Постанова

від 24.02.2014 по справі 826/48/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2014 року 14:35 № 826/48/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засіданні Паньківі В.В. розглянувши матеріали справи та клопотання

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імперія солодощів" доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування рішення №14 від 10.12.2013р. за участю представників сторін:

від позивача: Журавель О.В.

від відповідача: Декань М.І.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.02.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія солодощів", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасувати рішення заступника начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві Карпенко Н.І. про опис майна, що перебуває у власності (господарському або оперативному володінні) ТОВ «Імперія Солодощів» (код ЄДРПОУ 35289531) №14 від 10.12.2013 року (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідач в порушення вимог законодавства прийняв рішення про опис майна, що перебуває у власності (господарському або оперативному володінні) ТОВ «Імперія Солодощів» (код ЄДРПОУ 35289531) №14 від 10.12.2013 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міноходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Імперія Солодощів" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Імпреза Лав" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012р. За результатом перевірки складено акт від 30.07.2013р. №72/1/22-07/35289531 (надалі Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2792630 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 108 870 грн.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.08.2013р.: № 0002052207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 126 647,0 грн. (з основним платежем 2 792 630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 334017 грн.), №0002042207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 124 270,0 грн. (за основним платежем 108 870,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 402,0 грн.).

Податковим органом на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень було прийнято 10.12.2013 р. вимогу №140-22.

Крім того, Податковим органом 10.10.2013 р. було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Позивач не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 року № 0002042201, № 0002052207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 року - скасовано та прийнято нову Постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія солодощів" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві № 0002042201 від 12.08.2013 року та № 0002052207 від 12.08.2013 року - скасувати.

Згідно п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 59.1 - п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи сума податкового боргу не була узгоджено, що підтверджується Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 р.

У відповідності до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п. 89.1 - п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

З урахуванням матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання визначені Відповідачем не набрали статусу податкового органу то в даному випадку рішення Податкового органу про опис майна в податкову заставу №14 від 10.12.2013 р. є протиправним.

Згідно зі ст. 93 Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до п. 93.2 ст. 93 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Враховуючи вище викладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправним та скасувати рішення заступника начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві Карпенко Н.І. про опис майна, що перебуває у власності (господарському або оперативному володінні) ТОВ «Імперія Солодощів» (код ЄДРПОУ 35289531) №14 від 10.12.2013 року підлягають задоволенню.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві Карпенко Н.І. про опис майна, що перебуває у власності (господарському або оперативному володінні) ТОВ «Імперія Солодощів» (код ЄДРПОУ 35289531) №14 від 10.12.2013 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук