Рішення

від 20.02.2014 по справі 910/758/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/758/14 20.02.14

За позовом приватного підприємства «Центр будівельних матеріалів»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Деутек Україна»

Про визнання недійсним п. 10.2 договору поставки № 010305 від 01.03.2013 р.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Варуха А.В. (за дов.)

від відповідача Скрипець В.В. (за дов.)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Центр будівельних матеріалів» до товариства з обмеженою відповідальністю «Деутек Україна» про визнання недійсним п. 10.2 договору поставки № 010305 від 01.03.2013 р., яким встановлено, що якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в постійно діючому третейському суді при асоціації «Правова група «Преміум Лекс», одноособово головою третейського суду, що знаходиться за адресою: м. Київ - 03124, Василенко, буд 7-А.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Як стало відомо позивачу, адреса: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Василенка, буд. 7-А, є адресою масової реєстрації юридичних осіб та організацій. Позивач вважає, що фактично асоціація «Правова група «Преміум Лекс» не знаходиться за вказаною адресою, відтак і третейський суд при цій асоціації не знаходиться за вказаною адресою. Крім того, з часу укладення договору поставки № 010305 від 01.03.2013 р. позивач не ознайомлений з регламентом третейського суду. З огляду на викладене, на думку позивача, третейська угода, оформлена п. 10.2 договору є недійсною, оскільки не відповідає вимогам статей 14 та 15 Закону України «Про третейські суди».

Ухвалою суду від 22.01.2014 р. порушено провадження у справі № 910/758/14.

Позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, асоціацію «Правова група «Преміум Лекс» та постійно діючого третейського суду при асоціації «Правова група «Преміум Лекс». Судом клопотання відхилено як необґрунтоване, оскільки не наведено жодних обставин, яким чином рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки вказаних осіб щодо однієї зі сторін. Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про третейські суди» постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи, з огляду на що, в силу ст. 27 ГПК України, постійно діючий третейський суд при асоціації «Правова група «Преміум Лекс» не може бути третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Також позивачем подано клопотання про витребування:

1. Від ГУ Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів м. Києва наступні письмові докази у вигляді інформації:

- чи є адреса: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Василенка, буд. 7-А, адресою масової реєстрації юридичних осіб та організацій;

- чи знаходиться фактично асоціація «Правова група «Преміум Лекс», ідентифікаційний код 36241553, за місцезнаходженням згідно з проведеною державною реєстрацією за адресою: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Василенка, буд. 7-А;

- чи знаходиться фактично постійно діючий третейський суд при асоціації «Правова група «Преміум Лекс», за місцезнаходженням засновника - асоціації «Правова група «Преміум Лекс», ідентифікаційний код 36241553, за адресою: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Василенка, буд. 7-А, чи цей третейський суд має іншу адресу місцезнаходження/місце розташування.

2. Від асоціації «Правова група «Преміум Лекс» належним чином завірену копію договору оренди чи документ про право володіння, власності та інш., що підтверджує місцезнаходження асоціації «Правова група «Преміум Лекс» та постійно діючого третейського суду при асоціації «Правова група «Преміум Лекс» за вищевказаною адресою у 2013 році.

3. Від асоціації «Правова група «Преміум Лекс» наступні відомості:

- чи знаходиться фактично асоціація «Правова група «Преміум Лекс» за місцезнаходженням згідно з проведеною державною реєстрацією за адресою: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Василенка, буд., 7-А;

- чи знаходиться фактично постійно діючий третейський суд при асоціації «Правова група «Преміум Лекс», за місцезнаходженням засновника - асоціації «Правова група «Преміум Лекс» за адресою: 03124, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Миколи Василенка, буд. 7-А, чи цей третейський суд має іншу адресу місцезнаходження/місце розташування;

- номери контактних телефонів асоціації «Правова група «Преміум Лекс», постійно діючого третейського суду при асоціації «Правова група «Преміум Лекс»;

4. Від асоціації «Правова група «Преміум Лекс» та від відповідача належним чином завірену копію регламенту постійно діючого третейського суду при асоціації «Правова група «Преміум Лекс».

Судом клопотання відхилено з підстав, наведених нижче.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач вважає, що наявність третейського застереження у договорі не позбавляє права позивача на звернення до суду. Підписавши договір з третейським застереженням позивач добровільно висловив свою згоду на передачу спору до третейського суду. Крім того, позивач не був позбавлений права ознайомитися з регламентом третейського суду.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.03.2013 р. між приватним підприємством «Центр будівельних матеріалів» (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Деутек Україна» (постачальником) укладеного договір поставки № 010305 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити лакофарбову продукцію, що визначені у специфікації.

Пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в постійно діючому третейському суді при асоціації «Правова група «Преміум Лекс» одноособово головою третейського суду, що знаходиться за адресою: м. Київ, 03124, Василенко, буд. 7-А.

Законом України «Про третейські суди» передбачено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (статті 1, 5).

Третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди», для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона, у т.ч. підписана сторонами. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (ст. 7 Закону).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про третейські суди», місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України, у тому числі, асоціаціях.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.

За умовами спірного пункту Договору сторонами обрано постійно діючий третейський суд при асоціації «Правова Група «Преміум Лекс» та визначено кількісний та персональний (особовий) склад - одноособово головою третейського суду. Списки третейських суддів, у тому числі і дані про голову третейського суду, є загальнодоступною інформацією, що подаються при реєстрації третейського суду до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, що спростовує доводи позивача про неможливість отримання відомостей про дану особу. Крім того, ст. 14 Закону України «Про третейські суди» не містить імперативного припису щодо обв'язку сторін визначити склад суду, а тільки надає їм таке право. Невідповідність умов третейської угоди регламенту не має наслідком недійсності таких умов, оскільки за будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»).

З огляду на це є безпідставними посилання позивача на невідповідність оскаржуваної угоди як ст. 14 Закону України «Про третейські суди», так і ст. 15 Закону України «Про третейські суди» якою встановлено, що у постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду.

Частина 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті (корпоративні спори), та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Законом України "Про третейські суди" (ст. 6) встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком наведеного у вказаній нормі переліку.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Таким чином, третейська угода/третейське застереження про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Наявність третейського застереження у договорі не позбавляє права сторін звертатися до суду відповідної юрисдикції за вирішенням спору.

Відтак, третейське застереження, що міститься у Договорі не є відмовою позивача від звернення до суду. Разом з цим, підписавши Договір поставки із третейським застереженням, позивач добровільно висловив свою згоду на передачу спору до третейського суду.

Неможливість реалізації даного третейського застереження, у тому числі з підстав відсутності за місцезнаходженням третейського суду, не свідчить про недійсність даного застереження, оскільки в такому випадку сторони можуть скористатись своїм правом на звернення до суду для захисту своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. Підставою визнання недійсною угоди є наявність певних дефектів на момент її вчинення, з якими законом пов'язує неспроможність даного юридичного факту як підстави для виникнення, зміни та припинення прав і обов'язків. В свою чергу, дії щодо виконання третейської угоди, якими в даному випадку є третейський розгляд, є похідними від факту укладення угоди, що мають певний розрив з ним у часі, а тому порушення процедури розгляду не можуть свідчити про наявність дефектів на момент її укладення і про її недійсність.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про невідповідність волевиявлення позивача під час підписання Договору його внутрішній волі, а також не надано доказів, які б підтверджували ненадання для ознайомлення регламенту та Положення постійно діючого третейського суду при асоціації «Правова Група «Преміум Лекс». Попри це, сам факт необізнаності позивача з регламентом третейського суду не має наслідком недійсність третейської угоди.

Враховуючи наведені обставини, судом відхилені клопотання позивача про витребування доказів, оскільки запитувані документи не пов'язані з предметом доказування у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач не довів наявність підстав, з якими закон пов'язує недійсність п. 10.2 Договору, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення підписано 28.02.2014 р..

СуддяС. А. Ковтун