Рішення

від 17.02.2014 по справі 251/11199/13-ц

КАЛІНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

Справа № 2/251/107/14; 251/1199/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2014 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого - судді Старовецького В.І.

при секретарях Простинюк Н.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» про зміну формулювання звільнення та внесення змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» про зміну формулювання звільнення та внесення змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, вказавши, що працювала у ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика Кіндратівська» приймальником-роздавальником вантажу з 27 липня 2010 року по 9 вересня 2013 року. Наказом № 101 к від 9 вересня 2013 року була звільнена на підставі п 1. ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату. Під час праці у відповідача останній виплачував заробітну плату несвоєчасно, із запізненням у два місяці, що є порушенням КЗпП України та колективного договору між власником та колективом працівників підприємства відповідача. Відповідно до п. 6 Колективного договору «выплата заработной платы производится ежемесячно в полном объеме до 20 числа и авансирование до 30 числа, согласно Закона Украины «Об оплате труда» ст. 24.».

В зв'язку з порушенням роботодавцем норм трудового законодавства позивач 5 вересня 2013 року подала на ім'я директора підприємства відповідача Ахметжанову Д.А. заяву про звільнення за ч. 3 ст.38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, а саме - вимог ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці». 10 вересня 2013 року позивач отримала трудову книжку з записом «Уволена по сокращению штата, п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины» і була ознайомлена з наказом про звільнення, в якому також не було вказано, що звільнена у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Відповідно до ст. 44 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. При звільнені позивач у зв'язку з протиправними діями відповідача не отримала вказану вихідну допомогу. Вважає, що порушення відповідачем законних прав призвело до моральних страждань позивача, вона залишилась без засобів до існування, не отримала належну вихідну допомогу, вимушена була витрачати додатковий час для звернення за правовою допомогою, переймалася, що порушені її трудові права закріплені в Конституції України, що є стресом. Моральну шкоду оцінює в 1000 гривень. Також позивачем були понесені правові витрати, пов'язані з юридичною консультацією, оформленням позовної заяви та представництвом в судових засіданнях в розмірі 2 064,60 грн.

Просила суд змінити підставу її звільнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика Кіндратівська» на ч. 3 ст. 38 КЗпП України «за власним бажанням у зв`язку з порушенням законодавства про працю» згідно поданої заяви 5 вересня 2012 року та зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика Кіндратівська» внести дані зміни до трудової книжки. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика Кіндратівська» на її користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, а також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2 064,60 грн.

14.01.2014 року позивач уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу в розмірі двомісячного середнього заробітку, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень, та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2064,6 гривень.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, додатково вказав, що дійсно позивач ОСОБА_1 05.09.2013 року подала на ім`я директора ТОВ «ЦЗФ «Кіндратівська» заяву про звільнення за власним бажанням через приймальню керівника підприємства і зареєстрована секретарем у книзі вхідної кореспонденції 05.09.2013 року за №171. Дата в заяві була вказана « 06.09.2013 року». Директором підприємства така заява не була прийнята, та вказано, що вона оформлена не по формі. На адресу позивачки було направлено повідомлення про складання заяви невідповідної форми, яке було вручене 07.09.2013 року. 09.09.2013 року позивачка не звернулася з належною заявою і була звільнена за ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки вона своєчасно у липні 2013 року була повідомлена про звільнення за скороченням штатів. ОСОБА_1 була виплачена вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати та одноразова у розмірі двомісячного середнього заробітку (пенсіонер за віком). Разом з позивачем 05.09.2013 року відповідачу було подано декілька заяв про звільнення за власним бажанням за п.3 ст. 38 КЗпП України, які були задоволені та наказом №98 від 05.09.2013 року робітники були звільнені і їм виплачено вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні позивач і представник позивача підтримали уточнені позовні вимоги від 14.01.2014 року, наполягали на їх задоволенні, надали пояснення аналогічні вказаним в позовній заяві, додатково пояснили, що відповідач безпідставно не прийняв до уваги отриману ним 05.09.2013 року заяву позивача про звільнення в зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, а саме порушення строків виплати заробітної плати. Позивач 06.09.2013 року приходила в відділ кадрів підприємства з приводи свого звільнення, але на протязі дня 06.09.2013 року її заяву не могли знайти. Коли вона знову прийшла до відділу кадрів 09.09.2013 року їй було надано наказ про звільнення не з підстав зазначених в заяві на звільнення, а з підстав скорочення штату.

Представник відповідача Горбовський О.В. позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому заперечені на позовну заяву, в задоволені позову просив відмовити, додатково вказав, що у наданій позивачем заяві про звільнення, яку відповідач отримав 05.09.2013 року, вказана дата 06.09.2013 року і з огляду на це позивач була звільнена за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Працівники підприємства, які в той самий день, що і позивач подали заяви про звільнення з тих же підстав, що вказані в заяві позивача, але в їх заявах стояла дата 05.09.2013 року були звільненні з підстав вказаних в заявах працівників і їм виплачено встановлену законом вихідну допомогу. На підприємстві з різних підстав в період 2013 року були затримки з виплати заробітної плати працівникам. Представник відповідача Соколова Ю.В. надала суду пояснення аналогічним поясненням представника відповідача Горбовського О.В.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працювала в відділі кадрів «Центральна збагачувальна фабрика Кіндратівська», позивач також працювала на вказаному підприємстві, 06.09.2013 року позивач надала заяву про своє звільнення за власним бажанням в зв'язку з порушенням виплати заробітної плати, але в зв'язку з тим, що в заяві була невірно вказана дата написання заяви, директор написав на заяві позивача, що вона оформлена неналежним чином. Позивачу було надіслано повідомлення про вказану неточність і в подальшому позивач була звільнена на підставі скорочення штатів і їй відповідно до діючого законодавства були зроблені всі грошові виплати. 09.09.2013 року позивач приходила в відділ кадрів з приводу звільнення, вона булу ознайомлена з наказом на звільнення і вказувала, щоб їй змінили формулювання звільнення. Позивачу рекомендувала піти до директора для вирішення питання з приводу її звільнення. Пояснити на підставі якого нормативного акту не була задоволена заява позивача на її звільнення не може.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що працювала на ЦОФ «Кіндратівська». 05.09.2013 року вона з іншими працівниками написала заяву про звільнення за власним бажанням з причин порушення роботодавцем законодавства про заробітну плату. На підприємстві неодноразово затримувалась виплата заробітної плати. Була звільнена з підприємства на підставі її заяви про звільнення. І їй, і іншим працівникам була виплачена встановлена законом вихідна допомога. Разом з нею і іншими працівниками писала таку ж заяву і ОСОБА_1, але в відмінність від неї ОСОБА_1 не була звільнена по наданій нею заяві на звільнення. Їй відомо, що ОСОБА_1 виплачена грошова допомога менша ніж тим, хто звільнений по власній заяві.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_9

Суд вислухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п. 6 Колективного договору між власником та колективом працюючих «ЦОФ Кіндратівська» «виплата заробітної плати проводиться щомісячно в полном об`ємі до 20 числа і авансування до 30 числа, відповідно до Закону України «Про оплату праці».

На підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому закон не пов'язує таке право з оцінкою тривалістю порушень, їх тяжкістю або настанням негативних наслідків у працівника.

Відповідно до п.2.25 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої Наказом № 58 від 29.07.1993 р. Міністерства праці України записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Крім того п. 2.26 Інструкції: «Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер».

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (зі змінами і доповненнями внесеними постановою КМУ від 30.07.1999 року № 1398), цей порядок застосовується у випадках, коли згідно чинного з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівникові провадиться у випадку, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань.

Згідно наказу ТОВ «ЦОФ «Кіндратівська» №101-к від 09.09.2013 року і записів трудової книжки позивач працювала у відповідача і 09.09.2013 року була звільнена за наказом №101-к за скороченням штатів на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України (а.с.3, 24-37).

Згідно довідки ТОВ «ЦОФ «Кіндратівська» про доходи позивачу виплачено при звільнені вихідна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.23).

Згідно наданої ОСОБА_1 заяви про звільнення за власним бажанням, яка зареєстрованої в книзі вхідної кореспонденції відповідача, вона звернулася до директора ТОВ «ЦОФ «Кіндратівська» з заявою про звільнення за власним бажанням з підстав невиконання роботодавцем вимог законодавства про оплату праці, просила виплатити їй вихідну допомогу не менше тримісячного середнього заробітку (а.с.4, 55, 72-74).

Згідно наданих заяв ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 вони були звільнені за власним бажанням на підставі наказу директора ТОВ «ЦОФ «Кіндратівська» від 05.09.2013 року №98-к з виплатою одноразової допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку (а.с. 65-71).

На підставі ст. ст. 11 , 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно цього Кодексу , в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт того, що відповідач дійсно порушив строки виплати заробітної плати підтверджується в судовому засіданні матеріалами справи, поясненнями свідків, і не заперечується представниками відповідача.

Затримка у виплаті заробітної плати є порушенням суттєвих умов трудового та Колективного договору, та конституційних прав працівника на своєчасне одержання винагороди за працю (ст.43 Конституції України). Тому самий факт такого порушення надає працівнику право на звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Викладене свідчить про невиконання уповноваженим органом відповідача законодавства про працю, умов колективного договору і обґрунтованість вимог позивача щодо її звільнення за ст. 38 ч.3 КЗпП України .

Тому відсутність в трудовій книжці посилання на частину ч.3 ст. 38 КЗпП України не відповідає вимогам п. 2.3 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Оскільки позивач вихідну допомогу при звільнені отримала не повністю, її вимоги про зобов'язання відповідача виплатити їй вихідну допомогу у відповідності до ст. 44 КЗпП України є обґрунтованими.

Суд вважає, що згідно ст. 237-1 КЗпП України позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди з відповідача підлягають задоволенню частково у зв'язку з тим, що позивач переніс психологічний стрес. Безумовно, позивач повинен був докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Враховуючи вказане, суд вважає доведеним той факт, що позивачу були заподіяні моральні страждання.

Але приймаючи до уваги всі вище перелічені обставини, суд вважає, що заявлений розмір позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 1 000 гривень є надто завеликим. Тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) гривень.

Згідно із частиною 1 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно з частиною 3 цієї статті до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги громадянину від 30.09.2013 року, у відповідності до якого сторонами підписано акт виконання робіт, та видана квитанція № 026355 від 30 вересня 2013 року про сплату ОСОБА_1 за надання юридичних послуг 2064,6 гривень (а.с.13-16). До переліку цих послуг включені: консультація - 229,4 грн., підготовка позовної заяви - 688,2 грн., її комп'ютерний набор та друк -229,4 грн. участь в судових засіданнях - 917,6 грн., що відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відноситься до видів адвокатської діяльності. Компенсації витрат на правову допомогу не перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом.

Відповідно до частини 2 статті 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" , затверджено граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом цивільних справ. Так, граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2013 року складає - 1147 гривень.

Відповідно до журналу судових засідань адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях 08.11.2013 року, 16.12.2013 року, 14.01.2014 року та 17.02.2014 року, з тривалістю засідань 3 години 55 хвилин.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 9 , 38 , 44 , 115-117, 237-1 КЗпП України , ст. 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» про зміну формулювання звільнення та внесення змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди задовольнити частково.

Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» «з скороченню штатів» п.1 ст.40 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України «за власним бажанням у зв'язку з порушенням законодавства про працю». Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», ЄДРПОУ 36898904, на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двохмісячного середнього заробітку, в рахунок відшкодування моральної шкоди 500,00 (п'ятсот) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 2064,60 (дві тисячі шістдесят чотири) гривні.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», ЄДРПОУ 36898904, на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: