК України, є підставою для визнання їх недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

У зв'язку з цим, суд робить висновок, що оскільки відповідач ОСОБА_3 набув права власності на спірне майно в осіб, які не мали права його відчужувати, тобто не у власника і не в особи, яка вправі була ним розпоряджатися, а рішення судів, на підставі яких, право власності на спірні землі перейшло до ТзОВ «Новобуддизайн» та ПП «Буддизайн» скасовано, - спірне майно підлягає поверненню законним власникам та розпорядникам.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а відповідно із рішенням суду в частині: скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8676, укладеного між Брюховицькою Селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10400, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині передачі у власність ОСОБА_6 8275/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,7931 га кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2196, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 в частині передачі у власність ОСОБА_3 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 10.07.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2742, укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3; визнаня нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 ЯЖ № 580874 від 06.08.2009 року; витребування в ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0420 га. - кадастровий № 4610166300:04:003:0075 - Державний акт серії ЯЖ № 580874 та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, - з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено та, як вбачається з матеріалів справи, Брюховицька селищна рада, розглянувши заяву Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс», 11.03.2004 року та 18.03.2004 року прийняла рішення № 245 та № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, у кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га. і віднесла їх до земель селища рекреаційного призначення (а.с. 235, 241, 137-142 (233, 244, 240)).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року (а.с. 18-19, 34).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року у задоволенні касаційних скарг на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року відмовлено (а.с. 31).

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2006 року ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року та рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 35-38).

Ухвалою Верховного Суду України від 09.02.2007 року скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.07.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду в іншому складі (а.с. 27-30).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року залишено без змін (а.с. 32-33).

15 листопада 2004 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення у цивільній справі, яким зобов'язав Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн» для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов'язав ТзОВ «Новобуддизайн» сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТзОВ «Новобуддизайн», яка складає згідно з експертною оцінкою 2 646 740,00 грн., на банківський рахунок Брюховицької селищної ради (а.с. 78-79).

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатські області від 26.04.2005 року вказане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року залишене без змін ( а.с. 80-81).

28.11.2007 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання в.о. прокурора Львівської області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року та ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 26.04.2005 року.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року набрало законної сили 25.03.2008 року (а.с. 75).

В подальшому, зазначене вище рішення суду переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області по заяві заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами. 15.06.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду воно було скасовано та провадження у справі закрито. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області підставою для скасування свого рішення від 15.11.2004 року вказав те, що ТОВ «Новобуддизайн» було виключено з ЄДРПОУ, а це є підставою для закриття провадження у справі (а.с. 22-26).

Водночас, ще до скасування зазначеного судового рішення від 15.11.2004 року і закриття провадження у справі, на виконання цього рішення - Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року, яке набрало законної сили 25.03.2008 року, двадцять другою сесією п'ятого скликання Брюховицької селищної ради 23.10.2008 року прийнято рішення № 618 «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року», яким, зокрема, вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» площею 8,8643 га, яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вул. Раснянської та укласти ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу земельної ділянки в строк до 01.09.2009 року ( а.с. 9).

Постановою державного виконавця від 11 серпня 2008 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа щодо виконання рішення суду Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року (а.с. 74, 75).

Згідно постанови державного виконавця від 21.01.2009 року вищевказане виконавче провадження було закінчене у зв'язку з виконанням Брюховицькою селищною радою рішення суду, а саме прийняттям рішення № 618 від 23 жовтня 2008 року (а.с. 201 (76,77)).

На виконання рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року № 618, 05 листопада 2008 року між ТзОВ «Новобуддизайн» (покупець) та Брюховицькою селищною радою (продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у встановленому законом порядку (а.с. 10-11).

Об'єктом купівлі-продажу, згідно п.п. 1.1., 1.4. договору, є земельна ділянка загальною площею 8,8643 га, з яких 1,8000 га під житлове будівництво (кадастровий № 4610166300:04:003:1605) та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської (кадастровий № 4610166300:04:003:1606 - площа 6,3611 га, кадастровий № 4610166300:04:003:1621 - площа 0,7032). За цільовим призначенням земельна ділянка належить до категорії земель житлової та громадської забудови (п. 1.3). Вартість земельної ділянки визначена в сумі 2 646 740,00 грн. без ПДВ (п. 2.1).

25.12.2008 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 10400, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині передачі у власність ОСОБА_6 8275/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,7931 га кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).

11.06.2009 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 2196, між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 в частині передачі у власність ОСОБА_3 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

10.07.2009 року між ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 укладено договір про поділ земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 2742 (а.с. 16).

На підставі вищевказаних договорів ОСОБА_3 06.08.2009 року зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, оформивши державний акт на право власності на неї, а саме: площею 0,0420 га, кадастровий № 4610166300:04:003:0075, державний акт серії ЯЖ № 580874, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с. 17).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Предметом даного спору є рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року, тому спір щодо законності прийняття даного рішення, виходячи із приписів ст. 58 Конституції України, слід вирішувати у відповідності до законодавства, що діяло станом на дату прийняття спірного рішення.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару за договором купівлі-продажу, крім випадку примусового продажу та інших випадків, встановлених законом належить власникові товару, при цьому якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до пп. «а» ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Підстави набуття державою права власності на землю передбачені ч. 5 ст. 84 ЗК України. Такими підставами є: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки.

Згідно до п. 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 10 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. Аналогічна норма передбачена ст. 9 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Із заперечення на позовну заяву представника відповідача - Брюховицької селищної ради - в.о. селищного голови Ощудляк О.О. вбачається, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі селищною радою не проводилося, в матеріалах справи відсутні докази протилежного ( а.с. 70-72).

Згідно п. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанови Львівського Апеляційного господарського суду від 07 червня 2013 року та Вищого господарського суду України від 04 червня 2013 року свідчать про те, що станом на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між Брюховицькою селищною радою і ТзОВ «Новобуддизайн», згідно земельно-кадастрових даних , земельна ділянка, яка знаходилась в оренді ТзОВ «Новобуддизайн» згідно договору оренди землі терміном на 10 років, нотаріально посвідченого та належно зареєстрованого, що сторонами не оспорюється, знаходилась в межах населеного пункту смт. Брюховичі, за цільовим призначенням: для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру з об'єктами громадсько-житлового призначення (а.с. 182-186, 203-206).

Прокурор та позивачі не долучили до матеріалів докази знаходження спірних земельних ділянок за межами смт. Брюховичі.

Таким чином, враховуючи те, що спірна земельна ділянка площею, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ТзОВ «Новобуддизайн», знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідності до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пп. «а» ст. 12, ст. ст. 83, 122, 127, 128, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення № 618 від 23.10.2008 року) Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

В свою чергу, прокурором та позивачами не надано доказів перебування земельної ділянки загальною площею 8,8643 га станом на 2008 рік в державній власності та не наведено жодних підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку, які передбачені ч. 5 ст. 84 ЗК України. Зокрема, не подано доказів, які б свідчили про те, що Брюховицьке лісництво здійснювало землекористування спірною земельною ділянкою за наявності правовстановлюючих документів.

Окрім того, як вже зазначалося вище, спірне рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року № 618 було прийнято на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі № 2-3327/04.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналогічна норма була передбачена ст. 11 Закону України «Про судоустрій України», чинного на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року.

Відтак, враховуючи закріплений Конституцією України та законодавством принцип обов'язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі № 2-3327/04, яке набрало законної сили 25.03.2008 року, підлягало обов'язковому виконанню Брюховицькою селищною радою.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що постановою державного виконавця від 11 серпня 2008 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа щодо виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 листопада 2004 року і згідно постанови державного виконавця від 21.01.2009 року вищевказане виконавче провадження було закінчено, у зв'язку з виконанням Брюховицькою селищною радою рішення суду, а саме прийняттям рішення № 618 від 23 жовтня 2008 року.

Посилання прокурора на скасування 15.06.2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року за нововиявленими обставинами та закриття провадження по справі № 2-3327/04 року, як на підставу скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року, є безпідставним, оскільки це судове рішення було скасоване і провадження у справі закрито уже після фактичного виконання спірного рішення Брюховицької селищної ради і виключно з процесуальних підстав, зокрема, у зв'язку з тим, що ТзОВ «Новобуддизайн» було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України у зв'язку з його ліквідацією. Тобто рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року по суті цим же судом 15.06.2010 року не переглядалося і його незаконність в судовому порядку не встановлена.

Щодо посилання прокурора, як на чергову підставу для задоволення позовних вимог, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року, яким визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 року та № 263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, АДРЕСА_2 загальною площею 19,1 га. та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, тобто на дату прийняття спірного рішення № 618 від 23.10.2008 року) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), і лише з 2 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 року № 1066-VI, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Тобто, вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Вилучення земельних ділянок також здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено Львівським Апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, станом на 01.01.2004 року згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем, спірна земельна ділянка, яка знаходилась в оренді ТзОВ «Новобуддизайн» згідно Договору оренди землі терміном на 10 років, знаходилася в межах населеного пункту смт. Брюховичі, входила в межі земельної ділянки, яка знаходилася в користуванні Брюховицького лісництва без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (обліковувалася в ш.р. 88 Лісогосподарські підприємства (а.с. 182-186).

Про це стверджує у своїх запереченнях на позовну заяву і Брюховицька селищна рада (а.с. 70-72).

Станом на 01.01.2004 року Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Брюховицького лісництва в смт. Брюховичі державної реєстрації не проходив. Отже, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, зокрема, в даному випадку Брюховицька селищна рада.

В матеріалах справи відсутні докази оформлення Брюховицьким лісництвом чи Державним лісогосподарським об'єднанням «Львівліс» у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди спірною земельною ділянкою шляхом отримання Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи укладення договору оренди земельної ділянки.

Відтак, виходячи з приписів ст. 125 ЗК України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» не виникло.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на дату прийняття Брюховицькою селищною радою спірного рішення № 618 від 23.10.2008 року, в останньої не виникло обов'язку щодо отримання згоди Брюховицького лісництва чи Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс», як в належних землекористувачів, на вилучення спірної земельної ділянки.

До того ж, станом на дату винесення спірного рішення, земельна ділянка знаходилась в оренді ТзОВ «Новобуддизайн».

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що скасування в судовому порядку рішень Брюховицької селищної ради № 245 від 11.03.2004 року та № 263 від 18.03.2004 року не впливає на правомірність прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.11.2008 року.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення № 618 від 23.11.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі № 2-3327/04» прийняте Брюховицькою селищною радою в межах компетенції, на виконання судового рішення, яке було обов'язковим до виконання, та з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у зв'язку із чим ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2012 року було закрито провадження по справі в частині вимог до ТзОВ «Новобуддизайн» через ліквідацію юридичної особи (а.с. 54).

З викладеного вище, в тому числі і у зв'язку з тим, що право розпорядження спірною земельною ділянкою все таки належало Брюховицькій селищній раді, вбачається безпідставність позовних вимог прокурора і в частині визнання укладених договорів купівлі продажу недійсними, а саме: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року укладеного між Брюховицькою Селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині передачі у власність ОСОБА_6 8275/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,7931 га кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2009 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 в частині передачі у власність ОСОБА_3 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; та визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 10.07.2009 року, укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 та витребування у нього спірної земельної ділянки, то такі вимоги теж не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Тобто, відповідно до вимог статті 388 ЦК України набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом.

За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

Тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:

а) набувач має бути добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника;

б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;

в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором (схову, майнового найму) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.

За змістом зазначених правових норм суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Як було зазначено вище, право розпорядження спірною земельною ділянкою все таки належало Брюховицькій селищній раді. Тобто, в даному випадку відсутній факт вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника, тобто Брюховицької селищної ради. Прокурором та позивачами не доведено, що вказана земельна ділянка вибула саме з державної власності і що право розпорядження цією земельною ділянкою належало саме Кабінету Міністрів України.

Державний акт на право власності на землю є документом, що посвідчує відповідне право і видається на підставі рішень органів місцевого самоврядування або ж укладених цивільно-правових угод.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання нечинним Державного акта серії ЯЖ № 580874 на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 та витребування у нього спірної земельної ділянки площею 0,0420 га - кадастровий № 4610166300:04:003:0075.

Прокурор звернувшись з позовом в січні 2012 року також просив поновити строки звернення до суду щодо скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року з тих підстав, що прокуратура отримала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року (про залишення без змін рішення Шевченківського райсуду від 14.02.2005 року) лише 11.01.2010 року.

Беручи до уваги ст. 268 ЦК України, в редакції, що діяла на дату пред'явлення позову, суд апеляційної інстанції вважає, що прокуратурою Шевченківського району м. Львова пропущено строки звернення до суду з позовом, в тому числі і щодо про скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року, оскільки п. 4 частини першої цієї статті, яким позовна давність не поширювалася, зокрема на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, було виключено на підставі Закону № 4176-VІ від 20 грудня 2011 року.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, однак з причин, зазначених прокурором у своїй заяві (а.с. 4-8).

Окрім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовні вимоги заявлені прокурором Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України та Львівської міської ради.

В позовній заяві прокурором зазначено, що позов подано з метою захисту державних інтересів, оскільки внаслідок оспорюваних правовідносин незаконно вилучено з державної власності землі лісогосподарського призначення площею понад 19 га.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, а згідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позов пред'явлено з метою захисту державної власності на земельну ділянку, то належним позивачем у даній справі може бути Кабінет Міністрів України, до повноважень якого відноситься розпорядження землями державної власності.

Стосовно порушення прав Львівської міської ради, то в позовній заяві прокурора не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів Львівської міської ради стосовно земель державної власності. Представник Львівської міської ради в обґрунтування заявлених позовних вимог в інтересах Львівської міської ради покликається на адміністративне підпорядкування смт. Брюховичі місту Львову.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Таким чином, одна й та ж сама територія не може входити до кількох населених пунктів. Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка по вул. Ряснянська в смт. Брюховичі знаходиться в межах населеного пункту смт. Брюховичі, тому вона одночасно не може знаходитися в межах м. Львова.

На думку судової колегії, твердження представника Львівської міської ради щодо адміністративного підпорядкування смт. Брюховичі місту Львову (а.с. 82-84) не спростовують права територіальної громади смт. Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради щодо здійснення розпорядження землями, які знаходяться в межах населеного пункту смт. Брюховичі. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що Львівська міська рада не є належним позивачем у даній справі.

В позовній заяві прокурором також не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача Державного агентства лісових ресурсів України.

Так, згідно п. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 458/2011, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Пунктом 3 зазначеного положення визначені завдання Держлісагентства України, серед яких не передбачено права розпорядження земельними ділянками лісового фонду та не передбачено права здійснювати захист інтересів держави в частині розпорядження земельним ділянками лісового фонду.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що права та інтереси Держлісагентства України не порушені відповідачами, а тому Державне агентство лісових ресурсів України також не є належним позивачем у даній справі.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини по справі та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині: задоволення позову; скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року» (правильно - від 15.11.2004 року у справі № 2-332/04); визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8676, укладеного між Брюховицькою Селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10400, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині передачі у власність ОСОБА_6 8275/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,7931 га кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2196, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 в частині передачі у власність ОСОБА_3 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 10.07.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2742, укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3; визнання нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 ЯЖ № 580874 від 06.08.2009 року; витребування в ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0420 га - кадастровий № 4610166300:04:003:0075 - державний акт серії ЯЖ № 580874 та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Рішення районного суду в частині поновлення строку звернення до суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 2 ст. 305, ч. 1 п. 2 ст. 307, ч. 1 п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Брюховицької селищної ради задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2012 року в частині: задоволення позову; скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8676, укладеного між Брюховицькою Селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10400, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині передачі у власність ОСОБА_6 8275/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,7931 га кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2196, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 в частині передачі у власність ОСОБА_3 420/7931 ідеальних часток земельної ділянки кадастровий № 4610166300:04:003:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю від 10.07.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2742, укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3; визнання нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 ЯЖ № 580874 від 06.08.2009 року; витребування в ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0420 га - кадастровий № 4610166300:04:003:0075 - державний акт серії ЯЖ № 580874 та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог.

Рішення в частині поновлення строку звернення до суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Мацей М.М.

Тропак О.В.