Ухвала

від 28.01.2014 по справі 478/1327/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1327/13-ц 28.01.2014 28.01.2014 28.01.2014

Провадження №22-ц/784/129/14

Провадження № 22ц-784/129/14 Головуючий у 1-й інстанції Біцюк А.В.

Категорія 37 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

28 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі Рудніку Є.М.

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2013 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Фермерського господарства «Попова дача», треті особи - Казанківська районна державна адміністрація Миколаївської області (далі Казанківська РДА), відділ Держземагенства в Казанківському районі Миколаївської області (далі - відділ Держкомзему)

про

про визнання в порядку спадкування за законом права власності на частку фермерського господарства та права постійного користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ФГ «Попова дача», треті особи Казанківська РДА та відділ Держкомзему про визнання в порядку спадкування за законом права власності на частку Фермерського господарства та права постійного користування земельною ділянкою.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , який був засновником і членом фермерського господарства «Попова дача». На підставі рішення Казанківської районної ради народних депутатів від 21 квітня 1992 року йому була надана у постійне користування земельна ділянка площею 43 га, про що 30 липня 1992 року видано Державний акт на право постійного користування землею. У зв'язку зі смертю її чоловіка відкрилася спадщина на фермерське господарство «Попова дача» та спадщина на право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства.

Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка, вона отримала відмову видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій не передбачено спадкування права на постійне користування земельною ділянкою та спадкування фермерського господарства.

У зв'язку з цим, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 право постійного користування 1/3 часткою земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 43 га, яка розташована на АДРЕСА_1, а також право власності на 1/3 частину фермерського господарства «Попова дача».

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала доказів відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке є предметом позову.

Колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи та встановленими обставинами.

Рішенням Казанківської районної ради народних депутатів від 21 квітня 1992 року ОСОБА_5 у постійне користування надано земельну для ведення фермерського господарства, про що 30 липня 1992 року видано Державний акт № 12, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею площею 43.0 га за № 12.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фермерське господарство «Попова дача» було створено 03 березня 1993 року. До складу засновників фермерського господарства включено ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який також являвся і членом цього господарства (а.с.13,14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки - ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також дружина спадкодавця - ОСОБА_2

ОСОБА_3 прийняв спадщину, звернувшись у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про її прийняття. ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3, подавши про це відповідну заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. ОСОБА_2 в силу ч.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли вищезазначена земельна ділянка, що належала йому на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 30 липня 1992 року, та фермерське господарство.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Наполягаючи на задоволенні позову, позивачка посилалася на те, що нотаріусом в усній формі їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій спадкування права на постійне користування земельною ділянкою та спадкування фермерського господарства не передбачено.

Згідно із п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням наведених положень закону право на спадщину мають особи, які її прийняли. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому законодавством.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що нотаріус обґрунтовано та у передбачений законом спосіб відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно після смерті її чоловіка.

Крім того, згідно до ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року, успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч 2 ст. 407 ЦК України та ч.2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Питання видачі свідоцтв на право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року3 за № 282/20595.

Підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України «Про нотаріат». Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8) в інших випадках, передбачених Законом.

Таким чином, законом визначено чіткий перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Законом України «Про фермерське господарство» та ЗК України передбачено можливість успадкування як фермерського господарства так і успадкування права користування земельною ділянкою, яка надавалася для сільськогосподарських потреб - ведення фермерського господарства і право на користування якою у встановленому порядку посвідчене за особою, спадкоємцем якої є позивачка, а відтак позивачка не позбавлена права на одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину.

Посилання в апеляційній скарзі на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, не ґрунтуються на доказах.

Так, в матеріалах справи міститься лист нотаріуса від 11 листопада 2013 року та постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 травня 2012 року. Із змісту постанови вбачається, що нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 35,5га на підставі іншого правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі - продажу земельної ділянки від 11 березня 1994 року, а лист взагалі не містить відмови про вчинення нотаріальної дії, оскільки у ньому йдеться про роз'яснення Порядку вчинення нотаріальних дій.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді