Постанова

від 18.02.2014 по справі 826/20744/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2014 року 14:24 справа №826/20744/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Будник Я.П.;

відповідача: Титаренка Т.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року №0004962201 та №0004972201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року відкрито провадження у справі №826/20744/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18 лютого 2014 року, представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 19 липня 2013 року №0004962201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1, 138.2, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 350 508,00 грн., в тому числі за основним платежем - 108 406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270 102,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 19 липня 2013 року №0004972201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 082 995,00 грн., в тому числі за основним платежем - 866 396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 216 599,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 02 липня 2013 року №203/2658-221-17/37642733 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" код за ЄДРПОУ 37642733 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.2011 по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2011 по 31.12.2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.1, 138.2, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1 080 406,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року на 153 032,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на 873 963,00 грн., IV квартал 2012 року на 53 411,00 грн.; пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 866 396,00 грн., у тому числі: за червень 2012 року на 204 855,00 грн., за липень 2012 року на 661 541,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: витрати понесені на придбання послуг щодо прискорення придбання обладнання у ViaSat Inc. США не підтверджено первинними документами; за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Онікс-Логістика", встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, відсутність реального здійснення господарських операцій вказаним підприємством по ланцюгах постачання та порушення вимог Податкового кодексу України.

Наведена інформація, на думку відповідача, виключає можливість ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по спірним господарським операціям.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з постачальником-нерезидентом ViaSat Inc. США та ТОВ "Онікс-Логістика" підтверджені первинними документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" та ViaSat Inc. США, ТОВ "Онікс-Логістика", мету придбання та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" (покупець) та ViaSat Inc. США (продавець) укладено договір поставки продукції від 04 вересня 2012 року №03/09-12-PSC, за умовами якого, покупець купує, а продавець надає певні товари у сфері супутникового зв'язку відповідно до умов договору.

Згідно акта прийому-передачі наданих послуг від 01 грудня 2012 року ViaSat Inc. США (виконавець) надало ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" (замовник) послуги щодо прискореного постачання обладнання відповідно до положень договору від 04 вересня 2012 року №03/09-12-PSC на загальну суму 138 666,00 дол. США., що дорівнює 1 108 357,00 грн.

Як встановлено в акті перевірки, між ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" (покупець) та ТОВ "Онікс-Логістика" (постачальник) укладено договір поставки товару від 14 травня 2012 року №14.05-2012.

Виконання договору підтверджується накладними, згідно яких, ТОВ "Онікс-Логістика" поставило позивачу обладнання та комплектуючі (керований комутатор, лінійна карта, одно портовий маршрутизатор, заглушка тощо).

ТОВ "Онікс-Логістика" виписало податкові накладні на загальну суму - 5 198 375,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 866 396,00 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, як встановлено в акті перевірки та не спростовано позивачем, оригінал акта прийому-передачі наданих послуг щодо прискореного постачання обладнання від 01 грудня 2012 року до перевірки позивачем не надавався.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що послуги щодо прискореного постачання обладнання придбані у ViaSat Inc. США носили супутній характер по відношенню до операції з поставки супутникового обладнання та придбавались з метою подальшої реалізації ПрАТ "Дата Груп", а саме у зв'язку із заявленою вимогою про прискорення виготовлення обладнання; у свою чергу ТОВ "Онікс-Логістика" є імпортером товарів, робіт та послуг на митну територію України, який здійснював поставку товару, який у свою чергу поставлявся покупцям.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду вантажно-митні декларації, щодо поставки обладнання ТОВ "Онікс-Логістика".

При цьому, на думку суду, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Так, наприклад в матеріалах справи відсутні будь-які документи по взаємовідносинах з ПрАТ "Дата Груп", які б свідчили про подальшу реалізацію придбаного обладнання, що виключає можливість встановлення необхідності замовляти послуги щодо прискорення постачання цього обладнання, як відсутні і докази подання ПрАТ "Дата Груп" вимоги про прискорення виготовлення обладнання, на які посилається позивач, а тому суд не має можливості встановити мети придбання позивачем таких послуг та факту їх використання в межах його господарської діяльності.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс-Логістика", зокрема неможливо встановити яким чином в господарській діяльності позивача використано керований комутатор, лінійну карту, однопортовий маршрутизатор, заглушку та інші товари, які поставлено ТОВ "Онікс-Логістика", оскільки позивач не зазначив яким саме покупцям в подальшому реалізував придбаний в межах спірних господарських операцій товар та відповідних доказів не надав, а також не надано доказів на підтвердження наявності та факту зберігання цього товару на складі.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження мети придбання позивачем послуг щодо поставки товарів та щодо прискорення постачання обладнання, а також яким чином такі послуги використано в межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн", суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Онікс-Логістика", у зв'язку з придбанням послуг.

При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Онікс-Логістика".

Враховуючи не доведеність мети придбання послуг у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2013 року №0004962201 та №0004972201 нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 129,20 грн. (4 588,00 грн. - 458,80 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд Айті Дистриб'юшн" (код ЄДРПОУ 37642733, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. "Г") на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко