Рішення

від 11.01.2007 по справі 52/395-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11"

січня 2007 р.                                                           

Справа № 52/395-06

вх. № 13617/4-52

Суддя господарського суду Білоусова Я.О.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Реуцький А.В., за дорученням № 834 від

30.10.2006р.;  відповідача - ОСОБА_1;

ОСОБА_7, за дорученням №НОМЕР_8

розглянувши справу за позовом ВАТ "Швейна фабрика ім.

Тінякова", м. Харків 

до  СПД ФО ОСОБА_1, м.

Харків  

про стягнення 28175,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про

стягнення з відповідача 28175,30 грн. заборгованості, з яких 25354,58 грн. -

основна заборгованість, 1764,17 грн. - пеня, 295,92 грн. - річні відсотки,

760,63 грн. - інфляційні витрати, що утворилася на підставі договору оренди №

НОМЕР_1.

Суд встановив, що при виготовленні тексту ухвали про відкладення

розгляду справи від 14.12.2006р. було допущено техничну описку, а саме в

описовій частині ухвали не зазначено, що сторонами було заявлено клопотання в

порядку ст. 69 ГПК України щодо продовження строку розгляду справи за межами

2-х місячного строку розгляду справи, яке було задоволено судом, в зв"язку

з чим керуючись ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, суд

вважає за необхідне виправити припущену помилку. Вважати розгляд справи

продовженим за межами 2-х місячного строку за клопотанням сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги

в повному обсязі, через канцелярію суду надав письмове заперечення на відзив

відповідача (вх.339), яке долучається судом до матеріалів справи.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні

заперечують проти висунутих позовних вимог з підстав наведених у відзиві,

зокрема зазначає, що відповідно до актів здачі-приймання робіт ним була

сплачена орендна плата  в повному обсязі.

Доказом відсутності заборгованості вважає зазначення в наведених актах про

відсутність претензій у сторін одна до одної. Також посилається на відсутність

у тексті договору оренди  розділу 9 на

який наявне посилання у пункті 3.1. договору.

В судовому засіданні 14.12.2006р. представником відповідача було

заявлене клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_2 - голови правління

позивача на момент підписання актів сдачі-приймання робіт та ОСОБА_3 - головного

бухгалтера підприємства, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на

те, що господарське судочинство не передбачає поняття свідків. Але у

відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу

України, суд викликав у судове засідання для надання пояснень ОСОБА_2 - голову

правління позивача на момент підписання актів сдачі-приймання робіт та ОСОБА_3

- головного бухгалтера підприємства з відповідним чином оформленими

повноваженнями .

В судовому  засіданні 11

січня 2006 року представник відповідача повідомив про те, що викликані особи на

теперішній час не являються працівниками 

позивача, належним чином оформлених повноважень не мають. Просить

допустити їх для дачі пояснень.

Представник позивача заперечує проти допущення даних осіб для

участі у процесі, підтверджує факт того, що ОСОБА_2та ОСОБА_3 не являються на

теперішній час працівниками позивача.

Суд відмовляє в клопотанні представника позивача, щодо допущення

наведених осіб для дачі вмотивованих пояснень по справі з огляду на те, що

господарське судочинство не передбачає поняття свідків та крім того, у

відповідності до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, одним

з засобів встановлення доказів є пояснення представників сторін, представники

сторін приймають участь у господарському процесі на підставі довіреностей на

представництво інтересів сторін чи третіх осіб в порядку встановленому 28

Господарського процесуального кодексу України.

11 січня 2006 року через канцелярію господарського суду надійшли

письмові пояснення по справі ОСОБА_4 - голови правління ВАТ "Швейна

фабрика ім. Тінякова" на теперішній час (вх.337) і ОСОБА_5 - головного

бухгалтера підприємства на теперішній час (вх.338), щодо невиконання орендарем

зобов"язань по сплаті орендної плати за договором оренди НОМЕР_1

Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про

тлумачення тексту договору в частині  

розділу 9 на який наявне посилання у пункті 3.1. договору. Вважає, що

розділ  10, являється розділом 9 договору

оренди та є результатом технічної описки.

Представник відповідача підтримав клопотання позивача, щодо

тлумачення змісту правочину. Вважає, що у тексті договору відсутній розділ 9 на

який наявне посилання у пункті 3.1. договору і сторонами це питання не

врегульоване.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши

матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

10 січня 2006 року між ВАТ "Швейна фабрика ім. Тінякова"

та СПД ФО ОСОБА_1 був укладений договір оренди НОМЕР_1, відповідно до п. 1.1.

договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне володіння та

користування нежитлове приміщення загальною площею 146,2 кв.м., розташоване за

адресою: АДРЕСА_1, і зобов"язався сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.1. за використання приміщення відповідач

повинен сплачувати позивачу оренду плату у розмірі 42,0 грн. за 1 кв.м. з ПДВ

щомісяця, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, з моменту

підписання акта приймання-передачі шляхом перерахування грошових коштів на

поточний рахунок позивача, зазначений в розділі 9 договору оренди.

У відповідності до частин 2,3,4 статті 213 Цивільного кодексу

України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про

тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги

однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також

загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

При тлумаченні правочину суд вважає за необхідне зазначити, що

умови та вислови, які застосовуються в договорі, повинні тлумачитись у світлі

всього договору, тобто як його невідокремлювана частка. Розглянувши  зміст договору у його сукупності суд вважає

за необхідне зазначити наступне. Відповідно до наявної у матеріалах справи

копії договору оренди №НОМЕР_1, він містить у собі назву договору місце та дату

його підписання вступну частину та 

розділи 1,2,3,4,5,6,7,8 та розділ 10, який містить у собі назви орендаря

та орендодавця їх юридичні адреси, банківські та інші реквізити сторін. Розділ

під номером 9 у тексті договору відсутній, що дає суду підстави дійти висновку,

що наведена нумерація розділів не відповідає загальноприйнятій порядковій

нумерації. Також слід зазначити, що відповідно до п. 3.1. правочину орендна

плата за використання приміщення  повинна

сплачуватися позивачу в порядку та розмірі передбаченому цим пунктом  на поточний рахунок позивача, зазначений в

розділі 9 договору оренди. Тобто відповідно зі змісту пункту 3.1. зрозуміло, що

орендна плата повинна перераховуватися відповідачем на поточний рахунок

позивача. Зважаючи на те, що відповідачем 

договір оренди був підписаний, суд вважає що він був ознайомлений з його

змістом, а значить із наявністю у ньому банківських реквізитів позивача.

Зважаючи на наведене суд вважає за необхідне визначити, що

відповідно до наведеного раніше розділ 

визначений у договорі як 10, являється розділом 9 договору.

Позивач свої зобов"язання виконав в повному обсязі, що

підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ НОМЕР_2 від

31.05.2006р., НОМЕР_3 від 30.04.2006р.,НОМЕР_5від 31.03.2006р., НОМЕР_4 від

28.02.2006р., НОМЕР_6 від 31.01.2006р., підписаними обома сторонами.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе

зобов"язання, відмовився від виконання обов"язків, покладених на

нього умовами договору, не сплатив у визначений договором строк порядку та

розмірі орендну плату, внаслідок чого за період з 28.01.2006р. по 31.05.2006р.

утворилась заборгованість у сумі 25354,58грн., яка до цього часу не погашена.

19  жовтня 2006р. позивач

звернувся до відповідача з письмовою вимогою (вих.814), в якій просив сплатити

заборгованість перед позивачем.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що  на підставі вищезазначених актів

здачі-приймання робіт (надання послуг) він сплатив відповідачу 25354,58 грн., з

огляду на те, що відповідно до їх змісту вони свідчать про надання послуг з

оренди приміщення і саме цього факту стосується примітка щодо вісутності

претензій у сторін одна до одної. Жодного посилання на перерахування або сплату

готівкою визначеної актами здачі-приймання 

робіт на момент їх підписання вони не містять.

Акти здачі-приймання послуг, в яких, вказувалися суми коштів, які

повинен сплатити відповідач, у відповідності до ст. 9 Закону України "Про

бухгатерський облік та фінансову звітність" є первинною бухгалтерською

документацією, яка фіксує факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до частини 2 

статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належним доказом сплати орендної плати є платіжне доручення чи

розрахункова квитанція, як це зазначено Постановою НБУ Про затвердження

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від

15.12.2004р. № 637, Законом України "Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в

Україні".

Згідно п. 8.2. зазначеного договору, закінчення терміну дії

договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало

місце під час його терміну дії.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі-Кодекс)

зобов'язання має виконуватися належним чином 

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Кодексу передбачено, якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 25354,58

грн. основного боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611

Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

розірвання договору; сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору №НОМЕР_1 за несвоєчасне виконання грошових

зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі

подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати, від суми боргу.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України

"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової

ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе

обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в

сумі 1764,17 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству

України, та підлягають задоволенню.

Пунктом 2 статті 625 Кодексу передбачена відповідальність за

порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів

річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав

прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений

договором  позовні вимоги в частині

стягнення тьох процентів річних у сумі 295,92 грн. відповідають діючому

законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 статті 625 Кодексу, боржник який прострочив

виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочки, тому позовні вимоги в сумі 760,63 грн. інфляційних обгрунтовані та

підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального

кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита

та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,

статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 89, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Виправити описку, припущену в описовій частині ухвали

господарського суду від 14.12.2006р. і відповідно в її резолютивній частині.

Вважати розгляд справи продовженим за межами 2-х місячного строку.

Позов задовольнити.

Стягнути з СПД ФО ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, ідент. код

НОМЕР_7) на користь ВАТ "Швейна фабрика імені Тінякова" (61012, м.

Харків, вул. Кацарська, буд. 2/4, ідент. код 00309915, п/р 2600101142 в АК

"Факторіал-Банк", м. Харкова, МФО 351715) 25354,58 грн. основної

заборгованості, 1764,17 грн. пені, 295,92 грн. річних, 760,63 грн. інфляційних,

281,75 грн. державного мита, 118,00 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           

Білоусова Я.О.

Повний

текст рішення підписано 16.01.2007р.