Рішення

від 25.12.2013 по справі 1328/6099/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1328/6099/12 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/4983/13 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д.І. Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Мацея М.М., Тропак О.В.,

секретаря Цар М.М.,

з участю представника ПАТ «Укрсобанк» Бачинського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в АДРЕСА_1 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а:

20 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», що є правонаступником АКБ СР «Укрсоцбанк», звернулося до суду із позовною заявою, вимоги якої 28.11.2012 року було уточнено, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28 липня 2008 року, який укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3516, а саме на майно: житловий глиняний будинок загальною площею 65,4 кв.м., який складається з двох кімнат житловою площею 30,5 кв.м. та двох кухонь, що знаходиться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:11:008:0044, що на АДРЕСА_1 з примикаючими до нього спорудами та господарськими будівлями, до яких відносяться: дерев'яний сарай (Б); цегляний навіс (В); криниця з бетонних кілець (К); металеві ворота № 1; огорожа з шиферу № 2; огорожа з металевої сітки № 3; огорожа з металевої сітки № 4; металева хвіртка № 5, 6, і належить ОСОБА_3, та земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:11:008:0044, розташовану у АДРЕСА_1, площею 0,0562 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, посвідченого 28.07.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3515, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною установленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення грошових вимог в сумі 61 102,69 дол. США та 13 953,43 грн., виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 та стягнути судовий збір в сумі 3219,00 грн. В обґрунтування вимог зазначає, про те, що 28 липня 2008 року між відповідачем ОСОБА_3 та АКБ СР «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір № 601/37-155, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 43 384,00 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 14,44% на рік з кінцевим терміном повернення до 27.05.2022 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим Кредитним договором, відповідачкою ОСОБА_3 передано Банку в іпотеку, відповідно до Іпотечного договору від 28.07.2008 року за реєстровим № 3518, житловий глиняний будинок та земельну ділянку. Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку із порушенням зазначених зобов'язань за Кредитним договором, станом на 09 липня 2012 року заборгованість за кредитом перед позивачем становить: 42 420,00 дол. США; 18 682,69 дол. США - відсотки за користування кредитом; 13 953,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків, яка нарахована за період з 09.07.2011 року по 08.07.2012 року.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості у сумі 61102,69 дол. США, що еквівалентно до національної валюти 502347 (п'ятсот дві тисячі триста сорок сім) гривень 23 копійки за кредитним договором № 610/37-155 від 28 липня 2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.07.2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3516 а саме на майно:

житловий глиняний будинок загальною площею 65,4 кв.м., який складається з двох кімнат житловою площею 30,5 кв.м. та двох кухонь, що знаходиться у місті Львові на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:11:008:0044, що на АДРЕСА_1, з примикаючими до нього спорудами та господарськими будівлями, до яких відносяться: дерев'яний сарай Б; цегляний навіс В; криниця з бетонних кілець К; металеві ворота № 1; огорожа з шиферу № 2; огорожа з металевої сітки № 3; огорожа з металевої сітки № 4; металева хвіртка № 5, 6 і належить ОСОБА_3;

земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:11:008:0044, розташовану у АДРЕСА_1, площею 0,0562 гектари, яка належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, посвідченим 28.07.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3515;

шляхом реалізації з прилюдних торгів вказаного предмету іпотеки (на підставі іпотечного договору від 28.07.2008 року та додаткового договору № 1 до іпотечного договору від 23.07.2009 року) Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ «Укрсоцбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з початковою ціною, визначеною у виконавчому провадженні.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пеню за кредитним договором від 28.07.2008 року у розмірі 13953 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 43 копійки та 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 копійок судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08.04.2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2013 року у справі № 1328/6099/12 - залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3, яка зазначає, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням статті 11 Закону України «Про іпотеку» або статті 589 ЦК України щодо заставодавця. Стверджує, що суд не встановив чіткі суми складової боргу, та в порушення ЦПК України взагалі не послався на жоден доказ існування такого боргу не навівши власних розрахунків. Задовольнивши вимоги позивача, суд надав йому право як проводити самостійно реалізацію майна без вказівки на початкову ціну застави, так і звертати стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах, що є порушенням ст. 39 ЗУ «Про іпотеку». Позивачем жодних листів до відповідачів про звільнення помешкання у 30 денний строк не надсилалось, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині виселення мешканців із заставного приміщення. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідачі повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення їм рекомендованих поштових відправлень (а.с. 114, 116), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Укрсобанк» Бачинського О.М., перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст. ст. 3, 10, 31 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду таким вимогам частково не відповідає.

Районним судом встановлено, що 28 липня 2008 року між відповідачкою ОСОБА_3 та АКБ СР «Укрсоцбанк» був укладений Кредитний договір № 601/37-155, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 43 384,00 дол. США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 14,44% на рік з кінцевим терміном повернення до 27.05.2022 року.

З метою забезпечення виконання взятого на себе зобов'язання між позичальником та Банком був укладений іпотечний договір від 28 липня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 3518, згідно якого, відповідачкою ОСОБА_3 передано Банку в іпотеку житловий глиняний будинок загальною площею 65,4 кв.м., який складається з двох кімнат житловою площею 30,5 кв.м. та двох кухонь, що знаходиться у місті Львові на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:11:008:0044, що на АДРЕСА_1, з примикаючими до нього спорудами та господарськими будівлями, до яких відносяться: деревяний сарай Б; цегляний навіс В; криниця з бетонних кілець К; металеві ворота № 1; огорожа з шиферу № 2; огорожа з металевої сітки № 3; огорожа з металевої сітки № 4; металева хвіртка № 5, 6, і належить ОСОБА_3, земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:11:008:0044, розташовану у АДРЕСА_1, площею 0,0562 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, посвідченого 28.07.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3515.

Відповідно до умов Іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, задовольнити свої вимоги за рахунок Предметів іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством та набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадках, передбачених Іпотечним та Кредитним договорами.

Станом на 09.07.2012 року заборгованість відповідача за кредитом перед позивачем становить 42420,00 дол. США, 13 953,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та відсотках, нарахована з 09.07.2011 року по 08.07.2012 року; 18 682,69 дол. США - відсотки за користування кредитом, нараховані станом на 09.07.2012 року. Загальна сума заборгованості становить 61 102,69 дол. США та 13 953,43 грн., що в загальній сумі, у гривневому еквіваленті, згідно офіційного курсу НБУ станом на 09.07.2012 року становить 502347,23 грн.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного судочинства.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості по кредиту, відсотках та пені, позивач представив суду розрахунки їх нарахування, які повністю відповідають умовам Кредитного договору.

З розрахунку заборгованості по Кредитному договору, наданого позивачем вбачається, що станом на 09.07.2012 року сума заборгованості в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 09.07.2012 р. становить 502347,23 грн. (61102,69 дол. США +13953,43 грн.), а саме 42 420,00 дол. США - заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті становить 339063,06 грн.; 18 682,69 дол. США - відсотки за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті становить 149330,74 грн.; 13 953,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків, яка нарахована за період з 09.07.2011 року по 08.07.2012 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те що «суд не встановив чіткі суми складової боргу та в порушення ЦПК України взагалі не послався на жоден доказ існування такого боргу не навівши власних розрахунків» є безпідставним.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором № 610/37-155 від 28 липня 2008 року.

Факт прострочення виконання зобов'язання по Кредитному договору підтверджується матеріалами справи, відповідачкою ОСОБА_3 ніяких доводів чи доказів, які б стосувалися відсутності заборгованості, існування заборгованості в іншому розмірі чи виконання договірних зобов'язань належним чином не надано, в тому числі і під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно двічі стягнув в користь позивача пеню в сумі 13953,43 грн., оскільки вказавши в резолютивній частині рішення, що «В рахунок погашення заборгованості у сумі 61102,69 дол. США, що еквівалентно до національної валюти 502347 (п'ятсот дві тисячі триста сорок сім) гривень 23 копійки…» не врахував, що сума 61102,69 дол. США (заборгованість по тілу кредиту та процентів) є еквівалентною 488393,80 грн., а сума 502347,23 грн. включає і 13953,43 грн. пені, та повторно стягнув «з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пеню за Кредитним договором від 28.07.2008 року у розмірі 13953 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 43 копійки», при цьому вийшовши за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення «шляхом реалізації з прилюдних торгів вказаного предмету іпотеки (на підставі іпотечного договору від 28.07.2008 року та додаткового договору № 1 до іпотечного договору від 23.07.2009 року) Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ «Укрсоцбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з початковою ціною, визначеною у виконавчому провадженні», - суд першої інстанції знову-ж таки частково вийшов за межі заявлених позивачем вимог, звернувши стягнення на заставлене майно іншим способом, ніж просив позивач, що є недотриманням ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин рішення районного суду в цій частині ухвалене при невідповідності висновків обставинам справи, що є підставою для його зміни та викладення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки в іншій редакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього Закону законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта щодо неповідомлення позивачем їх - відповідачів про звільнення ними помешкання в 30 денний строк.

З матеріалів справи вбачається, що письмове повідомлення Банку про виселення та невиконання умов Кредитного договору було отримано відповідачакою ОСОБА_3 28.07.2011 року. В зазначеному повідомленні банк зазначав, що у зв'язку з невиконанням Позичальником умов кредитного договору банк буде змушений вжити заходи щодо стягнення заборгованості в примусовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачки з квартири ( а.с. 26, 27).

20.11.2012 року Банк вдруге направив вимоги - попередження про виселення, яку відповідачі отримали 22.11.2012 року (а.с. 49-51, 118, 119, 120). Цими вимогами Банк повідомляв відповідачів про виселення з житлового приміщення, що є предметом іпотеки, запропонувавши їм на протязі 30 днів з дати отримання вимоги, в добровільному порядку звільнити житлове приміщення у відповідності до Закону України «Про іпотеку» .

Однак, відповідачі не звільнили квартиру добровільно в зазначений у вимозі позивача строк. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 в примусовому порядку.

На підставі вищенаведеного, апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2013 року в частині: «В рахунок погашення заборгованості у сумі 61102,69 дол. США, що еквівалентно до національної валюти 502347 (п'ятсот дві тисячі триста сорок сім) гривень 23 копійки за кредитним договором № 610/37-155 від 28 липня 2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 - звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.07.2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3516, а саме на майно:

житловий глиняний будинок загальною площею 65,4 кв.м., який складається з двох кімнат житловою площею 30,5 кв.м. та двох кухонь, що знаходиться у місті Львові на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:11:008:0044, що на АДРЕСА_1, з примикаючими до нього спорудами та господарськими будівлями, до яких відносяться: дерев'яний сарай Б; цегляний навіс В; криниця з бетонних кілець К; металеві ворота № 1; огорожа з шиферу № 2; огорожа з металевої сітки № 3; огорожа з металевої сітки № 4; металева хвіртка № 5,6 і належить ОСОБА_3;

земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:11:008:0044, розташованої у АДРЕСА_1, площею 0,0562 гектари, яка належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, посвідченим 28.07.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3515;

шляхом реалізації з прилюдних торгів вказаного предмету іпотеки (на підставі іпотечного договору від 28.07.2008 року та додаткового договору № 1 до іпотечного договору від 23.07.2009 року) Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ «Укрсоцбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з початковою ціною, визначеною у виконавчому провадженні, - змінити, виклавши його у наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 610/37-155 від 28 липня 2008 року в розмірі: 61102 доларів США 69 центів - з яких 42420,00 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 18682 доларів США 69 центів - відсотки за користування кредитом та 13 953 гривень 43 копійки пені за несвоєчасну сплату кредиту, що в загальній сумі в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ становить 502347 грн. 23 коп., - звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28 липня 2008 року, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3516, а саме на майно:

житловий глиняний будинок загальною площею 65,4 кв.м., який складається з двох кімнат житловою площею 30,5 кв.м. та двох кухонь, що знаходиться у АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:11:008:0044, що на АДРЕСА_1, з примикаючими до нього спорудами та господарськими будівлями, до яких відносяться: дерев'яний сарай (Б); цегляний навіс (В); криниця з бетонних кілець (К); металеві ворота № 1; огорожа з шиферу № 2; огорожа з металевої сітки № 3; огорожа з металевої сітки № 4; металева хвіртка № 5, 6 і належить ОСОБА_3;

земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:11:008:0044, розташовану у АДРЕСА_1, площею 0,0562 гектари, яка належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, посвідченого 28.07.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 3515;

- шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження, з установленням початкової ціни для реалізації зазначеного майна на рівні, не нижчому ніж звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виключити з резолютивної частини рішення, як зайвий - текст про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пені за кредитним договором від 28.07.2008 року у розмірі 13953 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 43 копійки.

В решті рішення районного суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Мацей М.М.

Тропак О.В.