Постанова

від 20.02.2014 по справі 818/8667/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 р. Справа № 818/8667/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представників позивача - Примова О.О., Лантушенко В.П.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/8667/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Арктика"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Арктика» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000562260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8250грн., в тому числі на 6600грн. - за основним платежем та на 1650грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП «Стройбелмаш» за період з 01.07.2012 року до 31.09.2012 року. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що укладені між позивачем та ПП «Стройбелмаш» договори на виконання підрядних робіт не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у періоді, який перевірявся, він дійсно мав господарські правовідносини з ПП «Стройбелмаш» за договорами будівельного підряду від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07, які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем сплачено та отримано послуги з виконання комплексу робіт, які були використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Однак, під час проведення перевірки посадовою особою відповідача не було надано належної оцінки всім первинним документам, що підтверджують факт виконання підрядних робіт з перекладки газопроводу низького тиску до житлового будинку №6 по вул. Лесі Українки у м. Сумах, з сигналізації загазованості будівлі Приватбанку в м. Лебедин, а також з будівництва вуличного газопроводу до 140 квартирного житлового будинку по вул. Ковпака 41а в м. Суми. Зокрема, ТОВ «ТВК Арктика» у відповідь на запит відповідача листом №21 від 16.04.2013 року надіслало: копії договорів, додатків до них, платіжних доручень, банківських виписок, податкових накладних, форм КБ-3. Тому податковий орган міг з'ясувати всі обставини здійснених господарських операцій, зробивши висновок про дотримання підприємством вимог ст. 185, ст.198 Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідач проти позовних вимог заперечувала, зазначивши, що під час проведення перевірки у ТОВ «ТВК Арктика» були відсутні акти здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2, у зв'язку з чим неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій за договорами підряду. Оскільки до моменту винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення актів за формою КБ-2 до ДПІ у м. Сумах подано не було, відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 8250грн. (а.с.72-73).

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 20.06.2013 року до 05.07.2013 року ДПІ у м. Сумах на підставі наказу від 19.06.2013 року №1414 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТВК Арктика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП «Стройбелмаш» за період з 01.07.2012 року до 31.09.2012 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем пунктів п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації) за липень 2012 року на суму 232грн.та донараховано податку на додану вартість всього у сумі 5973грн. за липень 2012 року та зменшено значення рядка «24» декларації з податку на додану вартість на 395грн. (а.с.28).

З огляду на не надання позивачем під час проведення перевірки актів здачі-приймання виконаних робіт від ПП «Стройбелмаш» за формою КБ-2 податковий орган дійшов висновку про те, що правочини, здійснені між ТОВ «ТВК Арктика» та його контрагентом, не спричиняють реального настання правових наслідків (а.с.27).

За результатами перевірки складено акт від 05.07.2013 року №2353/2260/37283568/43 (а.с.18-28), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8250грн., в тому числі на 6600грн. - за основним платежем та на 1650грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31).

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання даного рішення протиправним та його скасування, суд вважає необхідним відмітити, що суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому, суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які статтею 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України, а саме пунктом 198.1 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту , зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Стройбелмаш» за договорами будівельного підряду від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги, використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин за договорами будівельного підряду від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 (а.с.39-42, 45-48, 51-54) позивачем надано суду копії зазначених договорів, податкових накладних, платіжних доручень, довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2), локальних кошторисів, рахунків (а.с.43-44, 49-50, 55-64, 115-156).

Предметом договорів від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 (а.с.39-42, 45-48, 51-54), які є ідентичними за своїм змістом, є виконання підрядником робіт (перекладка газопроводу низького тиску до житлового будинку №6 по вул. Лесі Українки у м. Сумах, сигналізація загазованості будівлі Приватбанку в м. Лебедин, будівництво вуличного газопроводу до 140 квартирного житлового будинку по вул. Ковпака 41а в м. Суми) відповідно до умов даних договорів, згідно з ціною, визначеною на підставі локальних кошторисів, які є їх невід'ємною частиною.

Згідно з частиною 1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч.1 ст.877 ЦК України).

З наданих до суду представниками позивача копій локальних кошторисів (а.с.118-129, 143-156) вбачається, що в них всупереч умов п.2.1 та п.14.4 договорів будівельного підряду відсутні підписи сторін або уповноважених на те представників (які мають довіреність, виданою, підписаною і скріпленою печаткою сторони) сторін та вони не скріплені печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3 ст. 639 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1, ч.2 ст. 638 ЦК України).

Оскільки локальні кошториси є невід'ємними частинами договорів будівельного підряду від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07, то підписи сторін або уповноважених на те представників сторін на них фактично є доказами погодження кожною стороною договору його істотних умов. За відсутності таких підписів додатки до цих договорів, якими є і локальні кошториси, не мають юридичної сили та не підтверджують факт їх укладання.

Розділом 6.1 зазначених договорів встановлено, що замовник проводить оплату за виконані підрядником роботи відповідно до умов цих договорів протягом таких термінів: протягом 3 календарних днів з моменту підписання даних договорів замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30% від суми, яка визначена п.5.1 договорів, та 100% вартості матеріалів; остаточний розрахунок відбувається протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт від підрядника до замовника.

Аналізуючи подані представниками позивача копії первинних документів, суд звертає увагу, що в договорах від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 в якості замовника вказано ПП «Стройбелмаш», а в якості підрядника - ТОВ «ТВК Арктика» (а.с.39-42, 45-48, 51-54).

Разом з тим, платіжними дорученнями №181 від 02.07.2012 року (а.с.44), №215 від 03.08.2012 року (а.с.50) та згідно з банківською випискою (а.с.56) ТОВ «ТВК Арктика», яке є підрядником за переліченими вище договорами, сплачено на користь ПП «Стройбелмаш», яке є замовником, вартість виконаних будівельних робіт.

В рахунках №70 від 25.06.2012 року (а.с.64) та №96 від 31.07.2012 року (а.с.61) платником зазначено ПП «Стройбелмаш», а одержувачем - ТОВ «ТВК Арктика».

Крім того, на перших сторінках довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), а також актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2) сторони договорів визначені як: «замовник ПП «Стройбелмаш», підрядник «ТОВ «ТВК Арктика», а на останніх сторінках цих документів навпаки - ПП «Стройбелмаш» є підрядником, а «ТОВ «ТВК Арктика» - замовником (а.с.57-60, 62-63, 115-123, 130-142).

Оскільки відповідно до укладених договорів підрядником має бути саме позивач, а замовником - його контрагент, то ТОВ «ТВК Артика» не повинно було сплачувати замовнику вартість виконаних за ними будівельних робіт, адже це суперечить суті господарських операцій такого виду.

Порядок оформлення податкової накладної врегульовано ст.201 Податкового кодексу України.

Так, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим (пункт 201.1 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.10 ст.201 цього ж Кодексу).

В матеріалах справи містяться копії податкових накладних №4 від 02.07.2012 року (а.с.43), №202 від 31.07.2012 року (а.с.49) та №203 від 31.07.2012 року (а.с.55), виписаних ПП «Стройбелмаш», що не відповідає наведеним вище положенням чинного податкового законодавства, оскільки за його змістом саме виконавець (в даному випадку підрядник) повинен виписати податкову накладну на вартість виконаних підрядних робіт, передати замовнику (ТОВ «ТВК Арктика») результати робіт на підставі актів приймання-передачі, а останній зобов'язаний оплатити їх вартість.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, із наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, на виконання яких господарських операцій вони були оформлені, з'ясувати їх зміст та обсяг, а в локальних кошторисах взагалі відсутні необхідні реквізити сторін.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що договори, податкові накладні, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), акти приймання виконаних робіт (форма №КБ-2), локальні кошториси та рахунки, копії яких надані позивачем на підтвердження виконання робіт підрядником не можуть належним чином засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ПП «Стройбелмаш» за договорами від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 (а.с.39-42, 45-48, 51-54).

Також до суду не надано доказів існування необхідної проектної документації (креслень, зразків, тощо) та передання її від замовника до підрядника, як не надано і копій листів підрядника, якими він повідомив замовника про закінчення виконання будівельних робіт.

Зокрема, частиною 2 ст.877 ЦК України закріплено, що договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Пунктом 4.2 договорів підряду передбачений обов'язок замовника передати підряднику протягом 3 днів з моменту підписання обома сторонами даних договорів проектну документацію та інші документи, необхідні для виконання робіт, а пунктами 8.1 визначений порядок здачі-приймання робіт, відповідно до якого підрядник повинен повідомити замовника про закінчення виконання робіт шляхом надіслання на його юридичну адресу листа із зазначенням, що роботи виконані і підлягають прийняттю за відповідними актами.

Про необхідність наявності таких актів свідчать і положення частин 1 та 4 ст.882 ЦК України, згідно з якими замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За приписами п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. При цьому, за змістом п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З огляду на положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та ч.4 ст.70 КАС України суд зазначає, що акти приймання виконаних робіт (форма №КБ-2), які були надані до суду (а.с.115-117, 130-142), але не надані до ДПІ у м. Сумах ні під час проведення перевірки, ні після її закінчення та до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є допустимими доказами у справі.

Враховуючи, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ПП «Стройбелмаш» за зазначеними договорами, а отже не доведено факт виконання робіт, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000562260 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що факти, встановлені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, не можуть бути належними доказами на підтвердження відсутності у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Стройбелмаш», але у зв'язку з не наданням ТОВ «ТВК Арктика» належних доказів на підтвердження факту виконання робіт за договорами будівельного підряду, вказані посилання позивача не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Оскільки за подання позову позивач сплатив 172,05 грн. за майновий спір (а.с.2), тому, із врахуванням ст.ст.94,98 КАС України та під.1п.3 ч.2, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» 8 липня 2011 року №3674-VI суд вважає необхідним стягнути з позивача судовий збір у розмірі 1548,45 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Арктика" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000562260 -відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Арктика" (40011, м. Суми, вул. Новомістенська, 23, кв.54, код 37283568) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 548, 45 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 25.02.2014 року.