Постанова

від 27.02.2014 по справі 905/7135/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.02.2014 справа №905/7135/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Романовій А.О. від позивача:не з»явився від відповідача:Бистров А.В. - за дов. б/н від 01.03.2013р.; Яворський А.М. - за дов. №7 від 22.05.2013р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2014 року у справі№ 905/7135/13 (головуючий суддя Левшина Г.В., судді Сажнева М.В., Огороднік Д.М. ) за позовомПриватного підприємства «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфаексім», м. Донецьк пророзірвання договору та стягнення 58 614 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Приватне підприємство «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаексім», м. Донецьк про розірвання договору та стягнення 58 614 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.14 р. позовні вимоги Приватного підприємства «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області були задоволені частково. Розірвано договір купівлі - продажу №22-11/с від 30.05.2011р., який був укладений між Приватним підприємством «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфаексім», м. Донецьк. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області про стягнення збитків в сумі 58 614 грн. 00 коп. було відмовлено.

Позивач, Приватне підприємство «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2014 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаексім», м. Донецьк збитків у розмірі 58 614 грн. 00 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 18.02.2014р. уповноваженій особі підприємства - ухвали суду від 12.02.2014р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав. Крім того, явка сторін ухвалою суду від 12.02.2014 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/7135/13 та наданих представниками відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2011 року між Приватним підприємством «Скіф» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфаексім» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №22-11/с, відповідно до умов якого продавець зобов»язався передати у власність покупця солому пшеничну в тюках (рулонах), який зобов'язався прийняти товар та здійснити розрахунки за нього.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна товару 200 (двісті) гривень за одну метричну тону. Кількість товару, який продається, за чинним договором становить - 300 (триста) тон.

Згідно із п. 2.3 договору, загальна вартість за даним договором становить шістдесят тисяч гривень.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець забезпечує поставку товару на умовах FCA (господарство), згідно Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС (редакція 2000р.), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із внутрішньогосподарських договорів. Відвантаження товару здійснюється силами продавця в транспорт, наданий покупцем.

Товар передається відповідачу з додатком товаросупровідної документації: рахунок-фактура, накладна на передачу товарно-матеріальних цінностей, податкова накладна (п. 3.5 договору).

Згідно із п. 4.1 договору, оплата за проданий за чинним договором товар здійснюється відповідачем в розмірі 100 (сто) % передоплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем покупцю на кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.2.1 договору, продавець зобов'язався своєчасно прийняти товар від позивача та здійснити за нього оплату в строки та в порядку, передбаченому чинним договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. по справі №5006/44/114пд/2012 було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфаексім» виконати умови договору купівлі-продажу №22-11/с від 30 травня 2011 року та прийняти від Приватного підприємства «Скіф» солому пшеничну в тюках (рулонах) в кількості 293,07 т та провести розрахунок за товар.

У зв»язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. позивач нібито поніс збитки у зв»язку з необхідністю закупівлі шпагату у розмірі 8022 грн. 00 коп. та витратами, пов»язаними з видатками палива у розмірі 8994 грн. 00 коп., а також збитки у вигляді втраченої вигоди у розмірі 41 598 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про розірвання договору купівлі - продажу №22-11/с від 30.05.2011 р. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаексім», м. Донецьк збитків у розмірі 58 614 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.5.2.1 договору №22-11/с від 30.05.2011р. продавець зобов'язався своєчасно прийняти товар від позивача та здійснити за нього оплату в строки та в порядку, передбаченому чинним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. по справі №5006/44/114пд/2012, що набрало законної сили, встановлений факт неналежного виконання відповідачем його договірного зобов»язання з прийняття, оплати товару та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфаексім» виконати умови договору купівлі-продажу №22-11/с від 30 травня 2011 року і прийняти від Приватного підприємства «Скіф» солому пшеничну в тюках (рулонах) в кількості 293,07 т та провести розрахунок за товар.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно приписів ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до норми ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, надавши оцінку матеріалам справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем істотного порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу №22-11/с від 30.05.2011р., виходячи з встановленого в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України факту неналежного виконання відповідачем його договірного зобов»язання з прийняття та оплати товару, а тому позовні вимоги Приватного підприємства «Скіф» про розірвання договору купівлі - продажу №22-11/с від 30.05.2011р., який був укладений між Приватним підприємством «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфаексім», м. Донецьк задоволені правомірно.

Також позивач при зверненні до господарського суду із позовом просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 58 614 грн. 00 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов»язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв»язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що нібито поніс збитки у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем його договірного зобов»язання у вигляді понесення додаткових витрат: закупівлі шпагату у розмірі 8022 грн. 00 коп., витрат, пов»язаних з видатками палива у розмірі 8994 грн. 00 коп., а також збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі 41 598 грн. 00 коп.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків саме у визначеному позивачем розмірі, зокрема, факт понесення позивачем додаткових витрат, оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні, рахунки, подорожні листи, а також письмові пояснення водія ОСОБА_6 не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України понесення позивачем додаткових витрат саме у зв»язку з виконанням умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу №22-11/с від 30.05.2011р., тоді як відповідачем доведено відсутність його вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. В даному випадку взагалі відсутній такий зв»язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме у вигляді додаткових витрат.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено суду наявність збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 41 598 грн. 00 коп., оскільки при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивачем в обґрунтування розміру упущеної вигоди не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів в порядку ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України обгрнутованості розрахунку розміру упущеної вигоди, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач належним чином виконав свої договірні зобов»язання, а також позивачем не доведені обставини вжиття заходів щодо одержання відповідного прибутку.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області в частині розірвання договору купівлі - продажу №22-11/с від 30.05.2011р., який був укладений між Приватним підприємством «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфаексім», м. Донецьк та відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області про стягнення з відповідача збитків в сумі 58 614 грн. 00 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2014 р. у справі № 905/7135/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скіф», смт. Велика Новосілка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2014 р. у справі № 905/7135/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2014 р. у справі № 905/7135/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.