Постанова

від 25.02.2014 по справі 911/3719/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 911/3719/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Індивідуального приватного підприємства ,,Наірі"

на рішення господарського суду Київської області від 25.11.2013р.

у справі № 911/3719/13 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства ,,Дніпро - Кіровогорад"

до Індивідуального приватного підприємства ,,Наірі"

про стягнення 4 045,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне виробниче підприємство ,,Дніпро - Кіровоград" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Індивідуального приватного підприємства ,,Наірі" (далі - відповідач) про стягнення 4 045,06 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 88).

Рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2013р. у справі

№ 911/3719/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 045,06 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за безоблікове водокористування на суму 4 045,06 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 25.11.2013р. у справі № 911/3719/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, судом зроблено хибний висновок про наявність у працівника ІПП ,,Наірі" Аветісяна К.А. повноважень щодо участі у перевірці від імені підприємства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено розгляд скарги на 25.02.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду через відділ документального забезпечення суду 24.02.2014р., позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, позивач просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

В судове засідання 25.02.2014р. представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411609448199, № 0411609448202.

Заяв про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2006р. між Обласним комунальним виробничим підприємством ,,Дніпро - Кіровоград" (постачальник, позивач) та Індивідуальним приватним підприємством ,,Наірі" (споживач, відповідач) укладено договір про постачання питної води № 55-001/02 (а.с. 9 - 13).

Відповідно до п.п. 1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами забезпечити споживача питною водою в об'ємі відповідно до плану - графіку споживання питної води, а споживач має сплачувати постачальнику її вартість.

За умовами п.3.3 договору відповідач прийняв на себе обов'язок своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та не допускати пошкодження мереж питного водопостачання та приладів обліку.

Розділом 7 договору сторонами обумовлено облік та контроль водопостачання.

Відповідно до п.7.1 договору облік використаної води здійснюється за показниками водолічильника повіреного та опломбованого органами Держстандарту, встановленого на водопровідній мережі споживача.

25.06.2009р., згідно положень укладеного договору, було здійснено реєстрацію водолічильника, встановленого відповідачем, типу ЛК-1,5 діаметром 15 мм. № 9113235, про що складено відповідний акт (а.с. 19).

В подальшому, 01.06.2012р. сторонами було переукладено договір про постачання питної води, в результаті чого було підписано Договір про надання послуг питного водопостачання № 012 (далі - договір, а.с. 15 - 18), у п.п.1.1 якого обумовлено, що позивач бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами забезпечити відповідача питною водою, а відповідач сплачує позивачу її вартість.

За умовами договору № 012 (п.п. 7.2, 7.3) знімання показань водолічильника проводиться представником споживача в односторонньому порядку один раз на місяць з 20 по 23 число. Дані показників лічильників передаються виконавцю для оформлення акту про подання води. Право контрольного зняття показників водолічильника залишається за виконавцем. Знімаючи показання водолічильника, при контрольній перевірці представник виконавця зобов'язаний перевірити цілісність пломб на водолічильниках, що перебувають на балансі споживача.

Умовами даних договорів визначено, що всі інші питання, які не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством, зокрема, Законом України ,,Про питну воду та питне водопостачання", ,,Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" (п. 10.5 договорів).

Комісією ОКВП ,,Дніпро - Кіровоград" 07.06.2012р., в присутності представника абонента Аветисяна К.А. проведено обстеження водопровідних систем відповідача, за результатами якого виявлено, що при обстеженні вузла обліку обладнаного лічильником ЛК-1,5 № 9113235 діаметром 15 мм, на показаннях 1981 м3, порушена цілісність опломбування - зірвана пломба держповірки та відсутній зворотний клапан, про що складено відповідний акт (а.с. 21), який підписаний представниками сторін.

В результаті пошкодження цілісності опломбування вузла обліку відповідача був порушений достовірний облік кількості спожитої води внаслідок утворення доступу до водомірного вузла.

В зв'язку з виявленням вказаного порушення, позивачем проведено нарахування за послуги водопостачання розрахунковим шляхом, сума нарахування за послуги водопостачання склала 4 045,06 грн.

22.06.2012р. відповідачу виписано рахунок на оплату за безоблікове водопостачання на суму 4045,06 грн. та направлено вимогу на його оплату.

В зв'язку з несплатою вказаного рахунку та вимоги на його оплату позивачем 05.09.2013р. на адресу відповідача направлено лист - вимогу № 1456/21-07-14 про сплату заборгованості, яка залишена останнім без задоволення.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані неналежним з боку відповідача виконанням умов договору про надання послуг питного водопостачання в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на суму 4 045,46 грн.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи таке.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

Укладені між сторонами договори є договорами про надання послуг, за яким, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 32 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Статтею 21 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" визначено право виконавця послуги на доступ в приміщення, будинки і споруди проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом №190 від 27.06.2008р. визначено, що у разі самовільних дій споживача по пошкодженню цілісності опломбування засобу обліку розрахунок за надані послуги проводиться не за показниками такого водолічильника, а розрахунковим шляхом.

Пунктом 5.18. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом №190 від 27.06.2008р., споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Згідно п. 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Пунктом 3.4 Правил розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

В результаті пошкодження цілісності опломбування вузла обліку відповідача, був порушений достовірний облік кількості спожитої відповідачем води внаслідок утворення доступу до водомірного вузла.

Пункт 5.18 Правил для нарахування плати за таке споживання відсилає до пунктів 3.3, 3.4 Правил, які передбачають нарахування за безоблікове споживання.

У відповідності до вказаних приписів законодавства позивачем проведено нарахування за послуги водопостачання розрахунковим шляхом. Згідно розрахунку, період нарахування становить один місяць, по діаметру водопроводу 15 мм., оскільки в травні 2012р. контрольне зняття показників засобу обліку позивачем не проводилось. Загальна сума нарахування за послуги водопостачання склала 4 045,06 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що зазначена в акті особа не є повноважним представником ІПП ,,Наірі", оскільки посади заступника директора ніколи не займав. Крім того, йому не надані повноваження щодо виконання адміністративно-розпорядчих функцій та щодо представництва інтересів підприємства перед іншими підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Аветисян К.А., як представник споживача - ІПП ,,Наірі", вчиняв від імені підприємства наступні дії: щодо включення водолічильника (акт від 25.06.2009р., а.с 19), при ознайомленні та отриманні Технічних умов від 12.06.2012р. (а.с. 25), про відсутність порушень при перевірці ОКВП ,,Дніпро-Кіровоград" пломб (акт від 27.05.2013р., а.с. 28).

Про факт вчинення зазначених дій з боку Аветисяна К.А. у якості повноважного представника ІПП ,,Наірі" як до спірної перевірки, так і після неї, відповідач не заперечує, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підписуючи з боку відповідача, як представник підприємства, акт обстеження від 07.06.2012р. та акт від 21.06.2012р., Аветисян К.А. діяв як повноважений представник ІПП ,,Наірі".

Крім того, акт обстеження від 07.06.2012р. не був оскаржений відповідачем та до моменту пред'явлення позову ним не заперечувався.

Також відповідач зазначає про те, що позивачем не встановлено чи було вказане правопорушення з боку відповідача умисним, тобто чи відбулось втручання з боку відповідача щодо неправдивості показів лічильника.

Судом першої інстанції правомірно взято до уваги те, що на позивача, як постачальника, не покладено обов'язок перевіряти наявність або відсутність умислу з боку відповідача щодо вчинення протиправних дій. Його обов'язком є засвідчувати сам факт наявності правопорушення, який засвідчено актом обстеження правопорушення від 07.06.2012р. у вигляді зірваної пломби держповірки

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 4 045,06 грн. позивачем доведені та підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Доводи скаржника правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегією суддів відхиляються.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене колегія суддів суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 25.11.2013р. у справі № 911/3719/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 25.11.2013р. у справі № 911/3719/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Індивідуального приватного підприємства ,,Наірі" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук

Повний текст складено та підписано 27.02.2014р.