Рішення

від 25.02.2014 по справі 914/3400/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 р. Справа № 914/3400/13

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Оксиген-АБ», м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 458 423, 28 грн.

Головуючий суддя Коссак С.М.

суддя Шпакович О.Ф.

суддя Рим Т.Я.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Прімєрова Н.Г. - представник за довіреністю № 01 від 02.01.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» до Приватного підприємства «Компанія «Оксиген-АБ» про стягнення заборгованості в сумі 458 423, 28 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 23.09.2013р. Рух справи відображений у відповідних ухвалах суду.

28.10.2013р. провадження у справі було зупинено та призначено судову експертизу. Проведення експертизи було покладено на Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз. 11.11.2013р. матеріали справи повернулися до суду з повідомленням про відсутність фахівців у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз необхідних для вирішення питань поставлених судом. 12.11.2013р. провадження по справі було поновлено та призначено судовий розгляд справи на 19.11.2013р.

З підстав викладених в ухвалі суду від 19.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 05.12.2013р.

05.12.2013р. у справі було повторно призначено судову експертизу. Проведення експертизи було покладено на Київський науково-дослідний інститут судових експертиз. Крім того, 05.12.2013р. було винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. 23.12.2013р. матеріали справи повернулися до суду з повідомленням про те, що поставлені питання є технологічними і виходять за межі компетенції експертів Інституту.

Ухвалою від 24.12.2013р. провадження по справі було поновлено та призначено судовий розгляд справи на 10.01.2014р.

З підстав викладених в ухвалі від 10.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 29.01.2014р.

Згідно із ухвалою суду від 10.01.2014 р., призначено колегіальний розгляд справи №914/3400/13 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.2 1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: головуючий суддя Коссак С.М., суддів Шпакович О.Ф. та судді Рим Т.Я.

Ухвалою суду від 29.01.2014р. розгляд справи відкладено на 13.02.2014р.

12.02.2014р. позивачем подано клопотання (вх.№692/14) про зменшення позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 447 830,96 грн. заборгованості за продукцію та 8 956,62 грн. судового збору. Також просить повернути суму зайво сплаченого судового збору в сумі 215,04 грн.

Крім цього, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2014р. подано клопотання (вх.№ 6285/14) про долучення документів до матеріалів справи.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 13.02.2014р. розгляд справи відкладено на 25.02.2014р.

25.02.2014р. представником позивача подано клопотання (вх.7681/14) про долучення до матеріалів справи докази надіслання відповідачу копії клопотання про зменшення позовних вимог від 12.02.2014р.

В судовому засіданні 25.02.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити з врахуванням поданим клопотанням про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 447 830,96 грн.

В судове засідання 25.02.2014р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 29.01.2014р. не виконав, належних та допустимих доказів на спростування своїх заперечень не подав.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 12.02.2014р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 24.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №221 «РТ» від 03 січня 2012 року (на далі - Договір), за яким позивач у справі, за Договором - постачальник передає у власність покупця (відповідач у справі) продукцію - азот рідкий, ДСТУ ГОСТ 9293:2009, ціною грн.. за тонну (в т.ч. ПДВ) 1380, 00, ціна, грн.., доставка за ємність (в т.ч. ПДВ) 1 500, 00, а покупець приймає в 2012 році продукцію та оплачує її на умовах даного Договору.

Згідно з п. 5 Договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника за готівку в касу підприємства або у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству України.

Зокрема, протягом 2012 року у позивача виникла заборгованість за поставку продукції за накладними:

- Накладна від 22.09.2012 року № н 1390/09 на суму 9661,68 грн.;

- Накладна від 31.10.2012 року № н 1896/10 на суму 30 179, 52 грн.;

- Накладна від 03.11.2012 року № н 0279/11 на суму 29 635, 20 грн.;

- Накладна від 05.11.2012 року № н 0367/11 на суму 29 211, 84 грн.;

- Накладна від 07.11.2012 року № н 0448/11 на суму 29 484, 00 грн.;

- Накладна від 12.11.2012 року № н 0677/11 на суму 29 484,00 грн.;

- Накладна від 13.11.2012 року № н 0718/11 на суму 17 312, 40 грн.;

- Накладна від 14.11.2012 року № н 0842/11 на суму 30 360, 96 грн.;

- Накладна від 16.11.2012 року № н 1038/11 на суму 29 574, 72 грн.;

- Накладна від 18.11.2012 року № н 1059/11 на суму 17 161, 20 грн.;

- Накладна від 19.11.2012 року № н 1217/11 на суму 29 907, 36 грн.;

- Накладна від 21.11.2012 року № н 1397/11 на суму 29 544, 48 грн.;

- Накладна від 24.11.2012 року № н 1543/11 на суму 30 360, 96 грн.;

- Накладна від 27.11.2012 року № н 1658/11 на суму 28 516, 32 грн.;

- Накладна від 29.11.2012 року № н 1764/11 на суму 28 788, 48 грн.;

- Накладна від 01.12.2012 року № н 0060/12 на суму 28 909, 44 грн.;

- Накладна від 03.12.2012 року № н 0106/12 на суму 30 330, 72 грн.

Всього заборгованість станом на 01.01.2013 року становить 458 423, 28 грн., яка на момент розгляду справи покупцем, відповідачем у справі не оплачена.

Накладні належним чином підписані уповноваженими сторонами (довіреності в матеріалах справи), скріплені печатками без жодних застережень.

Факт заборгованості, крім первинних документів, підтверджується Актом звірки розрахунків за період з 01.11.2012 року по 13.12.2012 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Зокрема, у ньому визначено заборгованість відповідача станом на 01.11.12р. у розмірі 644 020, 40 грн., а станом на 12.12.2012 року - у сумі 627 206, 96 грн.

У судовому засіданні 13.02.2014 року позивачем заявлено суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог (вх.. №692/14 від 12.02.14р.), що становить 447 830, 96 грн.

У судовому засіданні 25.02.2014р. позивачем надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій листа про направлення відповідачу клопотання про зменшення розміру позовних вимог та докази такого надіслання.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем надано суду копії договору №221 «РТ» від 04 січня 2011 року, договору №221 «РТ» від 01 червня 2011 року, договору №221 «РТ» від 03 січня 2012 року, укладених між позивачем та відповідачем та копії первинних документів за цей час існування договірних стосунків (2011, 2012 роки), а саме: копії накладних на поставку продукції, підписані сторонами, скріплені печатками з доданими довіреностями на отримання товару; копії банківських виписок (платіжних доручень) про часткову оплату поставленої продукції.

Також позивачем подано розрахунок заборгованості відповідача за період з 01.06.2011 року по 31.10.2012 року за договорами №221 «РТ» від 01 червня 2011 року та №221 «РТ» від 03 січня 2012 року з посиланням на первинні документи, які є в матеріалах справи. При цьому, станом на 31.10.2012 року заборгованість відповідача становила 644 020, 40 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків за період з 01.11.2012 року по 13.12.2012 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками, у якому вхідне сальдо становить 644 020, 40 грн. на користь підприємства.

Для встановлення судової істини у справі та підтвердження чи спростування обставин, які зазначенні у відзиві на позов, враховуючи клопотання відповідача ухвалою від 28.10.2013 року суд призначив судову експертизу з метою встановлення факту втрат азоту рідкого під час заправки кріогенного обладнання та вартості втраченого азоту. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Листом від 06 листопада 2013 року №5250 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повідомило суд про відсутність фахівців для вирішення питань поставлених судом у даній справі.

У зв'язку з цим, суд повторно призначив експертизу у даній справі, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Листом від 19.12.2013 року №15450-13 заступник директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повідомив суд про неможливість проведення такої експертизи.

При прийнятті рішення суд керувався наступним .

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставка) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону ). Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №8, яке зокрема встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами незалежно від форм власності, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Така вимога кореспондується із ч.2 статті 9 зазначеного Закону. Пункт 2.5. цього ж Положення вказує, що первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Суд дослідивши подані позивачем первинні документи, встановив їх відповідність вимогам чинного законодавства та факт існування заборгованості відповідача у розмірі 447 830, 96 грн.

Доводи відповідача про відсутність заборгованості судом не беруться до уваги з врахуванням того, що останнім не враховано факт існування такої заборгованості протягом всього часу існування договірних стосунків між сторонами спору, а також протягом 2012 року, що в свою чергу, підтверджуються наданими суду позивачем первинними документами та Актом звірки розрахунків за період з 01.11.2012 року по 13.12.2012 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Також суд констатує, що подані відповідачем платіжні доручення у графі «призначення платежу» містять посилання на оплату «згідно договору за продукцію», а тому не є належними та допустимими доказами, які б підтверджували позицію відповідача про відсутність заборгованості за згаданими вище накладними за поставку продукції протягом 2012 року.

Судом також враховуються положення п.22 Договору №221 «РТ» від 04 січня 2011 року, п. 21 Договору №221 «РТ» від 01 червня 2011 року, п.21 Договору №221 «РТ» від 03 січня 2012, якими встановлено, що договір в частині зобов'язань Покупця - відповідача у справі - щодо плати за поставлену продукцію діє до виконання зобов'язань.

Також позиція відповідача стосовно одноособового нарахування втрат від постачання азоту рідкого з вини позивача не підтверджена належними та допустимими доказами. Зокрема, відповідачем додано акти про витік рідкого азоту з газифікатора, про неминучі втрати азоту під час заправки газифікацій них станцій, підписані одноособово інженером, бухгалтером та менеджером ПП «Компанія «Оксиген-АБ», без повідомлення для участі в складанні такого акту позивача. Доказів повідомлення чи направлення позивачу цих актів суду на надано.

Відповідачем не надано суду доказів того, що особи, які підписали згадані вище акти є фахівцями у цій галузі і мають відповідний рівень компетенції встановлювати факт витоку азоту рідкого та визначати їх втрати. Також не зазначено якими актами законодавства чи методикою керувався відповідач при цьому. Для з'ясування цих обставин судом призначалася судова експертиза, яка не змогла відповісти на поставлені питання у зв'язку з відсутністю відповідних фахівців.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України позивачу зайво сплаченого судового збору в розмірі 215,04 грн. у зв'язку зменшенням позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України « Про судовий збір», ст.ст. 179, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 610-612, 626, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компані «Оксиген-АБ» (79014, м. Львів, вул. Мечнікова, буд. 11, кв. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 33753900) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» (79070, м. Львів, вул. Рахівська, буд 16; ідентифікаційний код юридичної особи 05761873) 447 830,96 грн. основного боргу та 8 956,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Львівський хімічний завод» (79070, м. Львів, вул. Рахівська, буд 16; ідентифікаційний код юридичної особи 05761873) з Державного бюджету України 215,04 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №1968 від 09.07.2013р.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.02.2014 року.

Головуючий суддя Коссак С.М.

Суддя Шпакович О.Ф.

Суддя Рим Т.Я.