Ухвала

від 08.04.2015 по справі 826/48/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/800/55274/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Бруя О.Д.,

за участю представника позивача - Журавля О.В.,

представника відповідача - Ісаєва С.П.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 826/48/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія солодощів" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія солодощів" (далі - ТОВ "Імперія солодощів") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна, що перебуває у власності (господарському або оперативному володінні) від 10 грудня 2013 року №14.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Імперія солодощів" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово - господарським правовідносинам з ТОВ "Імпреза Лав" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 30 липня 2013 року №72/1/22-07/35289531 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 792 630,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 108 870,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року № 0002052207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 126 647,00 грн., з яких за основним платежем 2 792 630,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 334 017,00 грн.; №0002042207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 124 270,00 грн., з яких за основним платежем 108 870,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 402,00 грн.

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями, ТОВ "Імперія солодощів" оскаржило їх до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року - скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково, а податкові повідомлення-рішення ДПІ від 12 серпня 2013 року № 0002042201 та № 0002052207 скасовано.

Також, судами встановлено, що 10 грудня 2013 року на підставі вищенаведених повідомлень-рішень, ДПІ прийнято податкову вимогу № 140-22 та винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 14.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зі змісту пункту 56.1 статті 56 ПК України вбачається, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення грошових зобов'язань.

За приписами пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

У відповідності до пункту 82.3 статті 89ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

В свою чергу, згідно статті 93 ПК України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Пунктом 93.2 статті 93 ПК України визначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент прийняття податкової вимоги № 140-22 та оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу № 14 грошове зобов'язання було неузгоджене, з огляду на те, що оскаржувалось в судовому порядку.

Разом з тим, судами установлено, що 31 грудня 2013 року відповідачем скасовано вищезазначену податкову вимогу, проте питання стосовно оскаржуваного рішення не вирішено.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу від 10 грудня 2013 року № 14 є протиправним, оскільки визначені ДПІ податкові зобов'язання не набрали статусу податкового боргу.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 826/48/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: