Ухвала

від 12.05.2014 по справі 818/8667/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р.Справа № 818/8667/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Арктика" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. по справі № 818/8667/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Арктика"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Арктика» (далі за текстом - ТОВ «ТВК Арктика», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом ДПІ у у м. Суми, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000562260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8250грн., в тому числі на 6600грн. - за основним платежем та на 1650грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на підтвердження правомірності укладеного з ПП «Стройбелмаш» правочину та обґрунтованості відображення в податковому обліку у складі податкового кредиту відповідних сум по отриманню послуг виконання комплексу робіт від зазначеного контрагента, ним до суду були надані усі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.06.2013 року до 05.07.2013 року ДПІ у м. Сумах на підставі наказу від 19.06.2013 року №1414 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТВК Арктика» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП «Стройбелмаш» за період з 01.07.2012 року до 31.09.2012 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем пунктів п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації) за липень 2012 року на суму 232грн.та донараховано податку на додану вартість всього у сумі 5973грн. за липень 2012 року та зменшено значення рядка «24» декларації з податку на додану вартість на 395грн. (а.с.28).

За результатами перевірки складено акт від 05.07.2013 року №2353/2260/37283568/43 (а.с.18-28), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8250грн., в тому числі на 6600грн. - за основним платежем та на 1650грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000562260 з огляду на те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ПП «Стройбелмаш» за договорами будівельного підряду, а отже не доведено факт виконання робіт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення стали відображені в акті перевірки від 05.07.2013 року №2353/2260/37283568/43 висновки податкового органу про порушення ТОВ «ТВК Арктика» вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього в розмірі 6600 грн. за господарськими операціями з ПП «Стройбелмаш» за перевірений період.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковими накладними.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Відповідно до п.п 2.1 п. 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин за договорами будівельного підряду від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 (а.с.39-42, 45-48, 51-54) позивачем надано до суду копії зазначених договорів, податкових накладних, платіжних доручень, довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2), локальних кошторисів, рахунків (а.с.43-44, 49-50, 55-64, 115-156).

Згідно з частиною 1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно з ч.1 ст.877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч.1 ст.877 Цивільного кодексу України).

Предметом договорів від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 (а.с.39-42, 45-48, 51-54), які є ідентичними за своїм змістом, є виконання підрядником робіт (перекладка газопроводу низького тиску до житлового будинку №6 по вул. Лесі Українки у м. Сумах, сигналізація загазованості будівлі Приватбанку в м. Лебедин, будівництво вуличного газопроводу до 140 квартирного житлового будинку по вул. Ковпака 41а в м. Суми) відповідно до умов даних договорів, згідно з ціною, визначеною на підставі локальних кошторисів, які є їх невід'ємною частиною.

З наданих до позивачем до матеріалів справи копій локальних кошторисів (а.с.118-129, 143-156), які є невід'ємною складовою договорів, вбачається, що в них всупереч умов п.2.1 та п.14.4 договорів будівельного підряду відсутні підписи сторін або уповноважених на те представників (які мають довіреність, виданою, підписаною і скріпленою печаткою сторони) сторін та вони не скріплені печатками.

За приписами ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1, ч.2 ст. 638 ЦК України).

Отже, оскільки локальні кошториси є невід'ємними частинами договорів будівельного підряду від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07, то підписи сторін або уповноважених на те представників сторін на них фактично є доказами погодження кожною стороною договору його істотних умов. За відсутності таких підписів додатки до цих договорів, якими є і локальні кошториси, не мають юридичної сили та не підтверджують факт їх укладання.

Досліджуючи копії первинних документів на відповідність їх вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, колегією суддів встановлено, що в договорах від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 в якості замовника вказано ПП «Стройбелмаш», а в якості підрядника - ТОВ «ТВК Арктика» (а.с.39-42, 45-48, 51-54).

Разом з тим, платіжними дорученнями №181 від 02.07.2012 року (а.с.44), №215 від 03.08.2012 року (а.с.50) та згідно з банківською випискою (а.с.56) ТОВ «ТВК Арктика», яке є підрядником за переліченими вище договорами, сплачено на користь ПП «Стройбелмаш», яке є замовником, вартість виконаних будівельних робіт.

В рахунках №70 від 25.06.2012 року (а.с.64) та №96 від 31.07.2012 року (а.с.61) платником зазначено ПП «Стройбелмаш», а одержувачем - ТОВ «ТВК Арктика».

Крім того, на перших сторінках довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), а також актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2) сторони договорів визначені як: «замовник ПП «Стройбелмаш», підрядник «ТОВ «ТВК Арктика», а на останніх сторінках цих документів навпаки - ПП «Стройбелмаш» є підрядником, а «ТОВ «ТВК Арктика» - замовником (а.с.57-60, 62-63, 115-123, 130-142).

Отже, оскільки відповідно до укладених договорів підрядником має бути саме позивач, а замовником - його контрагент, то ТОВ «ТВК Артика» не повинен сплачувати замовнику вартість виконаних за ними будівельних робіт, адже це суперечить суті господарських операцій такого виду.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.10 ст.201 цього ж Кодексу).

Між тим, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних №4 від 02.07.2012 року (а.с.43), №202 від 31.07.2012 року (а.с.49) та №203 від 31.07.2012 року (а.с.55), виписаних ПП «Стройбелмаш», що не відповідають наведеним вище положенням чинного податкового законодавства, оскільки за його змістом саме виконавець (в даному випадку підрядник) повинен виписати податкову накладну на вартість виконаних підрядних робіт, передати замовнику (ТОВ «ТВК Арктика») результати робіт на підставі актів приймання-передачі, а останній зобов'язаний оплатити їх вартість.

Також до суду не надано доказів існування необхідної проектної документації (креслень, зразків, тощо) та передання її від замовника до підрядника, як не надано і копій листів підрядника, якими він повідомив замовника про закінчення виконання будівельних робіт, що на виконання приписів ч. 2 ст.877 Цивільного кодексу України є обов'язковим при укладанні договорів підряду.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, відповідно до ч.2 ст.9 яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між тим, із наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, на виконання яких господарських операцій вони були оформлені, з'ясувати їх зміст та обсяг, а в локальних кошторисах взагалі відсутні необхідні реквізити сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що договори, податкові накладні, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), акти приймання виконаних робіт (форма №КБ-2), локальні кошториси та рахунки, копії яких надані позивачем на підтвердження виконання робіт підрядником не можуть належним чином засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ПП «Стройбелмаш» за договорами від 25.06.2012 року №27, від 25.07.2012 року №25/07 та від 28.07.2012 року №28/07 (а.с.39-42, 45-48, 51-54).

Отже, у зв'язку з тим, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Стройбелмаш» за зазначеними договорами, а тому не доведено факт виконання робіт, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.07.2013 року №0000562260.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Арктика" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. по справі № 818/8667/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В.