Постанова

від 26.10.2006 по справі 20/148/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

26.10.06                                                                                      

Справа №20/148/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду

у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Кагітіна Л.П.  , Шевченко Т. М.

при секретарі Соколова А.А.

за участю представників:

позивача - Чередниченко В.В., довіреність № 127 від

19.10.2006р.; Антонова І.В. довіреність № 149 від 30.06.2006р.

відповідача - не з'явився; 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

справи № 20/148/06 та апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу

«Агро-Союз», с.Майське, Синельниковського району Дніпропетровської області 

на рішення господарського суду Запорізької області від

20.06.2006р. у справі № 20/148/06

за позовом Акціонерного товариства закритого типу

«Агро-Союз», с.Майське, Синельниковського району Дніпропетровської області 

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення суми

Встановив:

Акціонерне товариство закритого типу «Агро-Союз»

звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього на підставі

договору купівлі -продажу № НОМЕР_1 від 11.04.2005р. 18300грн.00коп. -

основного боргу, 9003грн. 60коп. пені, 1134грн. 60 коп. втрат від

інфляції.  

Рішенням господарського суду Запорізької області від

20.06.2006р. у справі                    

№ 20/148/06 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства

закритого типу «Агро-Союз» 18300грн.00 коп. основного боргу, 1065грн. 87коп.

інфляційних втрат, 1562грн. 27коп. пені. Судові витрати покладено на

відповідача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,

526, 625, 678 Цивільного кодексу України та наступним: відповідач всупереч

п.п.3.1, 3.2 договору оплату вартості поставленого товару не здійснив,

внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі

поставленого товару, а саме 18300грн. Визнавши доведеною суму основного боргу

суд задовольнив частково вимоги по пені та інфляційним втратам. 

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у

поданій апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення господарського суду

Запорізької області від 20.06.2006р. у справі № 20/148/06 у зв'язку з

порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним

з'ясуванням обставин справи, в частині стягнення пені, стягнувши з відповідача

на користь позивача пеню у розмірі 9003,60грн.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що

відповідно до п.3.1 договору відповідач повинен був здійснити оплату товару до

15.10.2005р., але останній цього не здійснив. У зв'язку з чим, відповідно до

п.4.2 договору відповідач за порушення строків оплати за умовами договору

повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,3% від простроченного платежу за

кожний день прострочення. Пеня нарахована відповідачу за період прострочки з

15.10.2005р. по 27.03.2006р., яка складає суму 9003,60грн. Крім цього позивач

зазначає, що обмеженння розміру пені встановлено Законом України «Про

відповідальність за несвоєчасне викоання грошових зобов'язань» не повинно

застосовуватися в данному випадку, оскільки п.2 ст.551 ЦК України передбачено,

що розмір пені, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. П.4.2

договору сторони погодили розмір пені, який складає 0,3%. Заявник апеляційної

скарги вважає, що судом першої інстанції порушено п.3 ст.6, п.2 ст.551 ЦК

України, ч.6 ст.231 ГК України.      

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач суду апеляційній

інстанції не надав. 

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від

20 вересня 2006р. у справі № 20/148/06 апеляційна скарга позивача прийнята та

призначена до розгляду на 26.10.2006р. 

Розпорядженням заступника голови Запорізького

апеляційного господарського суду № 3017 від 25.10.2006р. справу призначено до

розгляду у складі колегії - головуючого судді Коробка Н.Д. (доповідач), суддів

Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М., якою і прийнято постанову.

У судове засідання, яке відбулося 26.10.2006р.

представник відповідача не з'явився. Про дату місце та час розгляду справи

відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст.75 ГПК України апеляційна скарга

розглядається за наявними матеріалами у справі.  

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення

місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги,

колегія суддів встановила наступне.

11.04.2005р. між Акціонерним товариством закритого типу

"Агро-Союз"  (продавець) та

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(покупець) був укладений договір

купівлі-продажу № НОМЕР_1, за умовами якого продавець передає у власність, а

покупець приймає та оплачує наступний товар: соняшник "Хортиця",

насіння кукурудзи "Кадр-217", насіння кукурудзи "Кадр-267"

на загальну суму 18300грн.00коп. (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили, що товар вважається

переданим продавцем та прийнятим покупцем: за якістю відповідно до документу,

що посвідчує якість товару, по кількості - згідно з товарно-транспортною

накладною.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору поставка товару

здійснюється на умовах "франко-склад Продавця" (с. Майське,

Синельниковський район, Дніпропетровська область) транспортом покупця; датою

поставки товару вважається дата виписки товарно-транспортних накладних.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору розрахунок між сторонами

за даним договором провадиться з відстроченням платежу одноразово до

15.10.2005р. Оплата за поставлений товар провадиться в національній валюті

України, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок

продавця.

Строк дії договору, відповідно до п.5.4 встановлено, з

моменту його підписання і до виконання сторонами договірних зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов

договору позивач поставив відповідачу товар на суму 18300 грн. Товар був

отриманий відповідачем за накладною № НОМЕР_2 від 18.04.2005р. на підставі

довіреності ЯЖИ № НОМЕР_3 від 18.04.2005р.

Як встановлено господарським судом, відповідач всупереч

умовам договору оплату вартості поставленого товару не здійснив, внаслідок чого

у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі поставленого товару, а

саме -18300 грн.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний

господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується

правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими

доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого

суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при

прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін врегульовано договором № НОМЕР_1

від 11.04.2006р.

За своєю правовою природою договір № НОМЕР_1 від

11.04.2006р. є договором купівлі - продажу.

        Ст. 655 ЦК

України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму. 

        Предметом

договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент

укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у

майбутньому.(ч.1 ст.656 ЦК України).

         Згідно

статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог

що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків,

передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та

ст.525 ЦК України).

22.02.2006р. позивачем на адресу відповідача була

направлена претензія про погашення суми боргу та сплати штрафних санкцій, але

відповідач претензію залишив без задоволення. (т.1 а.с. 12).  

Заборгованість у розмірі 18300грн. відповідача перед

позивачем за переданий товар підтверджується накладною № НОМЕР_2 від

18.04.2005р., яка містить посилання на підставу-договір № НОМЕР_1 від

11.04.2005р. та підписана сторонами та скріплена печаткою.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком

місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача основного боргу за

поставлений товар відповідно до п.п.1.1 договору, який складає 18300,00 грн.,

оскільки позивачем доведено, що відповідач порушив умови договору, а саме п.1.1

договору.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму у

розмірі 1134,60 грн. індексу інфляції за період з жовтня 2005р. по березень

2006р. та 3 % річних від простроченої суми, які складають 246,67 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також три

проценти річних від простроченої  суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Колегія суддів, зазначає, що висновок господарського

суду щодо часткового стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі

1065,87грн. за період з жовтня 2005р. по березень 2006р. є правомірним та

обґрунтованим, оскільки відповідачем було допущено порушення п.3.1 договору, де

передбачено, що розрахунок між сторонами по договору здійснюється з відстрочкою

платежу одночасно до 15 жовтня 2005р. Крім того, колегія суддів, зазначає, що

позивачем невірно зроблений розрахунок індексу інфляції в сумі 1134,60грн.,

оскільки індекс інфляції за період з жовтня 2005р. по березень 2006р. складав

105,82%, а не 106,2% як визначено позивачем у розрахунку до позовної

заяви. 

Крім того, позивачем на підставі п.4.2 договору було

заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9003,60грн. за

період з 15.10.2005р. по 27.03.2006р.

Згідно п.4.2 договору у разі порушення строків оплати

покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3% від суми простроченого платежу,

за кожен день прострочки.

Відповідно до положень Закону України від 22.11.1996р.

«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники

грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку

платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені

обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної

облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який

сплачується пеня.

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду

першої інстанції щодо часткового стягнення пені з відповідача у розмірі

1562,27грн. за період з 16.10.2005р. по 27.03.2006р., оскільки позивачем

невірно зроблено розрахунок заявленої до стягнення пені так як, пеня як вид

обчислюється у відсотках від несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за

кожен день прострочення виконання і не більше ніж як за 6 місяців відповідно до

ч.6 ст.232 ГК України.

        Посилання

заявника апеляційної скарги, як на правову підставу того, що пеня у відповідності

до ст.551 ЦК України може бути збільшена за домовленістю сторін у договорі,

колегією суддів не приймається до уваги, оскільки Закон України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає розмір

пені, який не може бути перевищено подвійної облікової ставки НБУ, тобто

сторони у договорі на свій розсуд можуть встановлювати відповідальність щодо

розміру пені, але цій розмір відповідно до ст.3 вищенаведеного Закону не може

перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який

сплачується пеня.

       У зв'язку з

чим, доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

       Відповідно

до Постанови Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення”

(із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,

вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону,

що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту

законодавства України.

У зв'язку з чим рішення господарського суду Запорізької

області від 20.06.2006р. є законним та обґрунтованим.        

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на

підставі наданих в судове засідання сторонами доказів.

За таких обставин підстав для скасування або зміни

рішення місцевого господарського суду відсутні.

        Таким

чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу «Агро-Союз» не

підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної

інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника

апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу

«Агро-Союз», с.Майське Синельниковський район Дніпропетровської області

залишити без задоволення. 

Рішення господарського суду Запорізької області від

20.06.2006р. у справі                     

№ 20/148/06 залишити без змін.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д. 

 Кагітіна

Л.П.  Шевченко Т. М.