Постанова

від 26.02.2014 по справі 826/20901/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 лютого 2014 року 10:20 справа №826/20901/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" (далі по тексту - позивач, ДТГО "Південно-західна залізниця") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року №0001864210 та №0001874210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20901/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 24 січня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 19 грудня 2013 року №0001864210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статі 135, статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 411 523,00 грн., в тому числі за основним платежем - 941 015,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 470 508,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 19 грудня 2013 року №0001874210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ДТГО "Південно-західна залізниця" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 732 598,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 155 065,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 577 533,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 11 грудня 2013 року №1467/42-10/04713033 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів робіт, послуг) у ТОВ "Фінанс Груп Україна" (код ЄДРПОУ 37729727) за 2012 рік та 9 місяців 2013 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки зазначено, що ДТГО "Південно-західна залізниця" порушено вимоги пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статі 135, статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 941 015,00 грн., та вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 155 065,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року - 1 063 553,00 грн., за березень 2013 року - 91 512,00 грн.

Порушення в частині заниження податку на прибуток відповідач обґрунтовує наступним: 1) підприємством занижено суму доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2012 рік, а саме не включено до складу доходів вартість безоплатно отриманих основних засобів - фронтальних навантажувачів PN-956 в кількості 5 штук вартістю 4 405 404,00 грн.; такий висновок відповідача базується на тому, що за умовами договору поставки від 15 листопада 2012 року №ПЗ/М-122574/НЮ ТОВ "Фінанс Груп Україна" мало поставити позивачу фронтальні навантажувачі НК-530, однак фактично позивач отримав фронтальні навантажувачі PN-956, а також за результатами досудового розслідування не підтверджено взаємовідносини ТОВ "Фінанс Груп Україна" з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання в частині придбання фронтальних навантажувачів; 2) перевіркою встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 75 618,00 грн., а саме неправомірно включено до складу витрат вартість товарів, придбаних у ТОВ "Фінанс Груп Україна", оскільки: за даним акта перевірки та акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фінанс Груп Україна" встановлено порушення останнім та його контрагентами вимог податкового законодавства, нікчемність укладених правочинів та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, з боку службових осіб ТОВ "Фінанс Груп Україна"; наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що ДТГО "Південно-західна залізниця" є вигодонабувачем по всьому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), а правочини, укладені з ТОВ "Фінанс Груп Україна" суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними, тому первинні документи та податкові накладні ТОВ "Фінанс Груп Україна" не мають юридичної сили.

В частині заниження податку на додану вартість відповідач керувався мотивами, наведеним вище, та додатково зазначив, що у податкових накладних ТОВ "Фінанс Груп Україна" щодо поставки підйомників автомобільних не вказано коду товару з УКТ ЗЕД та реквізитів вантажних митних декларацій, оскільки вони ввезені на митну територію України згідно вантажним митних декларацій та мають код УКТ ЗЕД.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ "Фінанс Груп Україна" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ДТГО "Південно-західна залізниця" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ДТГО "Південно-західна залізниця" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В частині висновків Акта перевірки про не включення до складу доходів вартості безоплатно отриманих основних засобів - фронтальних навантажувачів PN-956 в кількості 5 штук вартістю 4 405 404,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З наведених норм Податкового кодексу України суд робить висновок, що до складу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема інших доходів, включається вартість безоплатно отриманих товарів, тобто товарів, що надані без грошової або іншої компенсації вартості таких товарів чи їх повернення.

Таким чином, у межах спірних правовідносин належить встановити факт безоплатного отримання позивачем фронтальних навантажувачів PN-956 в кількості 5 штук.

Матеріали справи підтверджують, що за результатами проведення державної закупівлі 15 листопада 2012 року між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір №ПЗ/М-122574/НЮ, у відповідності до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар - фронтальний навантажувач НК 530, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату; найменування товару

Відповідно до підпункту 5.1.1 договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки DDP (постачання з оплатою мита м. Жмеринка, вул. Тунельна 22, відокремлений структурний підрозділ ДТГО "Південно-західна залізниця" "Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт") 5 од. (відповідно до правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС).

З огляду на неможливість поставки фронтальних навантажувачів НК 530, у зв'язку із технічними проблемами заводу-виробника, сторони погодили можливість поставки ідентичних за технічними характеристиками та ціною фронтальних навантажувачів PetroNick PN 956, що підтверджується, зокрема відповідною пропозицією ТОВ "Фінанс Груп Україна" та поясненнями позивача.

Згідно видаткової накладної від 29 грудня 2012 року №00018 та акта прийому-передачі товару від 29 грудня 2012 року ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило на відокремлений структурний підрозділ ДТГО "Південно-західна залізниця" "Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" фронтальний навантажувач у кількості 5 штук та виписало позивачу податкову накладну від 29 грудня 2012 року №22 на загальну суму 4 998 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 833 000,00 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у сумі 4 998 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01 лютого 2013 року №119, копія якого долучена до матеріалів справи.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в Акті перевірки, згідно наказу відокремленого структурного підрозділу ДТГО "Південно-західна залізниця" "Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" від 29 грудня 2012 року №349 наказано постійно діючій комісії по основних засобах ввести в дію фронтальні навантажувачі PN 956 в кількості 5 штук первісною вартістю кожного 881 080,76 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів проведено огляд фронтальних навантажувачів PN 956, встановлено їх технічну справність та придатність до експлуатації, та закріплено за відповідальними особами; вказаним фронтальним навантажувачам присвоєно інвентарні номери відповідно до інвентарних карток, копії яких містяться в матеріалах справи.

Під час перевірки встановлено, що в бухгалтерському обліку фронтальні навантажувачі PN 956 віднесено до 4 групи основних фондів та визначено рахунок обліку основних засобів - 1040.

Кожен із фронтальних навантажувачі PN 956 зареєстровано в органі Державної автомобільної інспекції України, про що свідчать відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЕА №039391, серії ЕА №035616, серії ЕА №051036, серії ЕА №051034, серії ЕА №035617.

Наведене вказує, що за результатами проведення державної закупівлі ДТГО "Південно-західна залізниця" отримало за грошову компенсацію від ТОВ "Фінанс Груп Україна" фронтальні навантажувачі PetroNick PN 956 на підставі договору від 15 листопада 2012 року №ПЗ/М-122574/НЮ.

Отже, факт безоплатного отримання позивачем фронтальних навантажувачів PetroNick PN 956 в кількості 5 штук документально не підтверджується, що виключає можливість віднесення до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема інших доходів, вартості таких навантажувачів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що оприбуткування та відображення в бухгалтерському обліку фронтальних навантажувачів PN 956 не відповідає умовам договору від 15 листопада 2012 року №ПЗ/М-122574/НЮ, та звертає увагу, що сторони договору мають право змінювати умови договору, що узгоджується із нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України й не суперечить вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель"; у свою чергу зміна умов договору в частині асортименту поставленого товару не може свідчити про безоплатне отримання товару.

Безпідставними є посилання відповідача на інформацію досудового розслідування про те, що оформлення в "Державній інспекції сільського господарства" фронтальних навантажувачів PN 956 на відокремлений структурний підрозділ ДТГО "Південно-західна залізниця" "Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" здійснено за зверненням фізичної особи ОСОБА_2, оскільки не наведено, яким чином вказані обставини вказують на безоплатне отримання позивачем товару та не надано відповідних підтверджуючих документів.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про необхідність включення до складу доходів вартості безоплатно отриманих основних засобів - фронтальних навантажувачів PN956 в кількості 5 штук є помилковими, а визначення суми грошових зобов'язань за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині висновків Акта перевірки про завищення витрат, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступним.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суду належить встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДТГО "Південно-західна залізниця" та ТОВ "Фінанс Груп Україна", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір поставки від зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації - суміші будівельні фасовані, виробник товару - ДП "Кнауф Маркетінг", Україна.

Відповідно до специфікації, видаткових накладних та рахунків-фактур протягом липня, серпня та вересня 2012 року ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило позивачу суміші будівельні (шпаклівки, штукатурні суміші, клей) та виписало податкові накладні на загальну суму 490 378,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 81 729,80 грн.

Між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договори від 05 липня 2012 року №ПЗ/Л-121497/НЮ та №ПЗ/Л-121503/НЮ, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити меблі конторські (виробник - ТОВ "Санпласт") для облаштування приміщень вокзалу ст. Козятин та депо технічної пасажирської станції Київського вузла станції "Дарниця".

Згідно специфікацій та видаткових накладних у серпні 2012 року ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило на відокремлені підрозділи ДТГО "Південно-західна залізниця" "Вокзал станції Козятин" та "Вагонне депо станції Київ-Пасажирський" меблі (шафи, столи, тумби, пенали, ліжка, дивани) та виписало податкові накладні, зокрема на загальну суму 440 624,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 73 437,40 грн.

28 вересня 2012 року між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-1222294/НЮ, за яким останній зобов'язується поставити у власність покупцю товар - чоботи гумові чоловічі (виробник - ТОВ "Еластомір").

Відповідно до специфікації, видаткової накладної від 11 грудня 2012 року №00013 та акта прийому-передачі товару від 11 грудня 2012 року ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило чоботи гумові чоловічі в кількості 4 000 пар та виписало у грудні 2012 року податкові накладні на загальну суму 460 800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 76 800,00 грн.

10 жовтня 2012 року між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-122348/НЮ, за яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю товар - мило господарське 72% (виробник - ПОГ "Черкаситара", ВГОІ "Рух за рівні можливості", ТОВ "ВТП "Сапун").

Відповідно до специфікації та видаткових накладних від 20 грудня 2012 року №00014 та від 29 грудня 2012 року №00019 ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило мило господарське 72% (бруски по 200 гр.) та виписало податкові накладні на загальну суму 956 970,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 159 495,00 грн.

12 жовтня 2012 року між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір поставки №ПЗ/Е-122368/НЮ, за яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю товар - підйомник автомобільний гідравлічний ВС-22-01 на базі шасі КАМАЗ 2012 року випуску (виробник - ПАТ "Проторус").

Відповідно до специфікації та видаткових накладних від 09 листопада 2012 року №00012 та від 25 грудня 2012 року №00016 ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило на відокремлений підрозділ ДТГО "Південно-західна залізниця" "Дарницька дистанція електропостачання" два підйомника автомобільних гідравлічних ВС-22-01 на базі шасі КАМАЗ та виписало податкові накладні на загальну суму 2 400 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 400 000,00 грн.

Відокремленим підрозділом ДТГО "Південно-західна залізниця" "Дарницька дистанція електропостачання" вказані підйомники введено в дію як об'єкти основних засобів та відповідно до актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів проведено огляд підйомників і встановлено їх відповідність технічним умовам.

Придбані підйомники автомобільні гідравлічні ВС-22-01 на базі шасі КАМАЗ зареєстровано в органі Державної автомобільної інспекції України, про що свідчать відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір від 26 жовтня 2012 року №ПЗ/М-122456/НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар - причепи для великовагових автомобілів МАЗ 856100-014 (виробник - Білорусія).

Згідно специфікацій, видаткових накладних від 25 грудня 2012 року №00015 та від 28 грудня 2012 року №00017 та відповідних актів прийому-передачі товару ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило на відокремлений підрозділ ДТГО "Південно-західна залізниця" "Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" два причепи для великовагових автомобілів марки МАЗ 856100-014 та виписало у грудні 2012 року податкові накладні, зокрема на загальну суму 529 980,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 88 330,00 грн.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в Акті перевірки, згідно наказу відокремленого структурного підрозділу ДТГО "Південно-західна залізниця" "Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" від 29 грудня 2012 року №340 наказано постійно діючій комісії по основних засобах ввести в дію причепи для великовагових автомобілів марки МАЗ 856100-014 в кількості 2 штук первісною вартістю кожного 233 571,02 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів проведено огляд причепів для великовагових автомобілів марки МАЗ 856100-014, встановлено їх технічну справність та придатність до експлуатації, та закріплено за відповідальними особами; вказаним причепам присвоєно інвентарні номери відповідно до інвентарних карток, копії яких містяться в матеріалах справи.

Кожен із причепів для великовагових автомобілів марки МАЗ 856100-014 зареєстровано в органі Державної автомобільної інспекції України, про що свідчать відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

29 грудня 2012 року між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір поставки №ПЗ/Е-1123089/НЮ, за яким постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю товар - автомобілі аварійно-технічної допомоги 2012 року випуску (виробник - ТОВ "Концерн "Росавто-Україна").

Відповідно до специфікації, рахунку-фактури та видаткової накладної від 29 грудня 2012 року №00020 ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило автомобілі аварійно-технічної допомоги у кількості трьох штук та виписало податкову накладну від 29 грудня 2012 року №24 на загальну суму 797 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 132 900,00 грн.

Відокремленими підрозділами ДТГО "Південно-західна залізниця" "Дарницька дистанція електропостачання" та "Київська дистанція електропостачання" автомобілі аварійно-технічної допомоги, а саме ГАЗ 2705, тип - фургон-С, введено в експлуатацію та відповідно до актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів проведено огляд цих автомобілів та встановлено їх відповідність технічним умовам.

Придбані автомобілі аварійно-технічної допомоги зареєстровано в органі Державної автомобільної інспекції України, про що свідчать відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копії яких містяться в матеріалах справи.

17 січня 2013 року між ДТГО "Південно-західна залізниця" (покупець) та ТОВ "Фінанс Груп Україна" (постачальник) укладено договір поставки №ПЗ/Е-1335/НЮ, згідно якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю товар - автопідйомник 2012 року випуску (виробник - ТОВ "Технокомлект").

Згідно зі специфікацією, рахунком-фактурою та видатковою накладною від 14 березня 2013 року №0001 ТОВ "Фінанс Груп Україна" поставило на відокремлений підрозділ ДТГО "Південно-західна залізниця" "Дарницька дистанція електропостачання" автопідйомник АТП-20.01 та виписало податкову накладну від 14 березня 2013 року №1 на загальну суму 849 960,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 141 660,00 грн.

В Акті перевірки зазначено та не спростовується сторонами, що автопідйомник АТП-20.01 - ГАЗ 33081, бортовий-С, введено в експлуатацію відокремленим підрозділом ДТГО "Південно-західна залізниця" "Дарницька дистанція електропостачання", відповідно до акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів встановлено його відповідність технічним умовам.

Придбаний автопідйомник АТП-20.01 - ГАЗ 33081, бортовий-С зареєстровано в органі Державної автомобільної інспекції України, про що вказує відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

В розрахунок за поставлені товари ДТГО "Південно-західна залізниця", зокрема через свої відокремлені підрозділи, перераховано постачальнику грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та копіями виписок банку, які долучені до матеріалів справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст Акту перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ДТГО "Південно-західна залізниця" видаткових накладних, відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цим постачальником.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщено в мережі Інтернет - http://swrailway.gov.ua/head/general/, основним видом діяльності ДТГО "Південно-західна залізниця" є діяльність у сфері вантажного залізничного транспорту, виробництва залізничних локомотивів і рухомого складу, пасажирського залізничного та наземного транспорту, допоміжного обслуговування наземного транспорту, транспортного оброблення вантажів тощо.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Фінанс Груп Україна" товари використані для провадження господарської діяльності, зокрема меблі конторські придбані для облаштування приміщень вокзалу ст. Козятин та депо технічної пасажирської станції Київського вузла станції "Дарниця"; підйомники автомобільні гідравлічні ВС-22-01 на базі шасі КАМАЗ 2012 року випуску, причепи для великовагових автомобілів МАЗ 856100-014, автомобілі аварійно-технічної допомоги, введено в дію як об'єкти основних засобів відокремленими підрозділами ДТГО "Південно-західна залізниця" та відповідно до актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів проведено огляд вказаних транспортних засобів, встановлено їх відповідність технічним умовам; придбані транспортні засоби зареєстровано в органі Державної автомобільної інспекції України, про що свідчать відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копії яких містяться в матеріалах справи. Про вказані обставини зазначено і в самому Акті перевірки.

На підтвердження пов'язаності придбаних товарів з господарською діяльністю позивач надав до суду копії наступних документів: договорів поставки, договорів поруки, специфікацій, листів постачальника, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, податкових накладних, довіреностей на отримання товару, наказів про введення в експлуатацію, інвентарних карток, повідомлень, актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, розрахунків суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів, платіжних доручень, виписок банку, сертифіката відповідності на автомобільний підйомник, прибуткових ордерів, оборотних відомостей.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження подальшого використання у господарській діяльності придбаного товару вказує, що ДТГО "Південно-західна залізниця" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Фінанс Груп Україна" товару для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Фінанс Груп Україна" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Фінанс Груп Україна" у зв'язку з придбанням у нього товарів.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Фінанс Груп Україна" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В частині висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Фінанс Груп Україна", суд звертає увагу на наступне.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наведені норми вказують, що питання недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тобто нікчемних, вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між ДТГО "Південно-західна залізниця" та ТОВ "Фінанс Груп Україна", матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Крім того, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та контрагентами-покупцями, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товару з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Фінанс Груп Україна" товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Фінанс Груп Україна" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про невідповідність податкових накладних ТОВ "Фінанс Груп Україна" вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в частині не зазначення коду товару з УКТ ЗЕД та реквізитів вантажних митних декларацій по операціям поставки підйомників, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вказані товари є підакцизними або такими, що ввезені на митну територію України.

Наявна в матеріалах справи копія сертифіката відповідності серії ВГ №UA 1.003.008791213 свідчить, що автомобільний гідравлічний підйомник АТП-20.01 - ГАЗ 33081 виготовлено на митній території України резидентом ТОВ "Технокомплект"; при цьому останнє має ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ №429342 на виробництво автомобілів.

Крім того, за усталеною практикою незначні недоліки у заповненні податкової накладної не позбавляють її правового значення.

В частині висновків Акта перевірки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям із придбання у ТОВ "Фінанс Груп Україна" фронтальних навантажувачів PN 956, суд звертає увагу на наступне.

На думку відповідача, операції з поставки фронтальних навантажувачів PN 956 фактично не відбулись, не пов'язані із веденням господарської діяльності позивача та не підтверджуються податковими накладними.

Разом з тим, як встановлено судом під час аналізу висновків Акта перевірки про заниження доходу, за результатами проведення державної закупівлі ДТГО "Південно-західна залізниця" отримало за грошову компенсацію від ТОВ "Фінанс Груп Україна" фронтальні навантажувачі PetroNick PN 956 на підставі договору від 15 листопада 2012 року №ПЗ/М-122574/НЮ, що підтверджується видатковою накладною від 29 грудня 2012 року №00018 та актом прийому-передачі товару від 29 грудня 2012 року.

Судом встановлено, що ТОВ "Фінанс Груп Україна" виписало позивачу податкову накладну від 29 грудня 2012 року №22 на загальну суму 4 998 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 833 000,00 грн., яка відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у сумі 4 998 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01 лютого 2013 року №119, копія якого долучена до матеріалів справи.

Вище також встановлено, що фронтальні навантажувачі PN 956 в кількості 5 штук первісною вартістю кожного 881 080,76 грн. введені в експлуатацію відокремленим структурним підрозділом ДТГО "Південно-західна залізниця" "Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" як основні засоби з присвоєнням інвентарних номерів; вказані фронтальні навантажувачі зареєстровано в органі Державної автомобільної інспекції України, про що свідчать відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії.

Наведене вказує, що придбання позивачем у ТОВ "Фінанс Груп Україна" фронтальних навантажувачів PN 956 безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Таким чином, позивачем дотримано необхідні передумови, передбачені Податковим кодексом України для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, під час здійснення спірних операцій.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що умовам договору від 15 листопада 2012 року №ПЗ/М-122574/НЮ передбачено поставку фронтальних навантажувачів НК 530, оскільки вище встановлено відсутність поставок фронтальних навантажувачів НК 530 та зміну умов договору в частині асортименту поставленого товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, ДТГО "Південно-західна залізниця" правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Фінанс Груп Україна", а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 19 грудня 2013 року №0001864210 та №0001874210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДТГО "Південно-західна залізниця" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків від 19 грудня 2013 року №0001864210 та №0001874210.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко